< Запитання щодо Біблії з книги Єзекіїля

Питання: Яке значення має наявність книги Єзекіїля в Біблії?

Відповідь: Книга Єзекіїля — це не просто пророцтво, поезія, історія чи повчання; це все разом, що охоплює більшість жанрів Святого Письма. Єзекіїль понад 200 разів вживає термін «Всемогутній Господь» (адонай ЯХВЕ), і ця книга показує, як може проявлятися Божа суверенність — як у добрі часи, так і в лихі.

Бог не забув євреїв, і Він ще не закінчив з ними. І Єзекіїль, і Єремія продовжували говорити народу, що Бог не забув їх навіть під час вигнання. Так, багато євреїв забули Бога й асимілювалися з навколишніми народами, але залишок народу повернеться до Бога й повернеться на землю. Сьогодні, якщо християнин або група християн згрішили й відвернулися від Бога, Бог теж не забув їх. Хоча для неслухняних християн може існувати «шлях, яким слід іти», Бог все одно може знову використати їх для Своєї слави.

Крім того, Єзекіїль дає нам змогу зазирнути в небесну славу, майбутній Храм та Боже серце. З книги Єзекіїля ми можемо дізнатися дещо про справжню справедливість, як її описує Бог, і побачити, що не все, що відбувається на землі, є обов’язково справедливим.

Питання: Який план книги Єзекіїля?

Відповідь: Ось один із планів.

1–3 Послання Єзекіїля

1. Видіння Бога

2–3:3. Сувій з посланням Єзекіїля до бунтівного дому

3:4–27. Мотивація сторожа

4–24 Боже попередження Ізраїлю

4–7 Ілюстрації попередження

8-11 Зникаюче бачення Божої слави, що відходить

12–17 Немає надії для нечестивих

18 Надія для тих, хто кається, але душа, що грішить, помре

19–24 Скорбота, гнів і розрив стосунків із нерозкаяними

25–32 Боже попередження іншим народам

25 Схід і південь: Аммон, Моав, Едом і Філістія

26–28 Тир, його цар та Сидон

29–32 Єгипет і фараон

33–39 Сторож передає шість послань про славу та благословення Ізраїлю

40-48 Слава тисячолітнього храму

Питання: У 1-му розділі книги Єзекіїля, 8-му розділі книги Єзекіїля та 4-му розділі книги Об’явлення, оскільки Бог не обмежений фізичним тілом, що ж бачив Єзекіїль?

Відповідь: Цей уривок рясніє такими виразами, як «подібність», «нагадував», «виглядав як» та «вигляд». У відповіді слід врахувати три моменти.

1. У видінні Бог може з’являтися так, як забажає.

2. Однак Бог має фізичний образ — Ісуса Христа, як показує Колосян 1:15.

3. Крім того, деякі християни тлумачать Того, Хто сидить на престолі в Об’явленні 4, як Бога-Отця, що, ймовірно, робить видіння Єзекіїля також видінням Бога-Отця.

Питання: Яким, згідно з Єзекіїля 1, має бути наше бачення Бога?

Відповідь: Бог виконує різні ролі, тому немає єдиної правильної відповіді. Дехто бачить Бога як друга, як це робив Авраам. Дехто бачить Бога насамперед як Отця, як починається «Молитва Господня». Дехто бачить Бога як величного і дуже відмінного від нас, як бачить Його тут Єзекіїль та Ісая в 6-му розділі книги Ісаї. Багато Божих атрибутів можна об’єднати у дві категорії: трансцендентність та іманентність. Бог є трансцендентним у тому сенсі, що Він заповнює весь всесвіт, знає все, є всемогутнім і не лише більший, ніж ми уявляємо, а й більший, ніж ми взагалі можемо уявити. Незалежно від того, як далеко від вас щось знаходиться, Бог там. Але Бог є також іманентним у тому сенсі, що ніхто не є ближчим до нас, ніж Бог. Він любить нас і навіть знає кількість волосся на нашій голові.

Іноді християни можуть помилково зосередитися на одній рисі Бога настільки сильно, що не приділяють належної уваги іншим Його рисам. 1-а глава книги Єзекіїля нагадує, що, хоча й добре зосереджуватися на люблячих, іманентних рисах Бога, ми також завжди повинні пам’ятати й про Його трансцендентні аспекти.

Питання: Що означає вираз «у тридцятому році» в Єзекіїля 1:1?

Відповідь: Ймовірно, це стосується віку Єзекіїля; тридцять років — це вік, у якому священик починав служити Господу.

Єзекіїль походив із священицької родини. Хоча не існувало встановленого віку, коли священики починали свою службу, саме у тридцятому році левіти, згідно з Числами 4:3, 23, 29, починали виконувати свої обов’язки з догляду за храмом. Звісно, на той час послуги священиків і левітів не були потрібні. Можливо, Єзекіїль був розчарований тим, що через гріх Ізраїлю він не мав чим займатися у своїй спадковій ролі. Але Бог мав для Єзекіїля особливіший задум.

Питання: У Єзек. 1:3 та Єзек. 10:20, де знаходилася річка Кебар (або Чебар)?

Відповідь: Це був канал (штучна річка), що впадав у річку Євфрат на південь від Вавилону. Це був один із найбільших каналів, і його первісна аккадська назва — «нар Кабарі» — означала «Великий канал».

Питання: У Єзек. 1:4, у чому полягало значення бурі, що насувалася з півночі?

Відповідь: З огляду на погодні умови бурі зазвичай насувалися з півночі або північного заходу. З огляду на географію вторгнення імперій, окрім Єгипту, завжди відбувалися з півночі. Подібно до бурі, саме з цього напрямку можна було очікувати Божого суду, оскільки ассирійці та вавилоняни вторглися саме звідти.

Питання: Чи ілюструє Єзекіїля 1:5-28 НЛО?

Відповідь: Ні, не в тому сенсі, у якому це зазвичай розуміють. Божі ангели були літаючими об’єктами, а єдиного істинного Бога Біблії багато людей не впізнають. Очевидно, що тут йдеться про Бога та херувимів.

Проте з точки зору людської психології цікаво, що багатьом людям набагато легше приписувати будь-що незвичайне позаземним істотам, ніж вірити в найважливішу позаземну істоту — Творця.

Питання: Як правильно тлумачити такі видіння, як описане в Єзекіїля 1:5-28?

Відповідь: Це видіння було записано в термінах, зрозумілих людському автору та його безпосереднім слухачам. Найкращим коментарем до Святого Письма є саме Святе Письмо. Коли трапляється подібний уривок чи концепція, така подібність зазвичай не є просто збігом. Їх слід розглядати як, ймовірно, однакові, якщо немає контекстуальної причини (а не лише доктринальних уподобань) розглядати їх інакше.

Хоча ми не розуміємо всього щодо цього видіння, ми можемо зробити спостереження, які, ймовірно (але не напевно), є правильними, пов’язуючи його з тим, що відкрито в інших місцях Святого Письма.

Питання: Що означає це видіння в Єзекіїля 1:5–28?

Відповідь: Це видіння насамперед не має на меті передати поняття чи визначення, а радше зобразити картину. Єзекіїль побачив видіння Бога, що сидів на престолі. Пізніше дуже схоже видіння покаже, як Божа слава залишає Його храм у Єрусалимі. Щодо тлумачення деталей цього видіння, то достатньо лише порівняти його з Ісаї 6 та Об’явленням 4 і 5.

Питання: Що в Єзекіїля 1:22 означає «простір, що сяє, як кришталь»?

Відповідь: Ймовірно, це скляне море, прозоре, як кришталь, про яке згадується в Об’явленні 4:6.

Питання: Що таке лазурит (також перекладається як сапфір) у Єзекіїля 1:26?

Відповідь: Це твердий, блакитний напівдорогоцінний камінь. Він високо цінувався; цікаво, що близько 800 року н. е., коли ірландські ченці створювали «Келлську книгу» — ілюстрований примірник Біблії, — частиною матеріалу для неї був лазурит, видобутий в Афганістані.

Питання: Що в Єзекіїля 1:28 мається на увазі під «славою Господа»?

Відповідь: Її також називають «славою Шекіна», і вона виявлялася у блискучому вигляді та загальному трепеті, що оточували Божий престол.

Питання: Чому в Єзекіїля 2:1 та в інших місцях Бог часто називає Єзекіїля «сином людським»?

Відповідь: Можливо, щоб підкреслити «іншість» Бога. Єзекіїль був людиною, яка служила людям, маючи послання від нелюдської істоти, яка була величнішою, ніж люди могли собі уявити.

Питання: Чи важлива наша тілесна поза, коли ми молимося або слухаємо Бога, як описано в Єзекіїля 2:1?

Відповідь: Для того, щоб Бог почув наші молитви, певна поза не є обов’язковою; і немічний, що лежить на ліжку, і злодій на хресті можуть однаково волати до Бога. Але іноді наша поза є важливою для нас самих. Незалежно від того, чи ми стоїмо на колінах, чи лежимо ниць на животі, ми можемо робити це, щоб продемонструвати свою повагу до Бога та свою негідність перебувати в Його присутності без Христа. Коли ми піднімаємо руки, щоб молитися, і дивимося вгору, ми можемо робити це, щоб попросити Бога наблизитися до нас. Люди можуть спілкуватися один з одним за допомогою пози тіла, окрім офіційної мови жестів, і ми можемо спілкуватися з Богом подібним чином.

Питання: У Єзек. 2:2; 3:24, який дух увійшов у Єзекіїля?

Відповідь: Це Святий Дух. Святий Дух не обмежений тим, щоб перебувати лише в одному місці одночасно.

Питання: У Єзек. 2:3–10 слово, пов’язане зі словом «бунтувати», вживається шість разів. Назвіть принаймні три різні способи, якими люди, навіть Божий народ, можуть бунтувати проти Бога?

Відповідь: Існує щонайменше три способи розглядати бунт.

Відкрите проти прихованого: Люди можуть бунтувати відкрито, наприклад, вигукуючи: «Я відмовляюся це робити». Люди можуть бунтувати тихо й приховано, просто не виконуючи наказ, виконуючи його без ентузіазму, зволікаючи з виконанням або роблячи це так, щоб це не вдалося.

Відвернення проти синкретизму: Північне царство повстало, зрадивши Бога. Вони перестали поклонятися Богу і поклонялися золотим телятам, а також Ваалам та Ашторетам. Юда повстала, зрадивши Бога. Вони продовжували поклонятися Істинному Богу, але також не відмовлялися від поклоніння ідолам Ваалам та Ашторетам.

Самостійно чи забираючи інших із собою: Після того, як сатана повстав і його доля була вирішена, він хотів забрати з собою якомога більше інших.

Питання: У книзі Єзекіїля 2:4 сказано, що люди, зрештою, є впертими через свою гріховну природу. Але які існують види впертості, і що змушує одних людей бути більш впертими та непокірними, ніж інших?

Відповідь: Один із видів упертості — це намагатися робити одне й те саме знову й знову, отримуючи той самий результат, і сподіватися, що наступного разу результат буде іншим.

Інша форма — це нездатність вчитися на власних помилках або на помилках інших.

Ще гірша форма впертості — це коли людині вже навіть байдуже, яким буде результат; вона все одно робитиме те, що, на її думку, вона мусить робити. Іноді дисципліна та неприємні наслідки можуть допомогти вилікувати деякі види впертості, але іноді навіть вони не допомагають. У Приповістях 22:15 сказано, що дурість притаманна серцю дитини, але різка дисципліни відганяє її від неї.

Питання: У книзі Єзекіїля 2:5, який сенс було посилати пророка до народу, що мав тверду шию, якщо Бог уже знав, що багато хто не прийме Його слів через Єзекіїля?

Відповідь: Бог не був зобов’язаний давати людям, які відкинули Його, ще одну нагоду для покаяння. Проте Бог був настільки милосердним, що послав пророків до впертого народу, навіть знаючи, що лише дехто з них навернеться й покається.

Питання: Чому в Єзек. 2:6 бунтівний народ порівнюють зі скорпіонами?

Відповідь: Скорпіони — незвичайні тварини. Вони не бігають і не виявляють жодного страху. Вони чатують на здобич, а їхні хвости дуже ефективні проти комах. Безстрашне покладання на силу своїх хвостів здається нерозумним, коли їм доводиться стикатися з людським черевиком чи лопатою.

У Мексиці розповідають корисну притчу, яка сягає корінням до байки давньогрецького письменника Езопа (http://www.aesopfables.com/cgi/aesop1.cgi?4&TheScorpionandtheFrog). Вона про скорпіона, жабу та розлиту річку. Коли насувалася повінь, скорпіон попросив жабу перенести його через річку на спині. Спочатку жаба відмовилася, бо боялася, що скорпіон її вжалить і вона загине. Скорпіон пообіцяв цього не робити, тож жаба погодилася. Посередині річки скорпіон вжалив жабу. Коли ноги жаби почали холонути від паралічу, вона запитала, чому скорпіон так вчинив, адже тепер вони обоє загинуть. Скорпіон відповів, що нічого не міг вдіяти — така вже його природа. Такими бувають деякі люди. Насправді ж усі ми маємо злу природу, і Бог прагне перетворити нас на добрих і святих, подібних до Христа.

Питання: Чому в книзі Єзекіїля 2:7 Єзекіїль мав продовжувати промовляти до групи людей, хоча це не принесло б їм ніякої користі, оскільки вони відмовилися слухати? Чому ми маємо це робити?

В: Є дві різні причини. По-перше, хоча більшість людей не прислухалася б, деякі з них все ж прислухалися б. Хоча більшість вигнанців та їхніх дітей не повернулися до Землі Обітованої, меншість — близько 50 000 — все ж повернулася. Єзекіїль, як і ми, не міг знати, хто прислухається до нього, а хто ні; тому він звертався до всіх. Кожен мав можливість почути Божі застереження через Єзекіїля, але вони мали нести відповідальність за свій вибір.

По-друге, Єзекіїля було призначено сторожем, і їхня кров лягла б на його голову, якби він не попередив їх. Він був би покараний втратою нагороди, якби не виконав свого обов’язку, як сказано в Єзекіїля 3:17–21.

Питання: Що саме символізує сувій у Єзекіїля 2:9–3:3 та Об’явленні 10:8–11?

Відповідь: Він символізує Слово Боже, яке люди мали почути. Воно було солодким на смак, бо було істинним, святим і походило від Бога. Однак сувій у видінні з Об’явлення 10:8-11 викликав у Івана розлад шлунка, оскільки в ньому пророкувалися такі руйнівні події.

Питання: Чому в цих видіннях (Єз. 2:9–3:3 та Об. 10:8–11) Бог наказував Своїм слугам їсти й ковтати книгу?

Відповідь: У цих видіннях і Єзекіїль, і апостол Іван мали передати послання, і ця метафора означала, що це послання походило безпосередньо від Бога. Так само і ми маємо «перетравлювати» Боже Слово та проголошувати його. Істина Божого Слова також порівнюється з молоком і м’ясом у Посланні до Євреїв 6.

Питання: Як ви гадаєте, чи могло Боже послання в Єзекіїля 2:9–3:3 бути частково «неприємним» для Єзекіїля, так само як воно викликало у Івана біль у шлунку? Як нам проголошувати те, що ми маємо проголошувати, коли наше послання, хоч і солодке в одному сенсі, може викликати нетравлення в інших?

Відповідь: Це могло бути неприємним з кількох різних причин. По-перше, це могло бути неприємним тому, що Єзекіїль дбав про свій народ і про покарання, якому вони піддавалися. По-друге, Єзекіїль міг передбачити реакцію, яку багато хто з них матиме на його слова та на нього самого, і це було б неприємним. Іноді ми уникаємо речей, про які знаємо, що вони будуть неприємними. Але якщо Бог хоче, щоб ми все одно це зробили, ми не повинні уникати цього лише тому, що це неприємно.

Питання: У 2-му розділі книги Єзекіїля, якими різними способами можна бути посланцем і яким посланцем був Єзекіїль? Якими ми повинні бути посланцями?

Відповідь: Одне з визначень посланця — це просто випадкова людина, яка один раз передає повідомлення. Єзекіїль не був таким посланцем. Боже послання було для нього їжею. Він метафорично з’їв сувій, бо його життя полягало в тому, щоб промовляти слова, записані в ньому. Єзекіїль не просто один раз передав своє послання вигнанцям, а потім сказав: «Я з ними покінчив». Ні, він раз по раз виголошував застереження, бо їм потрібно було чути їх знову й знову, перш ніж дехто з них покається й повернеться до Бога.

Так само й ми маємо бути посланцями, подібними до Єзекіїля. Хоча ми не маємо високого покликання бути пророками й проголошувати слова Писання вперше, ми маємо бути листом від Бога для інших (2 Коринтян 3:2-3), послами Христа (2 Коринтян 5:20), промовляючи слова Божі (1 Петра 4:11). Боже послання має бути нашим життям. Ми маємо засвоювати його, вивчаючи Боже Слово, і втілювати його у життя перед світом.

Питання: Що таке «непохитний камінь» (діамант у перекладі BSB) в Єзекіїля 3:9? У чому деякі люди схожі на нього?

Відповідь: Існує певна невизначеність щодо того, який саме твердий мінерал мається на увазі. У перекладі NIV це просто перекладено як «найтвердіший камінь», а в BSB і NET вказано «діамант». Єврейське слово вказує як на твердість, так і на гостроту. Деякі люди мають дуже тверде серце щодо Бога. Однак і Єзекіїль у Єзекіїля 3:9, і Єремія в Єремії 1:18 були зробленими Богом твердими в доброму сенсі. Їм не тільки доводилося мати товсту шкіру, щоб витримувати презирство, глузування та влучні слова зневіри, які люди кидали на їхню адресу, але й залишатися вірними та витривалими під час фізичних переслідувань.

Питання: У книзі Єзекіїля 3:15, де знаходиться Тель-Абіб?

Відповідь: Це було місто на південь від Вавилону, розташоване на річці Кебар (насправді — каналі). Сучасне ізраїльське місто Тель-Авів названо на честь Тель-Абіба у Вавилонії.

Питання: Чи свідчить уривок з Єзекіїля 3:17-21 про те, що люди можуть втратити своє спасіння?

Відповідь: Християни мають різні погляди:

1. Справжні віруючі, навіть у часи Старого Завіту, не можуть втратити своє спасіння.

2. Справжні віруючі в часи Нового Завіту не можуть втратити своє спасіння.

3. Справжні віруючі можуть втратити своє спасіння.

Відповідь див. у обговоренні Євр. 3:6 та Євр. 3:14.

Деякі (але не всі) прихильники Церкви Христа вірять, що християни втрачають своє спасіння щоразу, коли грішать, але можуть його повернути так само часто. Католицька церква вчить, що люди втрачають своє спасіння за більш серйозні гріхи (які вони називають смертними гріхами), але не за менш серйозні гріхи (які вони називають простими гріхами).

Римо-католицька церква стверджує, що смертні гріхи — це гріхи зі списку потенційних смертних гріхів, які вчиняються з усвідомленням їхньої серйозності, після належного обмірковування та з власної волі. Список потенційних смертних гріхів включає:

Чи пропустили ви недільну Месу або свято обов’язку без поважної причини?

Чи не дотрималися ви посту від їжі та напоїв протягом 1 години перед Причастям? (Вода та ліки дозволені)

Чи не прийняли ви Святе Причастя під час Великоднього періоду?

Чи навмисно не дотрималися посту в Попільну середу або Страсну п’ятницю?

Чи навмисно ви їли м’ясо у п’ятниці Великого посту або у Попільну середу?

Чи не любили, не допомагали чи не слухалися ви своїх батьків?

Чи не охрестили ви своїх дітей протягом кількох місяців після їхнього народження?

Чи серйозно бажали ви зла іншій людині?

Надмірне багатство [у березні 2008 року Папа Бенедикт XVI додав до переліку смертних гріхів восьмий — «надмірне багатство»].

Ці відомості взяті з сайту http://www.followthissite.com/list-of-sins.php (30 серпня 2016 р.)

Питання: Яке значення має образ сторожа в книзі Єзекіїля 3:17–21 та 33:2–7?

Відповідь: Вартовий стояв на міській стіні, пильнуючи за ворогом. Якби всі вартові заснули або залишили свої пости, місто фактично залишилося б без охорони, оскільки вартові спали б. Якщо хоча б один вартовий не спав і підняв би тривогу, коли наближався ворог, то все військо могло б прокинутися й відбити напад.

Сьогодні, якби всі сторожі в церкві спали, сатані було б легко. Сьогодні в деяких місцях спостерігається, що сторожі не сплять, але деякі лідери п’ятидесятників та харизматів зневажають їх як «мисливців за єресями». Пильнування проти єресей — це давнє служіння, що сягає часів апостолів Івана та Павла. Якби хтось не хотів звертати уваги на книги, що застерігають від єресей, йому довелося б викинути Послання до галатів, Послання до колосян, 2-е Послання Петра, 1-е Послання Івана та Послання Юди.

Питання: Як ми маємо бути сторожами сьогодні, з огляду на Єзекіїля 3:17–21?

Відповідь: Як посланці Христа, ми маємо обов’язок виконувати свою роботу та проповідувати іншим Боже Слово. Бог судить наше служіння не лише за тим, скільки людей було спасено завдяки нашим словам, а й за тим, скільки людей ми про це розповіли.

Питання: Чому, згідно з Єзекіїля 3:18, 20, Єзекіїль мав би нести відповідальність за смерть нечестивих, яких він не попередив?

Відповідь: Бог поклав на Єзекіїля відповідальність попереджати інших, і Єзекіїль мав би відповісти за невиконання своїх обов’язків. Павло, очевидно, відчував подібний обов’язок у Посланні до Римлян 1:14.

Питання: Чому в Єзек. 3:20, коли праведник відвертається від Бога, Бог не згадує про праведні вчинки, які той чоловік зробив?

Відповідь: Якби хтось вірив у спасіння через діла, він міг би помилково дійти висновку, що Бог нібито «усереднює» добрі та злі вчинки кожного. Однак Єзекіїль 3:20 суперечить цій хибній думці. Перебування у правильних стосунках з Богом або відвернення від Нього є важливішим, ніж кількість добрих чи злих вчинків. Навіть найбільша кількість наших найкращих вчинків є недостатньою, щоб заслужити спасіння.

Питання: Чи забуває Бог щось у Єзекіїля 3:20?

Відповідь: Це залежить від того, як ви розумієте слово «забуває».

Ні, Бог не забуває в тому сенсі, що Він втрачає інформацію або не знає, що відбувалося в нашому минулому, сьогоденні чи майбутньому. Бог знає все, і в Псалмі 139:16 сказано, що всі наші дні записані в Його книзі й визначені для нас.

Так, Бог забуває — тут та в інших місцях — у тому сенсі, що Він не судить про щось або не вважає щось таким, що відбулося. Наприклад, завдяки жертовній смерті Христа на хресті Бог забуває наші гріхи.

Питання: Чому в Єзекіїля 3:20 Бог ставить спокусу перед людиною, яка відвертається від своєї праведності?

Відповідь: Ми можемо побачити принаймні три причини.

Випробування, щоб побачити, що людина має на серці.

Покарання, що спричиняє болісні та негативні наслідки, має на меті переконати людину повернутися до Бога.

Нарешті, смерть неслухняного віруючого може вберегти його від того, щоб ще більше зіпсувати своє життя та життя інших.

Питання: Як у Єзекіїля 3:21 попередження Єзекіїля людині означає, що Єзекіїль «врятує [себе]»?

Відповідь: Цей вірш не говорить про спасіння Єзекіїля чи його вхід до Небес, а про звіт, який він повинен буде дати, коли Єзекіїль стане перед Богом. Віруючі отримають більшу чи меншу нагороду на Небесах, залежно від своїх діл, згідно з 1 Коринтян 3:12-15.

Питання: Як у Єзек. 3:26 сам Бог зробив так, що язик Єзекіїля не міг говорити?

Відповідь: Єзекіїль був благочестивим чоловіком, але, очевидно, він міг би сказати те, чого Бог не хотів би, щоб він говорив, принаймні не в той час. Сьогодні слухняні віруючі все ще повинні стежити за тим, що вони говорять, особливо коли вони гніваються, як показує Якова 1:19-20. Іноді можна сказати речі, які є правильними, але не корисними для Бога. Іноді можна хотіти сказати щось добре, але час, обраний для цього, не відповідає Божим намірам.

Питання: Чому в Єзекіїля 3:26 сам Бог навмисно ставив перешкоду слухняному віруючому, який промовляв Боже слово?

Відповідь: Відповідь можна знайти в Єзекіїля 3:27. Бог не хотів, щоб Єзекіїль просто говорив «хороші» слова, Він хотів, щоб Єзекіїль говорив лише «найкращі» слова, тобто слова безпосередньо від Бога. Він хотів, щоб Єзекіїль говорив до тих людей, яких Бог бажав, у той час, коли Бог бажав. Павло опинився в подібній ситуації в Діях 16:6-7, де Святий Дух заборонив Павлу проповідувати в той час у римських провінціях Азії та Бітінії. Див. також попереднє запитання для більш детального обговорення.

Питання: Як Єзекіїль міг не рухатися весь цей час (Єз. 4:4-6)?

Відповідь: Єзекіїль не перебував у такому положенні 24 години на добу, оскільки, як зазначено в Єзекіїля 4:8-12, він мав готувати їжу, їсти та пити.

Питання: У Єзек. 4:4-6 ці дні символізували роки минулого, сьогодення чи майбутнього?

Відповідь: Хоча деякі люди вважали, що вони символізують роки в майбутньому, це, безперечно, мають бути роки, які вже минули аж до теперішнього часу, з таких причин.

1. Вони символізували роки їхнього гріха, а не роки їхнього покарання.

2. Якби це було майбутнє, було б дивно, якби Бог докоряв їм за гріхи, яких вони ще не вчинили, і не згадував про гріхи, які вони вже вчинили.

Питання: Чому в 4–5 розділах книги Єзекіїля пророк пророкував за допомогою детальних інсценівок, а не просто словами?

Відповідь: Бог може використовувати будь-які засоби, які Він бажає. Хоча в Писанні про це не сказано, ми бачимо кілька вагомих причин. Раніше Бог посилав до народу інших пророків, але більшість людей все одно не повернулася до Бога. На той момент народу не потрібно було навчати нової інформації, а скоріше — докоряти за те, що вони не дотримувалися істини, яку вже знали. Окрім того, що Бог просто чітко говорив людям, Він використовував ці рольові інсценування, щоб наочно проілюструвати їм неминучі наслідки їхнього подальшого гріха.

Сьогодні добре використовувати різноманітні засоби передачі інформації під час спілкування з іншими.

Питання: У Єзекіїля 4:4–5, 9, яке значення має число 390 днів, що символізує 390 років гріха Ізраїлю?

Відповідь: Хоча в Септуагінті вказано 190 днів, у всіх гебрейських рукописах йдеться про 390 днів. З огляду на те, що їхній рік складався з 360 днів, це сягає 1106 року до н. е.

Це означає, що гріх, за який Бог їх судить, сягає аж часів Саула. Навіть за часів царя Давида багато хто в Ізраїлі та Юдеї все ще практикував ідолопоклонство.

Ідолопоклонство ізраїльтян було покарано протягом одного покоління за часів суддів. Після того, як вони отримали царя, ідолопоклонство не було покарано, а продовжувало наростати. Сьогодні за деякі гріхи вирок виноситься негайно, а за інші — ні, але покарання накопичується. Можна провести таку аналогію: занадто багато води Божого гніву накопичується за греблею Божого милосердя, аж поки гребля врешті-решт не проривається.

Питання: Яке значення має в Єзекіїля 4:6 рік лежання, по одному дню за кожен рік, за гріхи Юдеї?

Відповідь: З огляду на те, що їхній рік мав 360 днів, а наш — 365,25, це дорівнювало б 355 нашим рокам. Отже:

а) гріхи тривали аж до теперішнього часу, що означало б, що гріх Ізраїлю почався приблизно на 30 років раніше, ніж гріх Юдеї;

б) період тяжких гріхів Юди почався набагато пізніше, і тому суд настав пізніше.

Питання: Як, згідно з Єзекіїля 4:6, ізраїльтяни «позбавили Бога свого часу»? Як ми «позбавляємо Бога нашого часу»?

Відповідь: Певні види гріхів, такі як вбивство, крадіжка чи перелюб, часто засуджуються як гріхи, що зачіпають інших людей. Але порушення суботи було іншим, оскільки воно полягало у порушенні зобов’язання присвячувати свій час Богові. Бог вимагав повернення всього того часу через вигнання.

Сьогодні також важливо не вбивати, не красти й не чинити перелюбу. Але хоча нам більше не потрібно дотримуватися суботи та інших «тіней» реальності Христа (Кол. 2:16-17), ми все одно маємо віддавати свій час Богові. Чи витрачаєте ви багато часу на те, що не приносить користі вам самим, а лише приносить користь Богові та Його справі?

Лінощі — це не лише те, що ви нічого не робите замість того, що повинні робити. Це також може означати, що ви зайняті безліччю справ замість того, що повинні робити.

Питання: Після того, що описано в Єзекіїля 4:9-13, навряд чи хтось після цього попросив Єзекіїля стати їхнім кухарем! Якби Бог попросив вас виконувати служіння, де їжа була б одноманітною, робота — нудною, а оточення — нецікавим, чи все одно ви з радістю виконували б Божу волю? Чому так чи чому ні?

Відповідь: Ви не були б дуже захоплені, якби відвернули погляд від мети. Мета полягає не в тому, що ми робимо щодня, а в тому, щоб використовувати те, що ми робимо щодня, для прославлення Бога та донесення послання про вічне життя до інших. Існує історія про трьох мулярів на будівельному майданчику, яких запитали, чим вони займаються. Перший сказав: «Я кладу цеглу». Другий сказав: «Я будую стіну». Третій сказав: «Я створюю собор». Насправді всі вони робили одне й те саме, але мали дуже різні погляди на те, чим займаються.

Питання: Чому в Єзекіїля 4:12 Єзекіїля попросили спекти ячмінні коржі, використовуючи людський послід як паливо?

Відповідь: Це наочно продемонструвало, до якого низького рівня опустяться євреї у приготуванні їжі. Пшениця — одне з найкращих зернових, а просо зазвичай їдять тварини та бідні люди.

Питання: Чому в Єзекіїля 4:12–15 Бог змінив Своє повеління, коли Єзекіїль висловив своє незадоволення?

Відповідь: Бог уже знав, що Єзекіїль висловить це заперечення. Бог міг повідомити про це трьома способами.

1. Змусити Єзекіїля використовувати людські екскременти. Інші могли б критикувати Єзекіїля за порушення санітарних законів Тори.

2. Спочатку наказати Єзекіїлю використовувати тваринний послід. Це створило б хибне враження, нібито вони використовуватимуть лише тваринний послід, і применшило б серйозність попередження.

3. Найкраще — спочатку наказати Єзекіїлю використовувати людські екскременти. Коли Єзекіїль заперечив, як це зробив би будь-який єврей, Бог сказав, що поступиться і дозволить замість цього використовувати екскременти тварин. Це показує, що людські екскременти мали б використовуватися, але Єзекіїль не мусив їх використовувати. Саме так і вчинив Бог, передбачаючи реакцію Єзекіїля.

Питання: Яка хронологія початку вигнання наведена в Єзекіїля 5:1?

Ось хронологія подій, пов’язаних з Єрусалимом та початком вигнання.

Питання: У Єзек. 5:1-2, що особисто було неприйнятним у такому голінні голови?

Відповідь: Було кілька причин.

а) Якщо ізраїльський священик поголив голову, він ставав нечистим згідно з Левит 21:5.

б) Коли люди голили бороду чи волосся, вони могли використовувати ніж, схожий на сучасну бритву. Мечем можна було б зробити грубу, менш точну роботу, що не мало б значення, якби ти голив голову раба. Це було знаком приниження, як вказує 2 Самуїла 10:4.

Неправильна відповідь: язичники іноді голили голови під час язичницьких обрядів (Єзекіїль 27:31; Ісая 22:12; Єремія 16:6; Амос 8:10), але це тут не має значення, оскільки Бог наказав це зробити.

Питання: Що символізувало те, що Єзекіїль поголив своє волосся та позбувся його трьома способами (Єзекіїль 5:1-4)?

Відповідь: Це символізує долю мешканців Єрусалима. Одна третина буде знищена вогнем, одна третина — мечем, а одна третина — «розсіяна по вітру» у вигнанні. Там дехто загине; багато хто асимілюється з навколишніми народами, і лише деякі залишаться євреями. Збережеться лише залишок, кілька пасм.

Питання: Як у Єзекіїля 5:6 Божий народ перетворив Божу справедливість на щось гірше, ніж у навколишніх народів?

Відповідь: Справедливе судження у цивільних та кримінальних справах є приємним для Бога. Однак коли нечестиві залишаються на свободі, а праведні несправедливо страждають, це перетворює «справедливість», яка мала б бути приємною для Бога, на щось нечестиве.

Питання: Чому, згідно з Єзекіїля 5:6-7, люди, які знали Бога, були б грішнішими за тих, хто не знав Бога?

Відповідь: Сама по собі знання про Бога не наближає людину до Нього. Усе залежить від того, що ти робиш із цим знанням. Навіть демони вірують у Бога й тремтять (Якова 2:19), бо це не приносить їм користі.

З юридичної точки зору ті, хто знає істину і свідомо відвертається від неї, несуть більшу провину, ніж ті, хто знає не так багато. Див. 2 Петра 2:20-22, Римлян 4:15 та 5:13.

З досвіду відомо, що ті, хто не поважає Бога і свідомо чинить непокору, стають дедалі вправнішими у тому, що роблять.

Питання: Чи йдеться в Єзекіїля 5:10, Єремії 19:9 та Плачі Єремії 4:10 про справжній канібалізм?

Відповідь: Так, саме про це. Це не є ні Божою заповіддю, ні тим, чого бажає Бог. Натомість Бог використовує Єзекіїля, щоб із сумом, але точно передбачити, що зробить Його непокірний народ через свій гріх та суворість суду, який на нього чекає.

Тут слід усвідомити, що гріх часто змушує грішити ще більше — як безпосередньо, так і, як у цьому випадку, опосередковано через спроби його приховати та через його наслідки.

Питання: Як у Єзекіїля 5:11 вони осквернили Боже святилище огидними образами?

Відповідь: Вони поставили у Божому святому місці образи, які не мали там бути. Боже обурення щодо цього ідолопоклонства у Його храмі було настільки сильним, що в Єзекіїля 6:5 Бог «пообіцяв» їм, що покладе їхні мертві тіла перед їхніми мертвими ідолами. Ця дивна метафора показує, наскільки сильно Бог ненавидить ідолів.

До речі, чи є у вашому домі якісь зображення язичницьких ідолів? Див. також обговорення Ісаї 30:22 для отримання додаткової інформації.

Питання: У книзі Єзекіїля 5:12 сказано, що 1/3 Єрусалима загине від мору та голоду, 1/3 — від меча, а 1/3 — розійдеться. Коли це мало статися?

Відповідь: Це сталося, коли вавилоняни захопили Єрусалим після повстання в 587/586 р. до н. е.

Питання: У Єзекіїля 5:16, коли Бог стріляє, щоб попередити й поранити, а коли — щоб знищити?

Відповідь: Бог може чинити так, як Він бажає. Але часто, подібно до людського батька чи правителя, Бог може попереджати, перш ніж наслати неприємні наслідки. Потім Він може покарати, щоб людина чи народ навернулися до Нього. Але в цьому випадку, щодо більшості людей, Бог уже не був зацікавлений у жодному з цих двох варіантів. Вони повністю хотіли відвернутися від Бога, і тому Він назавжди вигнав їх із землі.

Питання: Що в Єзекіїля 5:17 мається на увазі під «злими звірами»?

Відповідь: Хоча дехто може вважати диких левів і ведмедів «злими» через шкоду, яку вони можуть заподіяти людям, але в цьому вірші йдеться не про це. Це справді злі звірі в моральному сенсі. Ймовірно, це сарани з безодні, згадані в Об’явленні 9:3-11.

Питання: Чому в Єзекіїля 6:1-4 та Єзекіїля 36:1 Бог наказує Єзекіїлю пророкувати проти неживих гір Ізраїлю?

В: Самі по собі гори не були злими. Хтось міг би помилково так подумати, оскільки значна частина ханаанської релігії була зосереджена навколо гірських святилищ. Гори є уособленням народу Юдеї, тож насправді Бог звертався саме до народу. Дві причини, через які Бог, можливо, захотів використати саме цю персоніфікацію, полягають у тому, що народ часто поклонявся на ханаанських висотах, які зазвичай розташовувалися на горах, а також у тому, що люди покладалися на гірські укріплення як захист від загарбників. Однак Бог обіцяє, що ізраїльтяни повернуться й оселяться на горах.

Питання: Чому в Єзекіїля 6:1–4, 5:1, 12 Бог одразу переходить до суті їхньої проблеми з ідолопоклонством, замість того щоб поступово згадувати дрібніші гріхи, а потім поступово підводити до цього?

Відповідь: Гріх розростається, тому боротися лише із зовнішнім шаром гріха марно, якщо не дістатися до самої суті. Якщо серцевина гнила, то й яблуко гниле. Займатися лише другорядними речами — це трохи схоже на те, ніби сказати грабіжникові та вбивці з надмірною вагою, що йому слід відмовитися від кількох десертів.

Іноді робота з дрібнішими проблемами не приносить користі, доки спочатку не відбудеться вибір «змінити напрямок». Лише після того, як людина покається і поставить Бога на перше місце, настає час навести лад і в багатьох інших справах.

Питання: У книзі Єзекіїля 6:1-4, 5:1, 12, оскільки народ хотів ходити на високі місця для поклоніння, чому б просто не переобладнати ці високі місця для поклоніння істинному Богу замість ханаанських ідолів? Адже язичники «переобладнали» храм у Єрусалимі для язичницьких ідолів?

Відповідь: Вартість і зручність місця не є головним питанням для Бога; головним є серце людей, які поклоняються. По-перше, Бог наказав їм не поклонятися на висотах, і цього самого факту достатньо. Але крім того, перепрофілювання висот призвело б до плутанини щодо того, кому там поклоняються. Це могло б призвести до синкретизму — хибної віри в те, що ідоли та істинний Бог є, по суті, одним і тим самим, або принаймні сумісними. Бог дуже серйозно ставився до цього. Він сказав, що їхні мертві тіла лежатимуть перед їхніми ідолами, що осквернить вівтарі в очах як язичників, так і єврейських поклонників Бога. За часів Сталіна в СРСР стояння перед Кремлем із заявою, що царі були звіром, викликало б більш позитивну реакцію серед людей, ніж стояння перед Богом у місці поклоніння та поклоніння ідолам.

Питання: У книзі Єзекіїля 6:1-7, коли люди відпадають від Бога, як ви вважаєте, це зазвичай відбувається переважно через одну причину чи через низку причин?

Відповідь: У деяких людей це може бути наслідком багатьох чинників, але часто є одна головна причина. Це може бути щось «активне», наприклад, страх переслідувань, гріхи, що переслідують людину, такі як алкоголь чи наркотики, або невиправдані очікування, які вони покладали на Бога. Це може бути довіра до людини, а потім розчарування в житті цієї людини, замість того, щоб покладати надію на Бога. Це може бути очікування, що Бог виконає певні умови, і розчарування, коли Бог цього не робить. Або це може бути щось «пасивне», наприклад, відхід у бік матеріальних речей або просто лінь у ходінні з Богом. Але якщо хтось відійшов від Бога з цих причин, він може повернутися.

Питання: У книзі Єзекіїля 6:8–10, чи то в часи Старого Завіту, чи сьогодні, що могло б спонукати бунтівну людину знову згадати про Бога, зненавидіти себе за скоєне зло та захотіти повернутися до Бога?

Відповідь: Іноді людина може прокинутися й побачити плоди своєї минулої непокори, усвідомлюючи, що все могло бути інакше. Гріх людини може впливати й на оточуючих, тож причиною може бути не лише те, що вона бачить погані наслідки у власному житті, а й те, як це вплинуло на інших. Або ж її очі можуть відкритися, коли вона усвідомлює свою неминучу загибель. У Приповістях 22:15 сказано, що нерозумність притаманна серцю дитини, але різка дисципліни відганяє її від неї. У Захарії 12:10-14 народ Ізраїлю оплакуватиме Того, Кого вони прокололи.

Питання: Як у Єзекіїля 6:9 ідолопоклонники могли «жадати» своїх ідолів?

В: Вони слідували за своїми ідолами не лише з почуття обов’язку чи страху, а й тому, що охоче шукали задоволення у спілкуванні з ними. Вони могли покладати надію на того ідола, уявляючи собі безпеку, пошану чи можливу любов з боку ідола, не усвідомлюючи, що все це — брехня. Так само, як люди можуть жадати сексу, грошей чи матеріальних речей, так само вони жадали релігійного досвіду зі своїми ідолами. У Луки 6:45 сказано, що з надміру серця говорять уста.

Питання: Чи може, згідно з Єзекіїля 6:9, бути корисним для людини «ненавидіти» себе? А як щодо важливості позитивного самоуявлення?

Відповідь: На відміну від деяких сучасних культур, відчувати огиду до своїх гріхів може бути корисно. «Ненавидіти» означає ненавидіти те, ким ти є або що ти зробив. Пам’ятаючи, що ми створені за Божим образом, і що обрані дорогі Богу, іноді людині корисно ненавидіти те, що вона зробила.

Питання: У Єзекіїля 6:10, чи чинить тут Бог зло?

Відповідь: Зло може означати фізичну шкоду, а також моральне зло. Бог дійсно багато разів завдає фізичної шкоди, але Він не чинить морального зла.

Питання: Чому в Єзек. 6:11 Єзекіїля закликали плескати в долоні й вигукувати «Горе!», якщо ворогів Ізраїлю критикували за те, що вони робили майже те саме в Єзек. 25:6?

Відповідь: Славити Бога за Його справедливість — це добре, але ми повинні також мати серце для загублених. Ми не повинні радіти з чужого нещастя.

Була історія про те, як хтось запитав баптиста про їхнього пастора, і баптист відповів, що вони його звільнили, бо він казав, що загублені потраплять до пекла. Людина була шокована і запитала його, чого навчає новий пастор. Він відповів, що новий пастор теж навчає, що загублені потраплять до пекла. «У чому ж різниця?» — запитав той чоловік. Баптист відповів, що перший пастор говорив це з радістю в голосі, а другий — зі сльозами на очах.

В Об'явленні 19:1-4 віруючі на небі радітимуть з приводу падіння блудниці на ім'я Вавилон.

Питання: У книзі Єзекіїля 6:14, де знаходиться Дібла/Рібла, і чому Бог наслав спустошення від пустелі аж до цього місця?

Відповідь: «Пустеля» тут, ймовірно, означає Негев у найпівденнішій частині Юдеї. У більшості гебрейських рукописів вказано «Дібла», але в деяких — «Рібла». Правильним варіантом, майже напевно, є «Рібла» з кількох причин.

У Юдеї не відомо жодного міста з назвою Дібла. У Єремії 48:22 згадується місто в Моаві під назвою «Бет-Діблатаїм», але ми не бачимо жодних підстав вважати, що йдеться саме про це місто. Нарешті, Рібла — місто на північ від Дамаска на річці Оронт — мало велике значення.

Саме в Ріблі, на березі річки Оронт, у 608 р. до н. е. єгипетський цар взяв у полон Йоахаза. Також у Ріблі вавилонський цар виніс вирок Седекії. Різниця полягає в тому, чи горизонтальна риска перетинає вертикальну (r), чи проходить повз неї (d).

Питання: Чому в Єзекіїля 6 та Єзекіїля 7:9 Бог говорить до Свого народу так прямо й суворо?

Відповідь: З одного боку, Бог подібний до вболівальника, який «вболіває» за те, щоб вони вирішили уникнути Його суду. Однак тут Бог суворо попереджає їх про те, що станеться, коли настане Його суд. Це більше, ніж просто мати, яка кричить на свою дитину, щоб та не вибігала на жваву вулицю. У Єзекіїля 7:9 конкретно сказано, що саме Бог завдасть удару.

У Бога є і любов, і гнів. Наведу недосконалий приклад: під час Американської революції особистий друг Джорджа Вашингтона був засуджений за шпигунство на користь британців. Вашингтон, ймовірно, міг би використати свій вплив, щоб врятувати свого близького друга. Але той чоловік був винним, тож Вашингтон нічого не зробив, і його стратили.

Питання: Чи є в Єзекіїля 7:1-4 межа Божого терпіння?

Відповідь: Святе Письмо стверджує, що так, у 1 Солунян 2:16. У Буття 15:16б сказано, що амореї були злі, але «беззаконня амореїв ще не досягло повної міри». Єзекіїль 7 говорить про загибель — незворотний, катастрофічний кінець. Так само, як північне царство Ізраїлю більше ніколи не існуватиме, так і в південному царстві життя, яким вони його знали, назавжди закінчиться. У Євангелії від Матвія 22:1-14 Ісус розповідає притчу про весільний бенкет. Запрошено багато, але обрано мало.

Питання: Що означає вираз «кінець настав» у Єзекіїля 7:2 (двічі), 7:3; 7:6 (двічі) та Амоса 8:2?

Відповідь: Це означає, що настала їхня загибель. Можливо, до цього моменту ситуація здавалася невизначеною, і Бог дав їм час для покаяння, але цей період минув, і їхня загибель настала, і часу для них більше немає. Це кінець їхнього процвітання, їхньої безпеки та значної частини їхньої нечестивості. Це буде кінець їхнього життя, яким вони його знали.

Питання: Чому в Єзекіїля 7:4 Бог не проявляє тут милосердя?

Відповідь: Бог має милосердя до всього, що Він створив, згідно з Псалмом 145:9; див. також 145:17. Бог зволікає, згідно з 2 Петра 3:9, бо не хоче, щоб загинув хтось, хто ще має намір покаятися. Однак настає час, коли людина вже ніколи не покається. Так само терпіння Боже має межі (1 Солунян 2:16; Буття 15:16; Об’явлення 10:6; Псалом 2:5, 12; Римлян 2:5).

Питання: Що в Єзекіїля 7:10-11 означає, що «вийшла погибель», «палиця пустила пагони», «заросла гордість» і «насильство перетворилося на палицю»?

Відповідь: Бог відкладає настання кари, щоб дати людям час покаятися. Однак із затримкою ситуація може погіршитися. Як росте рослина, так росте й гріх. Коли гріх «розквітає», наче бур’ян кульбаби, тоді Бог втручається. Гріх, як злоякісна пухлина, не залишається на місці; він росте. Гріх породжує ще більше гріха і ніколи не насичується. У Посланні Якова 1:15 сказано, що після того, як бажання зачалося, воно народжує гріх; а гріх, коли він дозріває, народжує смерть.

Питання: Які сучасні приклади того, що, як у Єзекіїля 7:14, «пролунав бойовий ріг, але ніхто не прийшов»?

Відповідь: Під час Другої світової війни американці знали, що японці направляють великий флот і війська для вторгнення на Філіппіни. Але американська авіація була до них готова, озброєна торпедами для потоплення кораблів. Ось тільки не встигли випробувати ці торпеди, і виявилося, що вони не спрацювали. Уся японська окупація Філіппін, включаючи сумнозвісні табори для військовополонених, могла б і не відбутися, якби торпеди спрацювали. Самі американські військово-повітряні сили виконали свою роботу добре; але якщо не всі виконували свої обов’язки, зокрема компанії, які розробляли та виготовляли торпеди, то навіть пильність деяких виявилася марною. Див. також статтю у Вікіпедії про Перл-Харбор. http://en.wikipedia.org/wiki/SCR-270_radar 28.11.2014.

Питання: У книзі Єзекіїля 7:15 згадується, що всередині панували чума та голод. Як міська стіна, зведена для захисту від зовнішніх загроз, може слугувати в’язницею, що утримує людей всередині, і стати причиною їхньої загибелі?

Відповідь: Меч був зовні; голод і чума — всередині. Міські стіни зводилися для захисту на випадок нападу. Однак люди можуть не втекти від спокуси та гріха, бо вважають, що стіни достатньо товсті, аби їх не виявили, або, частіше, достатньо товсті, аби захистити їх від більшості наслідків. Тоді стіни стали засобом, що утримує їх усередині й заважає втечі. Коли ми грішимо й будуємо стіни, щоб захиститися від наслідків свого гріха, іноді ці стіни можуть стати для нас також в’язницею. Коли люди встановлюють закони чи інші бар’єри, щоб захистити свій гріховний спосіб життя, вони можуть перетворитися на кайдани.

Подібним чином захисні механізми людини проти християнства можуть завадити їй втекти від планів сатани. Також укріплення людини — чи то фінансові, емоційні, чи інтелектуальні — можуть заважати їй усвідомити, що їй треба врятуватися від лиха.

Питання: Що в Єзекіїля 7:17 означає, що «кожне коліно стане як вода»?

Відповідь: На перший погляд може здатися, що люди ледь тримаються на ногах від жаху. Однак Єзекіїль не був з тих, хто вживає делікатних слів. Перекладачі Септуагінти тлумачили це як такий великий жах, що люди втрачають контроль над сечовим міхуром.

Питання: Чому в Єзекіїля 7:19–22 Бог більше не цікавиться прекрасними речами храму?

Відповідь: Іноді «Армія Спасіння» отримує незвичайні пожертви, зокрема дорогі діамантові каблучки. Якщо чоловік дарує жінці дорогу обручку, а згодом вона розриває заручини й повертає каблучку, що йому з нею робити? Дехто може залишити її для наступної дівчини, але інші, бачачи, що її відкинули, більше не бажають її мати й віддають «Армії Спасіння», щоб та продала її й передала гроші бідним. Бог, можливо, дивиться на прекрасні релігійні споруди подібним чином.

Хоча люди могли милуватися зовнішньою красою храмового вбрання, Бог, безсумнівно, бачив красу тих людей, які приносили жертви й давали кошти на ці речі. Але коли вони були осквернені й віддані іншим (ідолам), Бог втратив до них інтерес. Іноді буває так, що щось може бути прекрасно присвячене Богу, але коли воно достатньо осквернене, воно викликає лише погані спогади, і Бог більше не цікавиться цим.

Питання: Що мається на увазі в Єзекіїля 7:22, коли Бог відвертає Своє обличчя від місця чи народу?

Відповідь: Як ми дізнаємося пізніше в книзі Єзекіїля, вони більше не мають Божої прихильності. Іноді вони не мають безпеки, а іноді — процвітання. Але іноді вони мають і те, і інше, проте не можуть цим насолоджуватися.

Питання: Чому, згідно з Єзекіїля 7:23, їм довелося кувати ланцюги?

Відповідь: Єзекіїль вказує на дрібну деталь, щоб підкріпити головну думку. Загарбницькій армії довелося б докласти чималих зусиль, щоб виготовити велику кількість ланцюгів, адже їм знадобилося б багато ланцюгів для всіх ізраїльтян, яких вони збиралися поневолити.

Питання: Чому, згідно з Єзекіїля 7:26, настанови священиків зникнуть, а пророче видіння шукатимуть марно, якщо ж Бог хоче, щоб люди чули Його послання?

Відповідь: Ісая в Ісаї 40:8 каже, що Боже слово вічне. Тож, звісно, воно не загубиться на небі, ані повністю не зникне з землі. Але воно не буде доступним для більшості людей. Це стосувалося й простого народу в Європі в Середньовіччі. Звучить дивно, що Бог дозволив би, аби Його слова були недоступними.

Але Бог вимагає, щоб ми вважали Його Слово святим. І не лише в тому сенсі, що Божий народ покликаний бути святим, а й у тому, що Боже Слово, хоч і записане руками людських авторів, є святішим за всі твори звичайних людей. Якщо люди не хочуть вважати його святим і не бажають дотримуватися того, що в ньому написано, то чому вони мають мати привілей навіть бачити його? Дійсно, для тих, хто відкидає Боже Слово, 2 Петра 2:21 та Єремія 42:19-22 вказують, що краще не знати шляху істини, ніж знати його і відвернутися від нього. Багато загублених невіруючих не відкинули всього Євангелія, бо вони не чули всього Євангелія. Але коли вони вже відкинули ті частини, які чули, то немає жодного обов’язку, щоб вони мусили чути решту.

Питання: У Єзекіїля 7:27, який єврейський цар тут оплакує?

Відповідь: Правителем Юдеї під владою вавилонян був намісник Седекія. Останній цар, Єгояхін, ще був живий, але перебував у кайданах у Вавилоні. Єзекіїль має на увазі Єгояхіна, коли згадує царя, як, наприклад, у Єзекіїля 1:2. Він завжди вживає термін «князь», коли згадує Седекію в Єзекіїля 12:10, 12; 21:25.

Питання: Яке значення має дата цього видіння, описаного в Єзекіїля 8–11?

Відповідь: Це друге видіння, що відбулося 17 вересня 592 р. до н. е., сталося рівно через 14 місяців після першого видіння. Під час цих видінь Єрусалим було захоплено, але не зруйновано. Його захопили 16 березня 597 р. до н. е. Седекія правив як намісник одинадцять років. Юдея повстала проти Вавилону в 589 р. до н. е., а Єрусалим було захоплено та зруйновано 18 липня 587 або 586 р. до н. е.

Виділення складається з чотирьох частин, по одній на кожен розділ.

Питання: Що означає перша частина цього видіння в Єзекіїля 8:1-6?

Відповідь: Це славна, але водночас трагічна картина. Вона показує славу Божу, яку мав уособлювати на землі Храм. Вона також показує три види тяжких гріхів, яких припускалися навіть ізраїльські провідники. Єрусалим, показаний у видінні, був земним Єрусалимом із його ідолом. Мета видіння розкрита у вірші 6, де Бог хоче, щоб Єзекіїль дуже чітко побачив і розповів іншим, що відштовхує Бога від Його святилища в Єрусалимі.

Питання: У Єзекіїля 8:3, 5 — чи був цей ідол у храмі за часів Єзекіїля чи раніше?

Відповідь: Ймовірно, це було до часів пророка. Ані загальна історія, ані, зокрема, Єремія не згадують про існування якогось ідола, а Єремія пророкував у той самий час, що й Єзекіїль. Але ще до цього цар Манасія поставив ідола в храмі (2 Цар. 21:7). Цар Йосія, який жив до Єзекіїля, знищив його (2 Цар. 23:6). Отже, навіть минулі гріхи, які вже не вчиняються, все одно є огидою для Бога, якщо за них не покаялися.

Питання: Що в Єзекіїля 8:3, 5 викликало ревнощі в Бога? Що викликає ревнощі в Бога сьогодні?

Відповідь: Людина може дуже ревнувати, якщо побачить свого партнера в особливому місці — у власному ліжку — з іншою людиною. Вона ревнує, бо дбає про партнера та про стосунки. Вона також гнівається, бо, здається, партнеру це не дуже важливо. Вона може ревнувати й тому, що раніше вважала, ніби партнер глибоко дбає про стосунки, а тепер виявляється, що все це було брехнею. Уся та любов, яку, як вона думала, її чоловік відчував до неї раніше, — що це було?

Так само й Бог дуже глибоко дбав про Свій народ, і часом здавалося, що народ глибоко дбає про Нього. Але в особливому місці — у Храмі — вони тепер схилялися й виявляли свою відданість тому, що, як знав Бог, було лише шматком гною. Хоча народ виглядав погано, схиляючись перед цим, їхні стосунки з Богом та їхня шана до Бога виглядали ще гірше.

Сьогодні, коли ті, хто називає себе Божим народом, поклоняються іншому — чи то замість Бога, чи, як багато євреїв, на додаток до Бога, — Бог глибоко ображений. Дехто не має ідола-бога, але поклоняється ідолу грошей.

Питання: Чи існують у Єзекіїля 8:6, 13 ступені «огидності» або ступені гріха?

Відповідь: Так, як показують наступні вірші.

У Івана 19:11 Ісус сказав Пілату, що ті, хто видав Ісуса Пілату, «вчинили більший гріх».

Богохульство проти Святого Духа відрізняється від інших гріхів тим, що воно є непростимим (Матвія 12:31, 32; Марка 3:28–30; Луки 12:10–11).

1 Івана 5:16-17 говорить про гріх, що веде до смерті (блюзнірство проти Святого Духа), та про інші гріхи, які до цього не ведуть.

У Посланні до Римлян 1:24-28 йдеться про те, що нечестиві люди віддаються дедалі більшій розпусті.

Єзекіїль 8:6, 13 показує, що деякі гріхи є для Бога огиднішими за інші.

У Матвія 23:14 Ісус каже, що фарисеї зазнають суворішого осуду (див. також Марка 12:40).

У Матвія 23:15 сказано, що деякі учні фарисеїв стануть удвічі гіршими синами пекла, ніж були самі фарисеї.

У Луки 10:12 Ісус сказав, що на суді Содому й Гоморрі буде легше, ніж тим, хто відкинув Ісуса.

Однак, незважаючи на це, у певному сенсі всі гріхи однакові: навіть одного гріха достатньо, щоб завадити вам стати досконалими та потрапити до Неба, і навіть порушення одного закону достатньо, щоб визнати вас порушником закону (Якова 2:8-11).

Питання: Чому в Єзекіїля 8:10 вони поклонялися тваринам та іншим плазунам?

Відповідь: Єгиптяни були відомі тим, що поклонялися тваринам та богам із головами тварин. Ця образність може бути схожою на єгипетську «Книгу мертвих». Копію єгипетської «Книги мертвих» (в одному з її варіантів) створював писар, щоб поховати її разом із заможною людиною, аби в потойбічному світі ця людина мала «дозвіл на дихання» і могла жити в потойбічному світі. Сьогодні в музеях зберігається багато таких копій.

Загалом люди схильні поклонятися тому, що є небезпечним. Можливо, підсвідомо вони вважають: якщо поклонятися чомусь небезпечному, наприклад отруйній змії, то, можливо, ця небезпечна істота, побачивши їхнє поклоніння, не завдасть їм шкоди.

Це нагадує Римлян 1:23, де сказано, що люди замінили славу безсмертного Бога на образи людей, птахів, тварин і плазунів. Іноді люди хочуть поклонятися ідолам чужої культури лише тому, що ті здаються їм екзотичними та чужими.

Питання: У Єзекіїля 8:14, що було неправильного в тому, щоб оплакувати Таммуза?

Відповідь: Таммуз, якого також називали Думузі, був шумерським, вавилонським та ассирійським ідолом родючих врожаїв. У шумерській міфології його дружина Інанна змусила його піти до пекла. (Це довга історія, на якій нам тут не варто зупинятися.) У будь-якому разі, за деякими версіями, він повертається на землю щовесни й відходить до пекла щоосені. Релігійний обряд полягав у тому, що жінки плакали в той час року, коли він нібито помирав, і раділи, коли він воскресав.

Він був аналогом сирійського ідола Адоніса, який, можливо, і є тим, кого любили жінки у Даниїла 11:37.

Питання: Чи пов’язана християнська традиція Великої п’ятниці та Великодньої неділі з обрядом Таммуза, як стверджує скептичний «Посібник Азімова з Біблії» (с. 586)?

Відповідь: Ні, у Асімова немає підстав для такого твердження. Те, що Ісус добровільно вирішив раз і назавжди померти, а потім воскрес із мертвих, щоб більше не померти, дуже відрізняється від того, як Таммуза проти його волі забирали до пекла, і цей процес повторювався щороку.

Питання: Що в Єзекіїля 8:17 означає «прикладати гілку до носа»?

Відповідь: У сучасному тексті на івриті сказано: «гілку до їхнього носа». Однак деякі єврейські коментатори стверджували, що це було «смердючий запах», а також що «їхній» слід читати як «мій». Отже, це може означати «прикладати смердючий запах до їхнього носа» або «прикладати смердючий запах до мого [Божого] носа».

Питання: Чому в Єзекіїля 8:8-18 Бог дозволив, щоб уся ця нечестивість тривала так довго?

Відповідь: Ми не знаємо, чому Бог є настільки терплячим, як Він є, або як саме Він визначає межі Своєї терпеливості. З одного боку, ми бачимо, що якби не було народу Ізраїлю чи Юдеї, Божий народ не процвітав би й не зростав. Було б складніше виховувати їхніх дітей, і простіше просто асимілюватися в ідолопоклонницькі культури навколо них. Можна побачити вагомі причини, чому Бог не хотів вигнати Свій народ.

З іншого боку, ідолопоклонство було не лише серйозним, а й повсюдним. За часів цариці Єзавелі (яку, ймовірно, тиряни вимовляли як «Ітобал») було лише 7 000 тих, хто не схилив коліна перед Ваалом (1 Царів 19:18). Ідолопоклонство включало жертвопринесення немовлят та релігійну проституцію. Коли ідолопоклонство було настільки поширеним, таким злісним, інституціоналізованим і дедалі гіршим, то, можливо, вигнання та зібрання решти було кращим варіантом, ніж дозволити цій ситуації тривати далі.

Питання: Чому в Єзек. 8:8-18 Бог безжально не прислухається до них, навіть попри те, що вони волають до Нього?

В: Коли вони відвернулися від Бога й не зважали на Його заповіді, Бог теж не був зобов’язаний їх вислухати. Проте Бог вислухав би їх [відповів на їхні молитви], якби вони покаялися у всіх своїх гріхах. Але Бог не відповідає на молитви людей, які самі не звертають уваги на бідних (Приповісті 21:13), плекають гріх (Псалом 66:18), є нечестивими (Приповісті 15:29; Ісая 59:1-3) або відмовляються слухати Бога (Захарія 7:11-14).

Питання: Чому, згідно з Єзекіїля 8:16, людей приваблювало поклоніння сонцю чи іншим небесним тілам?

Відповідь: У Повторенні Закону 4:19 Бог застерігав їх не поклонятися сонцю, місяцю чи зіркам. Проте вони відвернулися від Бога (2 Хроніки 29:5-7), і Йосія поклав кінець поклонінню сонцю, місяцю та зіркам (2 Царів 23:5, 11).

Сонце, місяць і зірки — прекрасні, таємничі, віддалені й нічого не вимагають від тих, хто їх поклоняється. Вони забезпечують порядок, а вплив Сонця є потужним. Проте ті, хто поклоняється Сонцю, не мали б жодних застережень щодо поклоніння іншим об’єктам, окрім Сонця. Іноді люди воліють поклонятися чомусь потужному, але такому, що не висуває до них жодних вимог, а не наймогутнішій Істоті, яка справді висуває вимоги до нашого життя та поведінки.

Питання: Що таке «вищі ворота» в Єзекіїля 9:2?

Відповідь: Це були північні ворота Храму в Єрусалимі. Можливо, вони також символізують ворота між Небом і землею. Загрози для Ізраїлю зазвичай надходили з півночі, і це, безперечно, було загрозливим явищем.

Питання: Чому в Єзекіїля 9:2 Бог послав ангелів-руйнівників до Свого святилища?

Відповідь: Очевидно, Бог хотів, щоб спочатку були знищені релігійні грішники та грішники, які мали більше знань.

Питання: У Єзекіїля 9:3, що можуть символізувати дві речі, коли Бог у Своїй славі переходить зі святилища до порогу храму?

Відповідь: Бог повільно залишав місце, де Його народ поклонявся Йому, і покидав їх, прирікаючи на долю, на яку вони заслужили. Бог виходив, і Його слава, присутність та захист зникнуть. Це була остання, миттєва пауза, щоб згадати про це перед тим, як Бог назавжди покине той храм.

Питання: Що було тим знаком у Єзекіїля 9:4?

Відповідь: У гебрейській мові ця «знак» позначається літерою «Тау», від якої походить наша літера «Т». «Тау» була останньою літерою гебрейського алфавіту, що, ймовірно, вказувало на завершеність. Це була перша літера гебрейського слова «Тора». Дехто вбачає в цьому передвіщення 144 000 з Об’явлення 7:3-4.

Питання: У Єзекіїля 9:6-7, хто, з історичної точки зору, насправді здійснював вбивства?

В: Більшу частину вбивств скоїли вавилонські воїни. Однак, здається, у них були союзники серед філістимлян та едомлян. Проте Бог не лише дозволив це, а й явно вирішив використати вавилонян як знаряддя Свого суду. Шеба (на території сучасного Ємену) та інші народи не брали участі у бойових діях проти Ізраїлю, але отримали вигоду від цього руйнування.

Питання: Чому, згідно з Єзекіїля 9:8-10, Бог дозволив це вбивство?

Відповідь: Євреї, які знали про Бога найбільше і мали б бути найближчими до Нього, відвернулися від Бога і стали такими ж грішними, як і навколишні народи, які мало що знали про Бога. Бог втомився від того, що люди, які називали себе Його ім’ям, лише вдавали, ніби слідують за Ним, але насправді повністю відвернулися від Нього, сподіваючись, що з ними все буде гаразд, доки вони мають Його Храм. Бог не збирався дозволяти, щоб Його Храм таким чином тримали в «заручниках». Коли Божий народ повстав проти Нього, Бог визнав їх огидними, і в Єремії 12:8 сказано, що саме тому Бог зненавидів їх.

Питання: Які три речі, перелічені в Єзекіїля 9:9, викликали у Бога такий великий гнів?

Відповідь: Згадано три речі. 1) земля сповнена кровопролиття, 2) місто сповнене розпусти, і 3) вони стверджують, що Господь покинув землю (тобто, що Богу вже байдуже, що вони роблять).

Цікаво зауважити, що третя річ спричиняє другу, а друга — першу.

Питання: Як сьогодні, згідно з Єзекіїля 9:9, люди провокують Бога цими трьома способами?

В: Люди живуть так грішно, як їм заманеться, нібито ніхто їх не покличе до відповідальності. Навіть релігійні люди можуть бути так званими «практичними атеїстами». Хоча вони, можливо, і вірять у Бога, їхня поведінка свідчить про те, що вони поводяться так, ніби Бога немає.

Але якщо хтось живе так, ніби Бога немає, що заважає йому чинити зло, коли ніхто не бачить? Що заважає йому скористатися іншими, якщо йому це зійде з рук?

Якщо хтось вважає, що має право зловживати іншими, а хтось інший стає йому на заваді, що завадить йому завдати шкоди або вбити цю людину, якщо він вважатиме, що йому це зійде з рук?

Питання: У книзі Єзекіїля 10:2-5, якою була мета розкидання вугілля по місту?

Відповідь: Там не сказано, що вугілля комусь зашкодило чи спричинило якісь проблеми. Також не сказано, що вугілля комусь принесло користь. Можливо, вугілля мало створити дим і приховати той факт, що Божа слава залишала це місце.

Питання: Що міг символізувати вогонь у Єзекіїля 10:6?

Відповідь: Вугілля може мати різну температуру. Якщо воно не дуже гаряче, цього не можна визначити на око. На відміну від цього, вогонь, очевидно, гарячий. Це могло символізувати Божий суд. Скільки вогню потрібно, щоб спалити ліс або місто? Достатньо лише іскри.

Питання: Як би ви загалом описали видіння, описане в Єзекіїля 10:9-17?

Відповідь: Херувими та колеса прекрасні, мають складну будову і можуть маневрувати в будь-якому напрямку; вони не обмежені тими обмеженнями, що є у нас, такими як гравітація, і можуть рухатися швидко. Херувими мали кілька людських рис, таких як руки, подібні до людських, і одне з їхніх облич було подібним до людського. Однак загалом вони виглядали більше нелюдськими, ніж людськими.

Питання: Як виглядає обличчя херувима в Єзекіїля 10:14?

Відповідь: Якщо це ті самі істоти, про які згадується в Об’явленні 4:7, то опис чотирьох облич є таким самим, за винятком того, що в Об’явленні замість слова «херувим» вжито слово «теля».

Питання: Чому, згідно з Єзекіїля 10:15-19, Божа присутність покинула Єрусалим, якщо в Псалмі 132:13-14 сказано, що це буде місце Його вічного спочинку?

Відповідь: У Псалмі 132:13-14 сказано, що це буде місце Божого спочинку на віки. У відповіді слід врахувати два моменти.

1. Хоча Божа присутність покинула Храм у Єрусалимі, Бог, безперечно, і далі знав, що відбувалося в Єрусалимі. Те, що Його присутність покинула Єрусалим, не обов’язково означає, що це місце перестало бути Його місцем спочинку.

2. Навіть якщо в той час це не було місцем Божого спочинку, Новий Єрусалим все одно буде місцем Божого спочинку. У Псалмі 132:13-14 сказано, що Бог буде мешкати тут навіки; там не вказано, коли саме в майбутньому місце Божого спочинку буде там і ніколи не покине його.

Питання: У Єзекіїля 10:19б, яке значення має те, що вони зупинилися біля східних воріт?

Відповідь: Вони перебували над північними воротами, звідки виносили вугілля та вогонь, а потім зробили чверть кола, щоб дістатися до східних воріт. Вони зупинилися біля східних воріт, перш ніж назавжди покинути той храм. Як тільки слава покинула той храм, він занепав і більше ніколи не використовувався.

Питання: Як ви вважаєте, у який історичний період, згаданий у 10-му розділі книги Єзекіїля, Божа слава покинула церкву чи рух? Чому?

Відповідь: Таке траплялося кілька разів.

Церква після Костянтина: У 324 році н. е. Костянтин став єдиним імператором Римської імперії. Легалізувавши християнство, а згодом зробивши його офіційною релігією, він без застосування насильства переслідував євреїв та поклонників язичницьких богів, закриваючи синагоги та язичницькі храми. Їх заохочували замість цього відвідувати церкву, і багато хто так і робив. Дехто каже, що християнство з того часу так і не оговталося повністю. Коли єпископи почали говорити про свої «трони», а християни — переслідувати інших, Божа слава почала відходити.

Римо-католицька церква близько 1000 року н. е.: Папи в Римі стали надзвичайно корумпованими. Наскільки поганими були деякі папи? Згідно з книгою Остіна «Тематична історія християнства», с. 148,

«Тоді [після 904 року] розпочалася так звана «порнократія», під час якої Феодора та її дві дочки, Феодора Молодша й Марозія, фактично контролювали Рим і саму церкву. Будучи спокусливими блудницями, ці жінки продавали свої тіла за посади, титули та землі, що давало їм широку владу. Марозія мала позашлюбний роман із папою Сергієм III, від якого народився син, що згодом став папою Іоанном XI. Коли Марозія спробувала коронувати себе імператрицею, її молодший син Альберік викрав і ув’язнив свою матір, ув’язнив свого зведеного брата, папу, і сам став імператором. Він правив з 932 по 954 рік, здійснюючи абсолютний контроль над папством. Після смерті Альберіка його син Октавіан був обраний папою Іоанном XII і виявився найогиднішим членом цієї розбещеної родини.

б. Правління Отто. У 962 році нечестивий Іоанн XII коронував німецького короля Отто I імператором Священної Римської імперії. Вважаючи, що знайшов союзника у розпусті, Іоанн незабаром виявив, що новий імператор — людина з характером, віддана справі відновлення гідності та честі папства. Коли Отто скликав синод для обговорення питання про усунення Іоанна, папа пригрозив усім відлученням від церкви, але вони все одно усунули його. Через три місяці Іоанн скликав ще один синод, який скасував рішення синоду Отто. Тому Отто вирішив силою позбавити папство його злого правителя.

... Наступні сорок два роки [після 1004 року] історії папства були сповнені запеклої конкуренції, кон’юнктурної посередності, духовної безсилості, пороків та корупції. Здавалося, що найнижчої точки було досягнуто з обранням розбещеного дванадцятирічного хлопчика, папи Бенедикта IX (1032–1045), який після ганебних розпусних вчинків та хаотичного управління продав святу тіару (тобто папський престол) тому, хто запропонував найвищу ціну. Він став відомий як Григорій VI (1045–1046)....»

Римо-католицька церква до Реформації. Констанцький собор 1415 року мав вирішити суперечки між трьома папами, які одночасно претендували на престол. Реформатора Яна Гуса запросили приїхати й обговорити його погляди, а імператор надав йому обіцянку безпечного проїзду. Однак щойно Гус прибув, його підступно спалили на вогнищі.

Церква у Франції безпосередньо перед Французькою революцією: Церква стала багатою, могутньою та жорстокою. Вона мала владу над життям і смертю людей.

Німецька Тюбінгенська школа: розвинула вищу критику, яка позбавила багатьох людей довіри до Біблії. Раніше вони стверджували (але тепер уже не стверджують), що Євангелія — це документи II або III століття, що Давид та різні інші історичні постаті ніколи не існували, а також інші неправдиві твердження, які з того часу були спростовані археологією та стародавніми рукописами.

Ліберальні американські семінарії: Багато відомих університетів слугували хорошими семінаріями, наприклад Єльський та Прінстонський. З того часу вони відійшли від віри в Боже Слово.

Багато американських традиційних конфесій: Об’єднана пресвітеріанська церква має заяву проти безпомилковості Біблії. Єпископальна церква та Євангелічно-лютеранська церква Америки також є ліберальними.

Питання: Які наслідки, згідно з Єзекіїля 11:1-4, настають, коли керівництво в церкві чи уряді стає поганим?

Відповідь: Спочатку керівник може ухвалити кілька неправильних рішень, зокрема розтратити або привласнити кошти, замість того щоб витратити їх там, де це необхідно. Потім його приклад може поширитися на дедалі більшу кількість членів. Зрештою, і керівник, і члени можуть стати як тими, хто чинить зло, так і тими, хто його терпить.

Питання: Як, згідно з Єзекіїля 11:1-4, розрізнити, коли керівництво є поганим, а коли — просто недосконалим?

Відповідь: Жоден лідер на землі не є безгрішним і досконалим. У кожного є «сліпі зони» у знаннях чи характері. Але чи лідер щиро намагається насамперед слухатися Бога, чи щось інше стоїть у нього на першому місці? Якщо людина не наближається до Бога, втягнута в гріх, що її обтяжує, або збиває інших зі шляху, вона не повинна бути лідером.

Питання: Як, згідно з Єзекіїля 11:1-4, ми маємо діяти чи реагувати, коли керівництво в церкві чи уряді стає поганим?

В: Керівництво ніколи не буває досконалим, і першим кроком є індивідуальна розмова з ним, щоб спробувати виправити проблему. Але якщо цей найважливіший перший крок не приносить результатів, тоді залучіть інших, щоб вони спробували. Зрештою, оприлюдніть проблему і або змусьте поганого керівника піти, або йдіть самі. У Матвія 18:15-17 описано процедуру, якщо хтось чинить провину. Спочатку поговоріть з ним наодинці, і якщо він вас слухає — чудово. Якщо ні, то візьміть із собою ще одного чи двох і поговоріть з ним. Якщо він і далі не слухає, то оприлюдніть це в церкві.

Питання: Що малося на увазі в Єзекіїля 11:3, 11, коли злі керівники сказали, що місто — це казан, а вони — м’ясо? (Єремія 39:1-5; 52:1-7; 42:1-12 можуть дати деякі підказки.)

Відповідь: Є дві можливості.

Їхня доля була вирішена: місто, оточене стінами, було наче киплячий казан, і їх ось-ось мали зварити. Вони були найціннішою частиною міста і хотіли втекти.

Майбутнє було настільки яскравим, що їм доводилося носити сонцезахисні окуляри: місто було процвітаючим делікатесом із смачної їжі, і вони вважали себе найкращою його частиною — принаймні у власній уяві. Або ж вони вважали, що саме вони найкраще зможуть цим скористатися й отримати найціннішу частину.

Хоча обидві точки зору не можуть бути правдивими, в обох випадках вони збагачували себе, а інших людей розглядали лише як засіб.

Питання: Як, згідно з Єзекіїля 11:3, 11–13, сучасні лідери можуть мати подібні настрої?

Відповідь: Тут можливі дві різні негативні позиції. Деякі лідери мають обидві одночасно.

Вищі, бо вони лідери: Лідери можуть вважати, що мають особливі привілеї та винагороду або через те, що, на їхню думку, вони допомагають іншим, або тому, що вважають, що заслуговують на це, бо є кращими.

Лідери тому, що вони вищі: Лідери можуть бути елітарними, вважаючи, що люди існують для них, а не вони для людей. Вони цінують себе більше, ніж інших, і вважають, що їм належить найкраще.

Існує сленговий вислів «світ — моя устриця». Це, по суті, означає, що світ і всі його перлини належать мені, і я можу брати їх, скільки забажаю. Одні люблять людей і користуються речами. Інші люблять речі і користуються людьми. Це протилежне ставленню, коли ми є слугами Бога для Його слави, а не для власної слави та щастя.

Питання: У Єзекіїля 11:13, чи мав Єзекіїль сумувати, коли помер Пелетія, син Беняї? Як ви гадаєте, чому Бог убив саме його, а не всіх інших?

Відповідь: Єзекіїль не говорив про те, чого Бог ідеально бажав, а лише про те, що Бог справедливо вчинив. Можливо, Єзекіїль сумував через те, що цей фальшивий пророк дійшов до такого кінця, не покаявшись. Це подібно до того, як Ісус говорив про падіння Силоамської вежі в Луки 13:4.

Бог давав попередження всім їм, коли вбив лише Пелетія. Бог бажав, щоб не всі вони були знищені, а щоб вони покаялися й жили.

Питання: Чому в Єзекіїля 11:13–25, посеред цього суворого пророцтва, Бог пророкує саме це? (Єремія 31:1–7 наводиться з подібної причини.)

Відповідь: У середині 11-го розділу книги Єзекіїля Бог все ще дарує надію для решти народу. Єремія 31–32 також дають надію на майбутнє для решти народу. Від самих ізраїльтян залежало, чи підуть вони і стануть тією рештою, що повернеться, чи залишаться там, де були.

Питання: Як і коли, згідно з Єзекіїля 11:19 та Єзекіїля 36:26, Бог дасть їм нове серце з плоті?

Відповідь: «Плоть» тут означає живе серце, на противагу мертвому серцю з каменю. З часу П’ятидесятниці Святий Дух входить у серце кожного віруючого. Зверніть увагу, що в Біблії «плоть» не завжди означає гріховність.

Питання: Як у Єзекіїля 12:2 люди не бачать і не чують того, що насправді можуть бачити й чути?

Відповідь: Деякі люди свідомо ігнорують факти, з якими вони не згодні, і навмисно відмовляються визнати те, що бачать прямо перед очима. Але часто справа не обмежується лише цим. Термін «когнітивний дисонанс» описує свідоме або несвідоме сильне вибіркове відфільтровування того, що сприймається як просто «шум», оскільки це не вписується в їхнє уявлення про реальність.

Було проведено цікаве психологічне дослідження, в якому використовувалося відео, де потрібно було порахувати, скільки разів дриблюють баскетбольним м’ячем. Перегляньте це відео на YouTube від Даніеля Дж. Сімонса https://www.youtube.com/watch?v=IGQmdoK_ZfY. Цікаво побачити, що ви пропускаєте, не звертаючи на це уваги.

Питання: Чому в Єзекіїля 12:3 людям довелося б пакувати свої речі? Чому Бог наказав Єзекіїлю спакувати свої речі?

Відповідь: Народ буде змушений поспіхом покинути свої домівки проти своєї волі. Вони буквально спакують кілька особистих речей, але це буде мінімум, і вони візьмуть із собою лише найнеобхідніше. Бог надав їм благословення цієї землі, і вони не мали жодних підстав зберігати це благословення, якщо вирішили не слухатися Бога. Після вавилонського полону Бог чітко наказав їм підкоритися вавилонському ярму, а вони, навпаки, повстали проти цього. Це було не лише духовно нерозумно, але й у природному світі це було нерозумно.

Єврейське слово «кір» (qir) означає стіну будинку, а не «хома» (homah), тобто міську стіну. Ймовірно, навколо Тель-Абіба не було міської стіни. Під рукою не було міської стіни, тож для метафори Єзекіїль обійшовся тим, що було.

Питання: Про що пророкує Єзекіїль у Єз. 12:7–14?

Відповідь: Єзекіїль пророкує про вигнання південного царства Юди. Ізраїльтяни північного царства вже були вигнані; південне царство буде вигнане лише в середині служіння Єзекіїля.

Питання: У Єзек. 12:12-13, у чому полягає сенс згадки про князя серед них?

Відповідь: Седекія походив із царського роду, але був намісником, а згодом — повстанцем, а не царем. Його призначили намісником вавилоняни, і він намагався знову стати незалежною державою, всупереч тому, що Бог наказав їм через Єремію.

Питання: Як у Єзек. 12:13 князь (Седекія) міг піти до Вавилону і при цьому не побачити його?

Відповідь: У Єремії 39:4-7 пояснюється, що коли вони вирушили у дорогу назад до Вавилону, вони вбили дітей Седекії на його очах, а потім вибили йому очі.

Питання: У Єзекіїля 12:17-20, у чому полягає різниця між тривогою/тремтінням та відчаєм?

В: Тривога — це занепокоєння з приводу чогось поганого, що ось-ось має статися і завдасть шкоди тобі або твоїм близьким. Відчай виникає не через сумніви, а тоді, коли ти впевнений у тому, що має статися, і що ти ніколи не зможеш оговтатися. Євреї дійшли до того стану, коли в них не було вже ніяких турбот, а був лише відчай.

Тривога — це страх перед поганими речами, які можуть статися. Відчай — це майже певне усвідомлення неминучої загибелі чи втрати.

П: Як у сучасному світі деякі люди дотримуються цього прислів’я з книги Єзекіїля 12:21–23? Чому?

Відповідь: Прислів’я «Дні минають, а кожне видіння не справджується» означає, що ніщо пророче ніколи не станеться. Його використовували, щоб дати помилкове відчуття заспокоєння та впевненості в тому, що пророцтва проти Єрусалима не справдяться.

Питання: Чим у Єзекіїля 12:27 ця приказка є модифікованою версією попередньої?

Відповідь: Оскільки вони вважали, що ті події ще далекі, то не бачили потреби каятися вже зараз. Один пастор сказав, що одним із найсумніших слів, які він коли-небудь чув, є «завтра». Бо коли когось просять покаятися й прийти до Христа, той відповідає: «Не сьогодні, а, можливо, завтра».

Питання: У Єзекіїля 12:27 деякі події, про які йдеться в Біблії, для них дійсно були далекими. Тож у чому полягала помилка їхнього ставлення, коли вони говорили, що ці події ще далекі?

Відповідь: Вони вважали, що їм не потрібно слухатися зараз, оскільки будь-які наслідки були далекими. Їм не потрібно було примирятися з Богом зараз, адже вони завжди можуть зробити це пізніше. Одна християнка зі Сходу відклала хрещення до смерті своєї матері, оскільки та не схвалила б цього. З іншого боку, деякі люди хочуть грішити зараз, а тому прагнуть відкласти покаяння на завтра.

Питання: Як, згідно з Єзекіїля 12:27, люди сьогодні відкладають примирення з Богом? Чому?

Відповідь: Як сказав один студент коледжу, вони хотіли стати християнами колись, але не зараз, бо їм було надто весело. Але якщо це проблема, Бог може її вирішити.

Питання: У Єзекіїля 13:1-5 сказано, що за часів Єзекіїля були як справжні пророки, так і фальшиві; те саме відбувається й сьогодні. Наведіть щонайменше чотири приклади фальшивих пророків.

Відповідь: Ось чотири різні типи.

Фальшиві християнські вчителі в церкві: Вони заявляють, що є християнами, але проповідують інше Євангеліє. Вони можуть перебувати в церкві або ж заснувати власну церкву. Як і Джим Джонс, спочатку вони можуть бути в церкві й проповідувати принаймні частину істинного Євангелія, але згодом заснувати власну церкву й навчати дуже безбожних речей.

Вчителі інших релігій: вони ведуть людей до іншої кінцевої мети.

Атеїсти, які з упевненістю стверджують, що Бога немає: вони можуть мати більше віри в те, що Бога немає, ніж деякі з тих, хто заявляє, що вірить у Бога.

Нерелігійні люди, які беруться встановлювати власні моральні норми: проблема в тому, що, якщо людина не вірить у якогось Бога, вона не має основи для моралі. Якщо людина не має більшої внутрішньої цінності, ніж комар, то чому вбивство людини є гіршим, ніж вбивство комара? Чи тому, що ми розумніші; тоді чи мають розумніші люди більше права на життя, ніж менш розумні, як вірили нацисти?

Питання: У книзі Єзекіїля 13:4-5, які саме пророки-брехуни подібні до лисиць серед руїн, і чому?

Відповідь: Коли в стіні є проломи, лисиці можуть пролізти крізь них, але вони роблять це заради лігвищ і схованок для полювання на здобич, а не для того, щоб відбудувати стіну. Дехто не лише відмовляється допомагати відбудовувати руїни, а й фактично наживається на них. Інші можуть бути «моралістичними терапевтичними деїстами». Вони вірять, що християнство, або релігія загалом, існує ВИКЛЮЧНО для того, щоб допомогти вам стати більш моральними, вирішити ваші проблеми, заради Бога, який нічого не робить.

Питання: У книзі Єзекіїля 13:4-6, що саме пророки робили неправильно?

Відповідь: Вони робили дві помилки. По-перше, вони не латали тріщини та розриви у духовному житті народу; по-друге, вони приписували Господу слова, яких Він не говорив. На жаль, відтоді багато інших релігійних лідерів не звертали уваги на тріщини в духовній броні своїх парафіян і додавали до традиції багато речей, яких Бог не говорив. Багато людей дотримуються думки, що якщо папа, церковний собор або їхні релігійні лідери щось сказали, то це обов’язково походить від Бога, бо Бог не дозволив би цим лідерам сказати щось серйозно неправильне. Бог дозволив це тоді, і Бог дозволяє це сьогодні. Бог дає нам засіб, щоб розпізнати це, — Свою Біблію, але якщо люди сліпо дотримуються своїх традицій і не перевіряють речі за Біблією, відповідальність за те, що їх збивають зі шляху, лежить на них самих, а не на Бозі.

Питання: Що означає вираз «стояти в проломі» в Єзекіїля 13:5 та Єзекіїля 22:30?

Відповідь: У бою, якщо ворог пробивав пролом у міській стіні, захисники ставали в пролом. Вони замінювали стіну, і нападники не могли проникнути всередину, доки захисники не відступали або не гинули. Так само й у духовній боротьбі Бог шукає віруючих, які стануть у проломі, щоб захищати людей від пасток сатани та рятувати їх.

Питання: У Єзек. 13:6-7, про який саме вид фальшивих пророків згадує Єзекіїль?

Відповідь: Існує щонайменше два види фальшивих пророків.

1) Люди інших релігій, які не заявляють, що є християнами, або стверджують, що християнство чи особисті стосунки з Христом — це щось погане.

2) Ті, хто називає себе віруючими, але проповідує інше Євангеліє. У цьому вірші йшли мова як про жінок, так і про чоловіків, які називали себе пророками Єдиного Істинного Бога.

Питання: Як у Єзекіїля 13:10, 16 та Єремії 6:14; 8:11 люди кажуть: «“Мир, мир”, коли миру немає»?

Відповідь: Існує щонайменше чотири різні способи.

а) Це може бути самообман, надія на те, що мир настане, якщо вони цього бажають.

б) Найчастіше це може бути самообман: ігнорування доказів протилежного та несерйозне ставлення до того, наскільки жорстокою є ситуація.

в) Це може бути ізоляція, коли людина каже: «Для мене зараз є мир, і мені байдуже до решти світу».

г) Нарешті, це може бути нічим із перерахованого вище, і єдиним обманом тут є навмисне введення інших в оману.

Питання: У книзі Єзекіїля 13:10–15, 22:28; у Євангелії від Матвія 23:27 та в Діяннях Апостолів 23:3, у чому подібні фальшиві лідери до тих, хто побілює стіни? Чи існують способи, якими ми можемо мимоволі побілювати стіни?

Відповідь: Лідери можуть бути просто «білилом», коли вони явно чи неявно виправдовують або стверджують, що гріх — це нормально. Білило створює зовнішній вигляд, який не триває довго. Стіни зовні виглядають гарно, але щойно йде дощ, зовнішнє покриття змивається. Так само деякі лідери та організації зовні виглядають гарно й чисто, але насправді лише приховують безліч непривабливих проблем всередині.

Питання: У книзі Єзекіїля 13:10-14 гебрейське слово, що означає «білити», звучить подібно до слова, яке означає «незадовільні речі». Які є речі, які, хоч і є незадовільними, але їх охоче переслідують?

Відповідь: Хтось колись визначив божевілля як отримання однакових результатів від повторення одних і тих самих дій знову і знову, очікуючи що наступного разу, кожного разу, результат буде іншим.

Речі, що потрапляють в організм, такі як наркотики, алкоголь, сигарети чи вейпінг, зрештою не приносять задоволення.

Переживання, такі як секс, гострі відчуття чи інші речі.

Матеріальні речі, такі як гроші, дорогі твори мистецтва тощо.

Влада та контроль над іншими.

П: Як у Єзекіїля 13:18 ці жінки заманювали душі в пастку?

Відповідь: Вони шукали людей, яким можна було б продати магічні амулети. Це може здаватися нешкідливим заняттям, але з кожним проданим амулетом людина, яка його купувала, грішила проти Бога.

Питання: У Єзекіїля 13:19, оскільки Бог все контролює, чому вбивають людей, які не мали б померти, а деякі живуть, хоча не мали б жити?

Відповідь: Цей світ перебуває у стані бунту проти Бога (1 Івана 5:19), і Бог дозволив це на певний час. Тут відбувається багато речей, які є несправедливими, злими та розбивають Боже серце (Матвія 23:37; Луки 19:41; Єремія 4:19-22; 9:1). Однак настане суд, коли Бог все виправить.

Питання: Як у Єзекіїля 13:22 фальшивий пророк (чоловік чи жінка) може зневірити праведних своїми брехнями?

Відповідь: Вони можуть говорити неправду про майбутнє. Вони можуть намагатися додати «FUD» (страх, невизначеність і сумнів) до того, що інакше є цілком зрозумілим.

Фальшивий пророк, який видає себе за справжнього вчителя від Бога, може змусити благочестивих людей засумніватися в тому, як правильно чинити. Він може змусити людей вірити йому, а не тому, що насправді сказав Бог. Але ще частіше він може змусити людей втратити впевненість у будь-чому, навіть якщо вони й не впевнені, чи вірять вони цим фальшивим пророкам. Він може спонукати людей чинити зло або переслідувати християн.

Питання: У книзі Єзекіїля 13:23, оскільки вони були фальшивими пророками, чи бачив хтось із них насправді видіння, чи ні?

Відповідь: Можливо, вони все вигадували і нічого не бачили взагалі. З іншого боку, сатана міг надіслати деяким із них брехливі видіння та омани.

Питання: Чому в Єзекіїля 14:1-3 та Єзекіїля 33:32 старійшини Ізраїлю (у Кебарі) сідали перед Єзекіїлем, коли вони самі поставили перешкоди?

Відповідь: Є дві можливі причини, і обидві можуть бути правдивими для різних лідерів.

а) По-перше, навіть якщо вони насправді не вірили в Єзекіїля як пророка, вони знали, що багато людей вірили, і хотіли виглядати добре перед народом.

б) По-друге, можливо, вони все-таки вірили, що Єзекіїль був справжнім пророком Божим. Але вони хотіли поклонятися й ідолам. Деякі люди прагнуть «страхування від вогню», поклоняючись усім богам. Вони не були проти Бога, але й сьогодні є люди, які хочуть бути «християнами і…». Тобто християнами і ще чимось іншим.

Питання: Чому, згідно з Єзекіїля 14:1-3, Бог іноді мовчить, коли люди звертаються до Нього з проханням?

Відповідь: Бог любить відповідати на молитви Свого народу, але Він не зобов’язаний відповідати тим, хто не щиро прагне йти за Ним. Те, що Бог не відповідає, також може бути актом милосердя, адже загублені будуть судитися на основі того, що вони знають, як вказують Римлянам 4:15 та 5:13б.

Питання: У Єзекіїля 14:1-4 та Єремії 42:2-22, коли не варто шукати Божої поради?

Відповідь: Не варто шукати Божої поради, якщо ви не готові дотримуватися її, за винятком випадків, коли це саме та відповідь, якої ви прагнули. Римлянам 4:15 та 5:13 показують, що людей судять на основі того, що вони знають. Якщо ви не готові беззастережно слідувати за Богом, то, як правило, чим менше істини ви знаєте, тим краще для вас буде на Суді.

Питання: Що саме в Єзекіїля 14:3,7 називається «каменем спотикання»?

Відповідь: Каменем спотикання може бути прямокутний камінь, але це може бути предмет майже будь-якої форми, який змушує людей спотикатися, особливо коли вони його не бачать. Це особливо є проблемою для дуже старих, дуже молодих, хворих та слабких. Спотикання або падіння можуть бути досить серйозними. Деякі люди гинуть, впавши на камінь або бетон. Камінь спотикання не є таким небезпечним, якщо ви його бачите і пам’ятаєте, де він знаходиться. Він також не є небезпечним, якщо ви не плануєте рухатися.

У Посланні до Римлян 14:13 християн застерігають не ставити спокуси перед іншими християнами.

Деякий час тому я натрапив на яскравий приклад перешкоди. Ця важила близько 60 фунтів; трохи пізніше я розповім, звідки я це знаю. Я їхав на обід після крижаної бурі, що сталася кілька днів тому, і на парковці ресторану лежав бетонний блок. Він не заважав проїзду, тож я припаркувався й зайшов усередину. Я міг би прибрати цей бетонний блок з парковки, але не зробив цього. Після обіду я вийшов до своєї машини, а інша машина паркувалася в протилежному напрямку, тож я виїхав іншим шляхом. Я забув про цей блок, і днище моєї машини зачепилося за бетонний блок. Я припаркував машину, щоб перевірити, чи не пошкодилася вона, а потім переніс блок на траву, щоб інші водії не зазнали того самого, що й я.

Зовсім іншим видом каменя спотикання є той факт, що багато людей не можуть змиритися з тим, що треба прийти до Ісуса. Для них Ісус, головний наріжний камінь, став каменем спотикання в Римлянам 9:30-33 та 1 Петра 2:8.

Питання: Як, згідно з Єзекіїля 14:4-6, Бог відповів би, враховуючи їхнє ідолопоклонство?

Відповідь: Бог міг би відповісти відповідно до їхнього ідолопоклонства, взагалі не даючи жодних вказівок. Однак часто, в тому числі й тут, Бог не робить цього, а відповідає людям, виходячи з того, що їм потрібно знати. Часто, коли ми запитуємо Бога про щось, Він відповідає не обов’язково на те питання, яке ми поставили, а, що важливіше, на те, що нам потрібно почути.

Питання: Як у Єзекіїля 14:5 люди віддаляють Бога від себе?

Відповідь: Ізраїльський народ віддалив себе від Бога, відмовившись припинити поклонятися своїм ідолам. Згідно з Псалмом 66:18, прихильність до інших гріхів також може призвести до того, що Бог вирішить не чути наших молитов.

Питання: Чи обманув Бог у Єзекіїля 14:9 фальшивих пророків, а потім знищив їх за те, що вони були фальшивими пророками?

Відповідь: Бог ніколи не перетворював доброго пророка на поганого. Натомість Бог дозволив поганим пророкам піддатися спокусі пророкувати те, що зрештою всі побачили б як помилкове.

Загалом, якщо хтось хоче чинити зло, Бог «судово очерствлює» його в тому напрямку, у якому він хоче йти, як Він зробив це з фараоном. Ісус навіть сказав Юді: «Те, що ти збираєшся зробити, зроби швидко».

Питання: Чому в Єзекіїля 14:9-10 той, хто звернувся до фальшивого пророка, є таким самим винним, як і той, хто виголосив фальшиве пророцтво?

Відповідь: Вони знали, що він був фальшивим пророком. Вони заплатили б за це пророцтво. Вони надали цьому легітимності.

Питання: Чому в Єзекіїля 14:10 саме пророків тут особливо виділено?

Відповідь: У відповіді слід врахувати три моменти.

1. Пророки заохочували людей, які приходили до них, продовжувати грішити.

2. Отже, пророки отримують покарання за гріхи людей, які довіряли їхнім словам і продовжували грішити.

3. І тоді, і сьогодні дуже серйозним є те, що релігійний лідер змушує людей почуватися комфортніше у своєму гріху.

Питання: Як у Єзекіїля 14:12-13 «країна» може грішити? Адже країни не мають душі і не потрапляють ні до Неба, ні до Пекла.

Відповідь: Населення країни зазвичай належить до однієї культури в тому сенсі, що більшість людей схильні думати й чинити так, як їх спонукають інші мешканці країни. Коли впливові особи вирішують чинити неправедно, а більшість інших мешканців країни вирішують не обов’язково чинити неправедно, а скоріше наслідувати цей неправедний приклад, то вони теж грішать.

Питання: Як у Єзекіїля 14:12–19 та Об’явленні 6:8 голод, звірі, меч і моровиця є найпоширенішими причинами смерті?

Відповідь: Багато людей загинуло від голоду. Ми навіть не знаємо, скільки разів у Китаї траплялися голодомори, бо їх було дуже багато. Ми не знаємо, скільки людей загинуло від голоду, але ця цифра значно перевищує 100 мільйонів. Багато людей загинуло від «звірів», найсмертоноснішим з яких була щур, що переносила хвороби. Що стосується хвороб, то лише у ХХ столітті, незважаючи на ліки проти малярії, щороку від малярії помирає понад 1 мільйон людей. Але меч забрав стільки ж життів, скільки й хвороби. «Меч» — це ширше поняття, ніж «війна», оскільки більше людей загинуло від рук власного уряду («демоцид»), ніж у результаті воєн між країнами.

Питання: Чому, згідно з Єзекіїля 14:14, ці троє людей не змогли б врятувати нікого іншого? У Буття 18:32 Бог сказав Аврааму, що не знищить Содом, якщо в ньому знайдеться хоча б десять праведних людей.

Відповідь: У відповіді є два аспекти: духовний і природний.

З духовної точки зору ці троє людей, хоч якими праведними вони були, не могли врятувати нікого, крім самих себе. Як сказав один християнин: «У Бога немає онуків». Або ти є дитиною Божою, або ні; ти не можеш покладатися на віру своїх батьків, коли постаєш перед Богом. Або ти знаєш Бога, або ні. Ви не можете потрапити до неба завдяки вірі інших. Навіть десять праведних людей у Содомі не змогли б привести решту содомлян до неба.

Звісно, Бог може знищити країну, якщо всі відвернулися від Нього. Але Бог може пощадити країну, якщо значна кількість людей є праведними. Ми не можемо з упевненістю сказати, що Бог пощадив би місто лише заради десяти людей, бо Бог уже знав, що тих десяти не було. Але Бог часто пощаджував ізраїльтян — і добрих, і злих — коли багато хто з них повертався до Нього.

Питання: У Єзек. 14:14 та Єзек. 28:3, ким тут був Даниїл/Данель?

Відповідь: Спочатку те, що не є відповіддю, а потім сама відповідь.

Не відповідь: Існував арамейський мудрець, відомий як Данель/Даніель. Однак написання цього імені відрізняється від «Данель» у оповіданнях про Угарит, і Данель не був особливо мудрим.

Відповідь: Це був єврейський пророк Даниїл, якого ще в юності вивезли до Вавилону. Даниїл був сучасником Єзекіїля, і його становище, слава та мудрість за часів вавилонян були добре відомі. Написання цього імені таке саме, як у Книзі Даниїла, за винятком відсутнього літери «йод», яка виглядає як апостроф.

Див. також «Біблійний коментар експозитора», том 6, с. 881, де міститься додаткова інформація про Данеля.

Питання: Чому в Єзек. 15:1-4 деревина виноградної лози є непридатною?

В: Деревина виноградної лози не міцна, тому з неї не можна зробити нічого корисного, навіть кілочка. Вона покручена й неприваблива, тому з неї не можна виготовити гарні меблі. Ця деревина недовговічна, тому все, що з неї зроблено, не прослужить довго. Деякі речі та люди можуть здаватися корисними й талановитими, але зрештою вони не дають нічого корисного. У Приповістях 25:14 сказано, що людина, яка хвалиться дарами, яких ніколи не давала, подібна до хмар і вітру без дощу. Якщо людина мала «хороший характер», але цей характер не був сильним, не був особливо благочестивим і не був наполегливим, то яка користь від такого характеру?

Питання: Чому в Єзекіїля 15:4 ця деревина гірша за звичайну деревину з виноградної лози?

Відповідь: Ще гірше, якщо деревина з виноградної лози частково знищена вогнем, тоді вона стає ще менш корисною. У духовному сенсі існують «пожежі», які можуть обмежити майбутню корисність речей і людей.

Питання: У 16-му розділі книги Єзекіїля, у чому полягає суть цього розділу?

Відповідь: Ця алегорія ілюструє їхні огидні вчинки в контексті невдячної прийомної дочки. Почуття батьків, яких у цій ситуації відкинули, ймовірно, не настільки сильні, як почуття Бога щодо Його народу, який відкинув Його.

Питання: Чому в Єзекіїля 16:3, 45 Бог сказав, що їхні предки походили від амореїв та хетів?

Відповідь: Ізраїльтяни були тісно пов’язані з амореями.

1. Ще з самого початку Ісаак та Яків одружилися з жінками з території сучасної Сирії.

2. Крім того, відбувалися міжетнічні шлюби з іншими народами, зокрема з гібеонцями, які були хеттами. Наприклад, Урія, колишній чоловік Вірсавії, був хеттом.

3. Нарешті, вони вступали у шлюби з аморейськими ханаанеями, чого їм не слід було робити.

Причина, з якої Бог підняв це питання, міститься в Єзекіїля 16:44, де Він згадує, що вони розпустували з іншими народами.

Питання: Чому в Єзекіїля 16:4-14 Бог наводить цю алегорію?

Відповідь: Вони перебували в скрутному становищі, коли на Канаан обрушився голод, і вони вирушили до Єгипту. Протягом останніх років життя Йосипа та протягом наступних 400 років вони були рабами в Єгипті. Після того, як Бог визволив їх від усього цього, вони все одно не були вірними Богові.

Питання: Чому в Єзекіїля 16:15-21 Єрусалим (який символізує все південне царство) вдався до «духовного розпусту», поклоняючись іншим богам?

Відповідь: Вони не хочуть підкорятися виключно Богові. Вони можуть повністю відвернутися, як це зробило північне царство Ізраїль, або ж продовжувати виконувати обряди, не дотримуючись покірності, як це робило південне царство Юдея. Сьогодні, як і тоді, Бог вважає духовним розпустою те, що ті, хто називається Його ім’ям, поклоняються іншим богам або шанують їх.

Питання: Чому, згідно з Єзекіїля 16:15-21, людина, народ чи нація відвертаються від Бога?

Відповідь: Причин може бути багато. Зазвичай для людини є лише одна головна причина, але інші причини можуть її підкріплювати, а також інші причини можуть змушувати її триматися осторонь. Для декого причиною може бути бажання вчинити або виправдати певний гріх, або поклоніння якомусь ідолові. Для декого це може бути переконання, що вони знають кращий шлях. Для інших це може бути розчарування або невдоволення тим, що зробив якийсь християнин. Дехто може робити це через страх або заради матеріальної вигоди. Ще інші не мають жодних серйозних причин, але турботи цього світу стають для них найважливішими.

Питання: Як, згідно з Єзекіїля 16:20-21, вони приносили своїх дітей у жертву?

Відповідь: Ханаанеї приносили в жертву своїх маленьких дітей, пропускаючи їх крізь вогонь, аж до дворічного віку. На жаль, багато ізраїльтян перейняли цю нечестиву, безбожну практику.

Питання: Чому, згідно з Єзекіїля 16:23-34, існувала «фаза II» їхньої нечестивості?

Відповідь: Гріх, якщо його не стримувати, розростається. Нечестивість, яку людина чи народ може спочатку несміливо спробувати один раз, згодом може повторюватися все частіше. Потім це може стати звичкою. Далі вона втрачає свою новизну, і вони шукають гострих відчуттів, щоб замінити це чимось сильнішим.

Питання: Як саме, згідно з Єзекіїля 16:26-29, євреї розпустували з навколишніми народами?

Відповідь: Починаючи з Соломона, царі Юдеї та Ізраїлю одружувалися з невіруючими жінками. Навіть до Соломона багато ізраїльтян не були вірними Богові й поклонялися ідолам. Вважається, що племена з-за Йордану та плем’я Дана були серед перших, хто повністю відвернувся від Бога.

Питання: Як у Єзекіїля 16:35-47 Боже покарання було справедливим?

Відповідь: Оскільки народ Юдеї звертався до цих ідолів та народів у пошуках натхнення, розваг та безпеки, саме через ці самі народи він мав бути покараний і вигнаний. Вони буквально знищили б його, і лише невелика частина народу повернулася б.

Питання: У Єзек. 16:47: чи Ізраїль не ходив шляхами навколишніх народів, чи ж він ще більше примножував непокору, ніж навколишні народи, як про це йдеться як у Єзек. 5:7, так і (можливо) у Єзек. 16:47?

Відповідь: У першій половині Єзекіїля 16:47 в оригіналі на івриті буквально сказано: «Та ти не ходила їхніми шляхами»; у другій половині Єзекіїля 16:47 сказано, що вони були ще гіршими. Єзекіїль 5:7 також говорить, що вони були ще гіршими. (Зауважте, що переклад BSB згладжує першу половину, перекладаючи її так: «Ти не лише ходила їхніми шляхами».)

Сучасною англійською мовою це можна порівняти з висловом: «Ти не був схожий на такого-то, ти був ще гіршим».

Питання: Чому в Єзекіїля 16:48–58 Єрусалим порівнюють із Содомом?

Відповідь: Содом був жорстоким, нечистим і безбожним, і людина, яка замислилася б над цим, зрозуміла б, що це було неправильно, але принаймні содомляни не мали Божого Слова, якому вони не підкорялися. Єрусалим теж був жорстоким, нечистим і безбожним, але його мешканці мали більше знань, ніж содомляни, а отже, і більшу міру покарання (Римлянам 4:15; 5:13).

Питання: Чи в Єзекіїля 16:49 гріхом Содому було егоїстичне ставлення, а не гомосексуалізм?

Відповідь: Ні. Так було б лише в тому випадку, якби ви прочитали 49-й вірш, закрили очі й перестали читати перед 50-м віршем. У 50-му вірші сказано, що вони чинили огидні речі перед Богом. Було б дивно, якби хтось стверджував, що, оскільки вони були зарозумілими й не допомагали іншим, а також практикували гомосексуалізм, це якимось чином виправдовує їхній гомосексуалізм.

Питання: У Єзекіїля 16:55, коли Содом повернеться до свого колишнього стану?

Відповідь: Оскільки місто Содом було знищено разом з усіма його мешканцями, за винятком Лота та його дочок, воно не може повернутися до свого колишнього стану, доки люди не воскреснуть. Це відбудеться під час Тисячоліття.

Питання: У 17-му розділі книги Єзекіїля, у чому полягав сенс цієї алегорії про виноградну лозу та двох орлів?

Відповідь: Для людей, які добре зналися на сільському господарстві, ця алегорія про виноградну лозу, яку вони бачили щодня, запам’яталася б. Виноградна лоза чи дерево, що часто змінює напрямок свого росту, не росте прямо і не стає міцним. Так само й люди, які часто змінюють свою духовну приналежність, теж не зміцнюються в Господі. У Посланні Якова 1:7-8 сказано, що людина двояка, нестійка у всіх своїх шляхах, не повинна сподіватися отримати щось від Господа. Нарешті, народ, який часто змінює свою приналежність між двома імперіями, не повинен очікувати, що будь-яка з цих імперій вважатиме його лояльним або надаватиме йому прихильність.

Сьогодні можна нацькувати одну компанію проти іншої або двох людей один проти одного. Якщо ви це робите, усвідомлюйте, що ви не сприяєте лояльності до жодної з них.

Питання: Чи є в Єзекіїля 17:7-10 згадка про негативні наслідки для рослини, яка розкидає свої гілки в один бік, а потім розкидає гілки та коріння в протилежний бік?

Відповідь: У надземної частини рослини гілки розходитимуться в сторони, а не тягнуться до поживних речовин. У цій притчі вона не буде так добре рости, не буде так міцно вкорінена і її легко буде вирвати з корінням.

Питання: Як це стосується царства Юди в Єзекіїля 17:11-15?

Відповідь: Це пов’язано двома різними способами.

З політичної точки зору, після того як Юдея опинилася під владою Вавилону, вона прагнула укласти союз із ворогом Вавилону — Єгиптом. У Юдеї існувала проєгипетська партія, а також були й провавилонські чиновники. Це було схоже на спробу рости в одному напрямку, а потім змінювати напрямок.

У духовному плані вони, здавалося б, слідували за Богом, маючи Храм, але, хоча одні прагнули слідувати за Богом щиро, інші цього не робили.

Питання: Як уривок з Єзекіїля 17:11-15 стосується сучасних країн?

Відповідь: Коли країни чи компанії надають допомогу своїм ворогам, вони не лише послаблюють свою справу, але й можуть втратити лояльність, підтримку та запал тих, хто слідує за лідерами, що виглядають як лицемірні й егоїстичні. Наприклад, закупівля нафти Сирією чи Туреччиною в ІДІЛ; критика американцями французької компанії за ведення бізнесу з Іраном під час ембарго, тоді як дочірні компанії американських корпорацій робили те саме. У журналі «Der Spiegel» є цікава стаття про ІДІЛ та «дивовижних союзників», які до цього причетні.

Питання: Як ви гадаєте, чому, на вашу думку, у книзі Єзекіїля 17:11-19 Бог не хотів, щоб Седекія порушив свою присягу Вавилону?

В: Порушення присяги спричинило щонайменше три проблеми.

З моральної точки зору Седекія, порушивши свою присягу, став зрадником.

Незабаром події мали показати, що це була серйозна помилка.

Найголовніше, що, коли Бог наказав їм підкоритися Вавилону, вони не послухалися Бога.

П: Які, згідно з Єзекіїля 17:1-24, наслідки чекають на людину сьогодні, якщо вона виявить нелояльність до своєї компанії чи інших людей?

В: Осія, можливо, добре знав про це завдяки своїй дружині Гомер. Давид дуже цінував вірність своєї групи воїнів. Ще гірше було те, що Давид опосередковано стратив Урію, солдата, який був йому дуже відданий.

Люди можуть побачити їхню нелояльність і лицемірство та перестати їм довіряти. Не лише жертви їхньої нелояльності не довірятимуть їм, але й ті, хто свідомо отримав вигоду від їхньої нелояльності, також не довірятимуть їм. Навіть якщо людина покається у своїй нелояльності, інші можуть ще довго не довіряти їй.

Питання: Які, згідно з Єзекіїля 17:1-24, наслідки чекають на людину, яка сьогодні виявляє нелояльність до Бога?

Відповідь: Існує щонайменше три різні типи наслідків.

Близькість до Бога: Звичайно, це гріх проти Бога. Навіть коли ви каєтеся, все одно можуть бути наслідки гріха, з якими вам доведеться жити. Якщо вони віруючі, їм доведеться відповідати за це на суді перед престолом Христа. Крім того, вони можуть бути позбавлені радості близькості до Бога, яку можна відчувати вже зараз.

Інші: Але ваш гріх може стати поганим свідченням для інших, що сприяє тому, щоб невіруючі не прийшли до Христа, а також зневірює одновірців.

Саморефлексія: Твоя невірність може мати й інші негативні наслідки для тебе самого. Коли ти вчиняєш гріх, часто у тебе з’являється більша схильність знову вчинити той самий гріх. Якщо людина не покаялася до кінця, у скрутні часи вона може мати схильність повернутися до того звичного гріха.

Питання: Яку добру обіцянку дає тут Бог Ізраїлю в Єзекіїля 17:22-24? Чому Він формулює її саме так?

Відповідь: Бог обіцяє, що з’явиться рослина з прямими гілками. Але замість того, щоб намагатися виправити попередню рослину, Бог почне все спочатку з нової пагони, що виросте з верхівки кедра.

Питання: Як ви гадаєте, яке значення має те, що птахи гніздяться на його гілках (Єз. 17:23)? (Див. Мк. 4:30-32)

Відповідь: Це може означати, що інші можуть покладатися на Ізраїль у питаннях безпеки та захисту. Хоча птахи символізують злих демонів у притчі про сіяча, Ісус сказав, що Бог піклується про птахів у Матвія 6:25-26 та Луки 12:6,24. Птахи могли гніздитися на гілках гірчичного дерева, про яке йдеться в Луки 13:19. Цікаво, що арабські мусульмани, які мешкають в Ізраїлі, живуть у безпечнішому місці, ніж у таких країнах, як Сирія, Ірак, Лівія, Єгипет, Ємен, Афганістан та Пакистан.

Питання: У Єзекіїля 17:24, у чому полягає сенс згадки про дерева?

Відповідь: Бог порівнює народи, які процвітають, розростаються і гинуть, з деревами. Ця аналогія незвичайна тим, що вона підкреслює: «Ізраїль не повернеться з полону», а повернеться лише «пагін Ізраїлю».

Питання: Чи вказує Єзекіїль 18 на те, що Бог судить людей за їхньою поведінкою, а не за вірою і не за ділами?

Відповідь: Ні, адже саме «праведник» чинить добро, а «нечестивець» або «жорстокий» син чинить зло. Людина, якій Бог пробачив і яку Він визнав праведною, чинить праведні вчинки; це не означає, що саме вчинення праведних вчинків робить людину праведником.

Питання: Чому в Єзекіїля 18 Бог не карає дітей за гріхи їхніх батьків, якщо Вих. 20:5-6, Втор. 5:9 та Єр. 32:18 натякають на протилежне?

Відповідь: Ось кілька віршів, що показують наслідки гріха. Цитати взяті з перекладу BSB.

Вихід 20:5; Повторення Закону 5:9 «…відплачуючи за гріхи батьків дітям до третього й четвертого покоління…»

Вихід 34:7 «…Він покарає дітей та онуків за гріхи батьків аж до третього та четвертого покоління».

Ісая 14:21а «Приготуйте місце, щоб зарізати його синів за гріхи їхніх предків».

Єремія 32:18-19 «…покласти гріхи батьків на лоно їхніх дітей після них… щоб відплатити кожному за його шляхи та за плід його вчинків».

Плач Єремії 5:7 «Наші батьки згрішили і вже немає їх, а ми несемо їхнє покарання».

Матвія 27:25 Євреї (а не Бог) сказали: «Його кров на нас і на наших дітях!»

У Числах 14:20-25 діти також блукали 40 років.

Вірші, які показують конкретні прокляття нащадків під час їхнього перебування на землі, такі: Адам і Єва (Буття 3:14-19); Ханаан (Буття 9:25); позашлюбні діти, аммоніти та моавіти (Повторення Закону 23:2-3,8); сини Елі (1 Самуїл 2:31-33); Гехазі (2 Царів 5:27); Єхонія (Єремія 22:28-30).

Люди іноді дійсно зазнають тимчасових наслідків за гріхи своїх батьків. Однак ці вірші так само мовчать про нашу провину в Адамі, як і про провину нашого батька.

П’ять висновків

1. Діти не несуть провини за гріхи своїх предків (= батьків + пращурів), вони не зазнають вічної смерті, і Бог не вбиває їх фізично за гріхи їхніх предків (Єзекіїль 18).

2. Однак діти можуть зазнавати загальних наслідків у цьому житті — навіть якщо Бог дозволяє їм фізично померти — за гріхи своїх предків (Вихід 20:5; Єремія 32:18; Плач Єремії 5:7). Бог може зняти Свій захист з дітей грішних батьків, і тоді їх вбивають інші (Ісая 14:21а).

3. Крім того, можуть існувати конкретні прокляття, що передаються з покоління в покоління через гріх предка (Буття 3:14-19; Буття 9:25; Числа 14:20-25; Повторення Закону 23:2-3,8; 1 Самуїл 2:31-33; 2 Царів 5:27; Єремія 22:28-30).

4. Крім того, коли діти вирішують йти шляхом гріха своїх батьків, вони фактично беруть на себе частину провини за гріхи своїх предків, оскільки самі чинять те саме (Матвія 23:29-32; 27:25).

5. Коли хтось кається або вирішує покластися на Бога, Бог може зняти прокляття, яке лежить на ньому, або ж перетворити його на благословення (Йона 3:10; Йошуа 9).

Див. книги «Коли критики запитують» (с. 285–286) та «Біблійні труднощі та уявні суперечності» (с. 221–222), щоб дізнатися більше про різницю між наслідками та провиною.

Питання: Чому в Ісаї 14:21 діти гинуть за гріхи батьків, якщо в Єзекіїля 18:2, 19–20 сказано, що цього не повинно бути?

Відповідь: У відповіді слід врахувати чотири моменти.

1. Там не сказано, що діти несуть провину своїх батьків. Але якби вони брали участь у тих самих гріхах, то мали б таку саму провину.

2. Бог не вбивав їх. У цьому житті злі люди часто вбивають інших злих людей та їхніх дітей.

3. У Єзекіїля 18 йдеться про те, що Бог не вбиває сина через провину за гріх його батька.

4. Як свідчить Єзекіїль 13:19, у цьому житті люди часто гинуть несправедливо через гріховні вчинки інших.

Питання: Що ми можемо дізнатися про людей з 18-го розділу книги Єзекіїля?

Відповідь: Ось десять речей, які ми можемо дізнатися.

1. Дехто має хибні уявлення про Божу справедливість і неправильно навчає. Єзекіїль 18:2

2. Усі душі належать Богові й судяться Ним. Єзекіїль 18:4

3. Не покладайся на праведність свого батька. Єзекіїль 18:13

4. Не впадайте у відчай через нечестивість батька. Єзекіїль 18:17

5. Не покладайтеся на свою минулу праведність. Єзекіїль 33:12

6. Якщо ти сам був нечестивим, не впадай у відчай. Бог радіє, коли ти відвертаєшся від своєї нечестивості. Єзекіїль 18:23, 32; 33:12, 14–16

7. Дехто може зневірити праведних брехнею, хоча Бог не заподіяв їм ніякого горя. Єзекіїль 13:22

8. Дехто може підбадьорювати/зміцнювати нечестивих у їхньому бажанні не відвернутися від своїх злих шляхів і врятувати своє життя. Єзекіїль 13:22

9. Бог судить кожного згідно з його власним шляхом [життям]. Єзекіїль 18:30; 33:20

10. Дехто звинувачує Бога в несправедливості щонайменше з п’яти причин.

10.1 У цьому житті Бог допускає незаслужені лиха. Йов 27:2; 34:5,17; 40:8

10.2 Нечестиві іноді отримують добро. Псалом 73

10.3 Бог поки що не карає нечестивих у повній мірі. Малахія 2:17; Авакум 1:2-4

10.4 Іноді більш нечестиві перемагають менш нечестивих. Авакум 1:13

10.5 Бог прощає гріхи тих, хто кається, і забуває добрі вчинки тих, хто звертається до гріха. Єзекіїль 18:25,29; Єзекіїль 33:17-20

Питання: У 18-му розділі книги Єзекіїля, у чому полягає помилка, відома як «реалізм»?

Відповідь: Ця помилка поєднує в собі наступні три речі.

1. Правильне припущення, що батьки не передають провину

2. Хибне припущення, що ми винні за гріх Адама.

3. На основі цих припущень робиться хибний висновок, що це доводить попереднє існування наших душ у Едемському саду.

Питання: У 18-му розділі книги Єзекіїля Єзекіїль говорить про індивідуальну провину, колективну провину народу чи про обидві?

В: І про індивідуальну, і про колективну провину.

1. Про національну провину свідчать слова «земля Ізраїлю» та форми множини (Єзекіїль 18:1, 2, 25, 29, 30, 31).

2. Про індивідуальну провину свідчить відсутність форм множини (Єзекіїль 18:4–24, 26, 28).

3. І те, і інше, оскільки він використовує реальні приклади окремих осіб, щоб застосувати це як індивідуально, так і колективно.

Питання: Чи висловлював Єзекіїль у Єзек. 18:2 це прислів’я?

Відповідь: Ні. Єврейський займенник тут означає «ви» у множині, а не в однині.

Питання: У Єзекіїля 18:2, що саме не так із цим прислів’ям?

Відповідь: Усе перелічене нижче:

Богу воно не подобається. Єзекіїль 18:2

У нас немає підстав чесно його використовувати. Єзекіїль 18:3

Натякає на те, що деякі душі не належать безпосередньо Богу. Єзекіїль 18:4

Натякає на те, що помирає душа, відмінна від тієї, що грішить. Єзекіїль 18:4

Натякає на те, що злий/добрий син частково судиться за добротою/злом свого батька. Єзекіїль 18:5-13 / 18:14-18

Натякає на те, що Бог радіє смерті нечестивих. Єзекіїль 18:23,32

Натякає на те, що покарання сина за гріхи батька є справедливим. Єзекіїль 18:25

Натякає на те, що Бог не є справедливим, якщо Він не зараховує провину батька. Єзекіїль 18:25

Натякає на те, що Бог не судить кожну людину за її власними вчинками. Єзекіїль 18:30

Натякає на те, що покаяння не має значення, оскільки люди все одно будуть судитися за гріхи своїх батьків. Єзекіїль 18:30-31

Питання: У Єзекіїля 18:4 сказано, що душа вмирає. Чи означає це, що не існує ані Неба, ані Пекла?

Відповідь: Звичайно, ні. Єврейське слово «нефеш», перекладене як «душа», може означати як «життя», так і «душу». Тут воно означає «життя», тоді як у Буття 35:18 та інших віршах воно означає «душу».

Питання: У Єзекіїля 18:4, яке значення має тут слово «померти»?

Відповідь: Вони померли не одним, а трьома способами. Того дня вони померли духовно, і почався відлік часу до їхньої фізичної смерті. Вони також були винними й заслуговували на другу, вічну смерть, порівняно з якою фізична смерть є дрібницею.

Питання: У Єзекіїля 18:6, що є неправильним у споживанні їжі в гірських святилищах?

Відповідь: На гірських святилищах відбувалося поклоніння ханаанським богам.

Питання: У Єзекіїля 18:7, як люди пригнічують інших?

Відповідь: Це може відбуватися через три гілки влади.

Законодавці можуть грішити через прийняття законів. Несправедливі закони були прийняті проти чорношкірих рабів в Америці, японців-американців під час Другої світової війни, а також деякі — проти християн сьогодні.

Суди можуть закріплювати злі прецеденти. Наприклад, у 1857 році відбувся судовий процес щодо вільного чорношкірого громадянина США, який володів землею. Суд виніс рішення не на його користь, оскільки дотримувався попередніх судових прецедентів.

Глава виконавчої влади може ухвалювати несправедливі виконавчі рішення. Наприклад, коли президент США Ендрю Джексон вирішив, що черокі та інші індіанці будуть примусово переселені до Оклахоми після того, як вони підтримали Велику Британію у війні 1812 року, Верховний суд скасував це рішення, заявивши, що воно є неконституційним. Джексон запитав, яку армію вони мають, і все одно це зробив.

Питання: Як би ви точно визначили лихварство та надмірні відсотки у Єзекіїля 18:13?

В: Багато людей вважають правильним максимізувати прибуток за рахунок інших, наскільки це дозволено законом. Книга Єзекіїля 18:13 вказує на протилежне. Старий Завіт говорить, що не слід брати відсотки з іншого ізраїльтянина. Те, що щось є законним, ще не означає, що це правильно чи морально. У часи Нового Завіту, у християнській праці «Настанови Коммодіана» (бл. 240 р. н. е.), розд. 65, с. 216, згадується про зло лихварства зі ставкою 24%.

Питання: У Єзекіїля 18:15б Єзекіїль, очевидно, говорить про вчинення перелюбу. Але чому вжито вираз «осквернити дружину свого ближнього»?

Відповідь: Уявіть, як чоловік буде ставитися до дружини, коли дізнається про це; уявіть, наскільки напруженими стануть їхні стосунки. За Законом Старого Завіту (якого тоді часто не дотримувалися) її могли б закидати камінням до смерті. Якщо її спокусили до безчестя, змусивши піти проти того, що вона вважала правильним, вона була б осквернена в очах Бога.

Питання: У Єзекіїля 18:20, у цей вік благодаті, чи зараховується праведнику його праведність сьогодні?

Відповідь: У часи Старого Завіту Бог сказав, що праведний статус людини може бути втрачений через звернення до нечестя (Єзекіїль 18:24б). У часи Нового Завіту, хоча сотник Корнилій у Діях 10:4 на той час не був ані євреєм, ані християнином, він поважав іудаїзм і допомагав бідним. Його милостиня дійшла до Бога, і Бог благословив його, давши йому особливу нагоду почути Євангеліє.

Питання: У Єзекіїля 18:23, 32, Єзекіїля 33:12–20 та 2 Петра 3:9 чи не бажає Бог смерті нечестивих, чи, може, Бог глузує з лиха грішника, як показують Приповісті 1:26 та Псалом 2:4?

Відповідь: Бог має і любов, і гнів. Бог волів би, щоб людина покаялася й навернулася до Нього, ніж загинула в пеклі. Однак до тих, хто відмовляється покаятися, Бог відчуває великий гнів.

У книзі «Коли критики запитують» (с. 286) зазначається, що Бог глузує, коли нерозумні усвідомлюють свою дурість, не покладаючись на Божу мудрість. Однак у такому «сміху» немає ані найменшого натяку на радість.

Питання: У Єзекіїля 18:25 та Римлян 9:10-15, у чому полягає різниця між тим, щоб бути справедливим, і тим, щоб бути рівноправним?

Відповідь: Бути справедливим — це робити те, що ти обіцяв зробити. Бути рівноправним — це ставитися до всіх однаково. Бог рівноправно карає кожен гріх, але не ставиться до всіх грішників однаково. Тим, хто приходить до Нього з покаянням, прощаються гріхи, а покарання за них поніс Ісус, померши на хресті.

Питання: Чому в Єзекіїля 18:30 Бог судитиме людей за їхніми шляхами, а не за Своїми шляхами?

Відповідь: Це може означати, що Бог судитиме людей за те, що вони зробили. Але більш імовірно, що це означає: Бог судитиме їх згідно з їхньою власною совістю. У Діях 17:30 Бог пробачив деяке минуле ідолопоклонство, спричинене невіглаством. Божі стандарти не залежать від нас; проте Бог милостиво виявляє терпимість до людей, які грішать через невинну необізнаність, як показують Рим. 4:15 та 5:13. Вони можуть мати хибне уявлення про те, що Бог називає праведним. Але вони навіть не досягли своїх власних, нижчих стандартів того, що вони правильно вважають правильним.

Питання: Якщо, згідно з Єзекіїля 18:31, ми можемо бути праведними лише завдяки Божій благодаті, що діє в нас, то чому там сказано: «Відкиньте від себе всі гріхи, які ви вчинили»?

Відповідь: Бог діє в нас, а це означає, що саме зараз відбувається робота, спрямована на те, щоб ми жили праведніше. Це не так, що Бог діє, а ми нічого не робимо, — ні, це Бог і ми працюємо разом. Іншими словами, завдяки Божій силі ми маємо обов’язок жити святішим життям уже зараз.

Бог цілком очікує, що ми почнемо «внутрішню працю» над позбавленням себе від гріха. Ми не можемо завершити цю роботу і стати безгрішними в цьому житті; насправді, ми навіть не можемо зробити нічого з цього самостійно в цьому житті. Але якщо ми є справжніми віруючими, то в нас діє Божа сила через Його Духа, і ми можемо досягати прогресу у виконанні цієї роботи. Філіп’ян 2:12-13 також ілюструє обидва аспекти — як діє Бог, так і як працюємо ми.

Питання: Як, спираючись на Єзекіїля 19, ми можемо використовувати ідею спогадів про минуле у свідченні та у власному житті?

Відповідь: На особистому рівні людині корисно пам’ятати про добро, яке їй зробили інші, і бути вдячною за це. Корисно аналізувати своє життя та вчитися як на своїх успіхах, так і на своїх помилках. У 2 Коринтян 13:5 сказано, що ми маємо випробовувати самих себе, чи перебуваємо ми у вірі. 1 Солунян 5:21 каже, що треба все випробовувати. Якщо ви також можете вчитися на успіхах і помилках інших, це ще краще. Хоча не варто зациклюватися на минулих гріхах, добре каятися за них.

Як нації, нам варто вчитися на своєму минулому. Наприклад, як хтось сказав у 1980-х роках, але до цього не поставилися надто серйозно: якщо вилучити молитву зі шкіл, доведеться встановити там металошукачі.

Питання: Яке значення має алегорія про левицю та її дитинчат у 19-му розділі книги Єзекіїля?

Відповідь: Християни мають три тлумачення.

Колективне: Слово «Ізраїль» тут означало об’єднане царство, а левенята — це Ізраїль та Юдея.

Буквальне індивідуальне: Можливо, на той час Ізраїль уже впав, і ці левенята позначають окремих царів Юдеї, причому Йоахаз був першим царем, який правив лише три місяці. Матір’ю як Йоахаза, так і Седекії була Хамутуаль, дружина Йосії (2 Царів 23:31; 24:18).

Недослівне індивідуальне тлумачення: Однак матір’ю Єгояхіна була Нехушта (2 Царів 24:8), і, судячи з Єзекіїля 19:5-9, це, ймовірно, стосується саме Єгояхіна. Єзекіїль не має на увазі біологічне материнство, оскільки «матір’ю» є народ, згідно з Єзекіїля 19:10-14. У «Коментарі до Біблії: Старий Завіт» (с. 1262) згадуються інші погляди, але підтримується саме ця точка зору.

У Єзекіїля 19:3 розривання здобичі та пожирання людей може стосуватися лиха, спричиненого Єгояхіном. Згідно з 2 Царів 24:9, Єгояхін чинив зло в очах Господа.

Питання: У 19-му розділі книги Єзекіїля сказано, що коли ви перебуваєте у спокусі, чому добре думати про своє минуле та про своє майбутнє?

Відповідь: Деякі люди не замислюються над своїм минулим; вони не знають, хто вони є; у них майже немає відчуття власної ідентичності, того, де вони були в минулому і як опинилися в стані рабства. Вони не замислюються над своєю ідентичністю у Бозі чи над своїм майбутнім. Можливо, через 20 чи 30 років вони вже не впізнають себе як самих себе.

Подумайте про те, ким ви насправді є, і про ваш минулий шлях із Богом. Подумайте про можливі наслідки вашого гріха — як для вас самих, так і для інших, а також для ваших стосунків із Богом.

Вони можуть думати лише про свої емоції чи про свій гріх, не замислюючись над майбутніми наслідками.

Чому так мало людей мають заощадження на пенсію? Одне дослідження, присвячене думкам молоді про те, коли вони вийдуть на пенсію, показало, що вони майже уявляли своє майбутнє «я» як зовсім іншу людину.

Питання: Як у 19-му розділі книги Єзекіїля ми можемо використати ідею скорботи за майбутнім у нашому свідченні?

Відповідь: Один із світських порад полягає в тому, що, що б ти не зробив, живи без жалю. Це небіблійно. 19-й розділ книги Єзекіїля — це цілий розділ, присвячений жалю за те, що вони зробили, і за те, що могло б бути. Книга «Плач Єремії» — це ціла книга жалю. Апостол Павло в 1 Тимофія 1:13-15 висловлює жаль за те, що він робив до навернення до Христа. Але хоча ми й відчуваємо жаль, Бог дав обітницю. У книзі Йоіла Бог послав сарану, щоб покарати Свій непокірний народ. Проте в Йоіла 2:25а Бог каже, що відшкодує їм ті роки, які з’їла сарана.

Питання: Яку роль має відігравати скорбота в житті християнина, який повинен завжди радіти (Флп. 3:1; 1 Сол. 5:16), згідно з Єзекіїля 19?

Відповідь: Павло та інші віруючі сумували, як бачимо в 1 Коринтян 5:2; 2 Коринтян 2:1-5; 2 Коринтян 7:8-9; 2 Коринтян 11:28-29. Є час сумувати за нашими власними гріхами, гріхами інших та великою втратою тих, хто відкидає Христа.

Питання: Що в Єзек. 19:9 мається на увазі під словом «клітка»?

Відповідь: Існує чотири точки зору.

1. Можливо, тут йдеться про справжню клітку.

2. Це може бути яма.

3. Можливо, слово, що означає «клітка» — «шугар», походить від ассирійського слова «сігару», яке означає не клітку, а ярмо на шию.

4. Це може бути гра слів між варіантами 1 і 3.

П: Як ви вважаєте, у Єзекіїля 19:10 має бути «у твоїй крові», як у більшості гебрейських рукописів, чи «у твоєму винограднику», як у двох гебрейських рукописах?

В: «У твоєму винограднику» тут не має особливого сенсу.

П: У Єзекіїля 19:10-14, чим ця частина плачу дещо відрізняється від попередньої?

В: Попередня частина була про князів (левів), яких вивели й ув’язнили. Ця частина — це плач про саму Юдею та про те, як вона була подібна до міцної лози, яку вирвали з корінням і спалили. Дивно, що Бог зробив би таке зі Своїми людьми через їхню непокору.

Питання: У Єзекіїля 20:1-5, з одного боку, народ хотів повернутися до Бога і слухати Єзекіїля, але, з іншого боку, він не хотів відмовлятися від ідолів. Вони не перебували в «абсолютно бунтівному стані», але й не були слухняними Богу? Як люди можуть бути такими сьогодні?

Відповідь: Дехто, можливо, просто хоче підстрахуватися на всі випадки. Дехто вважає християнство не більше ніж «страховкою від пожежі». Інші, можливо, щиро прагнуть слідувати за Богом, але водночас щиро хочуть слідувати й за чимось іншим. Люди прагнуть довгострокової мети — вічного життя з Богом, але водночас прагнуть і короткострокових задоволень, гострих відчуттів, таємничості чи безпеки, які дає щось інше. Бог називає таке гріховне ставлення духовним перелюбом.

Людина може вірити в Бога, але не бути віруючим. Загублена людина може вірити в багато істинних речей про Бога, але ніколи не віддала своє життя Йому.

Питання: Як у Єзекіїля 20:4-5 Бог розглядає цей проміжний стан?

Відповідь: Це трохи нагадує ситуацію з Лаодикійською церквою в Об’явленні 3. У людських термінах ми могли б зрозуміти це на прикладі дівчини, яка має одразу кількох хлопців на стороні. Можливо, один хлопець не знав про інших, а може, і знав. Уявіть собі дівчину, яка каже своєму хлопцеві: «Я справді кохаю тебе… у вівторки».

Питання: У Єзекіїля 20:8, у чому полягала привабливість єгипетських ідолів?

Відповідь: Людям здавалося цікавим поклонятися богам у вигляді тварин або напівтварин. Ці боги-напівтварини можуть виглядати моторошно, але й вражаюче — доти, доки ніхто не задасть питання: «Звідки ти знаєш, що це правда?» Звісно, хтось міг би відповісти на це питання так: «Люди поклонялися цим ідолам понад 1 500 років, тож вони мусять бути справжніми, бо це традиція». Але ми можемо зрозуміти, що традиція сама по собі не є орієнтиром щодо того, що є правдою. Крім того, поклоніння єгипетським ідолам дозволило б завоювати прихильність єгиптян, щоб укласти з ними військовий союз.

Питання: У книзі Єзекіїля 20:9, 14, 39, 44 Бог наголошує на словах «заради Мого Імені». Чому, на вашу думку, це важливо?

Відповідь: Це синонім того, що Бог робить щось заради Своєї слави. Зрештою, Бог створив нас для Своєї слави, і коли Божий народ перестав прославляти Його, він перестав жити на тій землі.

Питання: У книзі Єзекіїля 20:11, 13, 21, чи був Закон добрим для людей, чи ні?

Відповідь: Божий Закон був добрим, але мав як погані, так і добрі наслідки.

З навчальної точки зору було добре донести до них, що подобається Богу. Дотримання його заповідей також було способом, який Бог дав нам, щоб ми могли Йому догодити.

Теоретично було добре розповідати людям, як потрапити до Небес, живучи без гріха. Однак ніхто не був безгрішним і не потрапив до Небес таким чином.

Насправді Закон був суворим наглядачем, який показував людству, наскільки ми далекі від Божих стандартів. Більше того, чим більше люди знали, тим більшою була їхня відповідальність, що приносило ще більше негативних наслідків. Що ж мали робити люди з цією інформацією, яка проливала світло істини на їхній темний і потворний духовний стан?

Зрештою, Закон служив для того, щоб привести людей у обійми Божого милосердя. Він пояснював обрядові аспекти Божого Закону: чому нам потрібні були всі ті жертви і чому існувала така відокремленість між грішною людиною та Божою Святістю.

Нарешті, Закон дав нам проблиск надії. Якщо існував спосіб хоча б тимчасово прикрити наші гріхи через жертву, то це означало, що Бог піклується про нас і може запропонувати більш постійне рішення… що Він і зробив у Ісусі Христі.

Питання: Чому, згідно з Єзекіїля 20:12, 16, 20, 21, Бог дав суботу?

Відповідь: Бог дав суботу як знак між Собою та Своїм завітним народом, євреями (Вихід 31:12-13; Єзекіїль 20:12, 20).

Боже Слово, закони та постанови були відкриті лише Ізраїлю, нікому іншому (Псалом 147:19-20).

Десять заповідей були укладені з ізраїльтянами за часів Мойсея, а не з їхніми батьками (Повторення Закону 5:3).

Закон і Старий Завіт були призначені лише для ізраїльтян (Римлянам 9:4). Авраам та інші не дотримувалися суботи.

Ізраїльтянам були відкриті Божі закони та суботи (Неємія 9:13-14).

Субота створена для людини, а не людина для суботи (Марка 2:27).

Питання: Як у Єзекіїля 20:15 Канаан був славою серед усіх земель?

Відповідь: Хоча це правда, що Ханаан міг прогодувати більше населення, ніж землі на схід від річки Йордан, суть не в цьому. Будь-яка земля, яку Бог обрав для вас і яку Він спеціально вам дав, неодмінно була б для вас славою серед усіх земель. Більше того, земля Ханаанська, що колись була проклята ідолопоклонством та жертвопринесенням немовлят, стала землею Божого обраного народу — євреїв — та місцем найвищого благословення для всіх народів землі.

Питання: Чому, як правило, люди забувають або не виявляють вдячності за добро, зроблене для них (Єзек. 20:15)?

Відповідь: Люди, керуючись егоїзмом, часто не бачать користі в тому, щоб бути вдячними за добро, яке вже сталося. У бізнесі панує не ставлення «що ти зробив для мене», а «що ти зробив для мене сьогодні», оскільки минулі добрі вчинки вже не на виду. Люди за своєю природою схильні сприймати речі як належне, тоді як Бог закликає нас жити життям вдячності.

Питання: Чому в Єзекіїля 20:22 Бог стримав Свою руку, щоб Його ім’я не було зневажене в очах народів?

Відповідь: Повне пояснення цього міститься у Вихід 32:11-14. Після того, як Бог визволив народ із єгипетського рабства, якби Він раптово знищив їх у пустелі, то інші могли б сказати, що Бог врятував їх лише для того, щоб потім знищити. Єзекіїль 20:22 коротко згадує про це, про що знали б більшість євреїв.

Питання: Чи були деякі з Божих законів у Єзекіїля 20:25 недобрими для народу?

Відповідь: Тут народ відкинув Божі закони, які були призначені саме для нього (Єзекіїль 20:19-21). Тому Бог дозволив їхнім правителям встановлювати закони, які були несправедливими і не були для них добрими. Люди завжди можуть скаржитися на своїх політичних лідерів, але дуже часто вони отримують саме тих лідерів і закони, на які заслуговують.

Питання: Що означає «Бама» в Єзекіїля 20:29?

Відповідь: «Бама» могла бути реальним місцем. З іншого боку, слово «Бама» означало «високе місце», тож це могло бути загальним описом ханаанських святилищ. Насправді це гра слів. «Що таке високе місце» — це «мах хабама», а «ти йдеш до» — це «хабаїм».

Питання: Чому в Єзекіїля 20:46,47 Єзекіїль мав пророкувати, дивлячись на південь?

Відповідь: Єзекіїль пророкував як проти Ізраїля, так і проти Юдеї. Однак у цьому випадку Єзекіїль мав конкретно звернутись до Єрусалима та південного царства Юдеї, оскільки це пророцтво було спрямовано саме до них, а не до північного царства.

Сьогодні, коли у людей є сусіди, які ведуть ще більш безбожне життя, ніж вони самі, легко подумати, що Бог, мабуть, задоволений ними, просто тому, що на їхньому тлі вони здаються більш праведними. Однак пам’ятайте, що і Ізраїль, і Юдея були покарані, хоча покарання Юдеї настало пізніше і не було настільки руйнівним.

Питання: Як у Єзекіїля 20:48 «уся плоть» побачила, що Бог розпалив цей вогонь?

Відповідь: Можливо, сама пророцтво Єзекіїля є частиною відповіді. Без пророків можна було б подумати, що Ізраїль та Юдея були знищені тому, що Бог покинув Свій народ або забув про нього. Однак численні попередження, які Бог давав через пророків, показують, що це знищення не було допущено через неуважність Бога, а, навпаки, сталося тому, що Бог пам’ятав про них та їхню непокору.

Питання: Чому в Єзекіїля 21:4 суд спіткає і праведних, і нечестивих?

Відповідь: Два моменти, які не є частиною відповіді, а потім сама відповідь.

1. Хоча праведні судяться для отримання нагороди на Небі, а нечестиві отримують різні ступені покарання, цей вірш говорить не про це.

2. Септуагінта переклала це як «неправедні та безбожні», але вважається, що Масоретський текст тут є найточнішим.

Відповідь: Суд у цьому випадку — це наслідки гріха народу. У книзі Єзекіїля 21:3–4 сказано, що як праведні, так і нечестиві люди, які в той час жили в Ізраїлі, будуть знищені, тобто вбиті та/або вигнані, армією загарбників.

Як можуть і праведні, і нечестиві зазнати суду, якщо в Єзекіїля 18 сказано, що нечестивий не помре замість праведного? У всій Біблії праведні не несуть провини за нечестивих. Однак, починаючи з часів Авеля, праведні зазнавали наслідків через нечестивість інших. Див. обговорення Єзекіїля 18 для отримання додаткової інформації.

Питання: Яке значення має вираз «з півдня на північ» у Єзекіїля 21:4?

Відповідь: «Від півдня до півночі» вказує на те, що суд розпочнеться на півдні, у Юдеї. Слово «південь» на івриті — «Негев», що є також назвою південної частини Юдеї.

Питання: Що в Єзекіїля 21:10 означає «жезл»?

Відповідь: Дослівний переклад Джея П. Гріна показує, що це гебрейське слово означає «палиця», а не «скєптр». Існують дві точки зору щодо його значення:

Скіпетр царя: Оскільки Бог обіцяв, що династія Давида триватиме вічно, вони, можливо, думали, що царі ніколи не зазнають поразки.

Палиця для виправлення: Однак «скєптр» — це тлумачення, яке здається чужим для цього уривка. Тут мається на увазі палиця для виправлення (Приповісті 10:13; 13:24; 23:13; 2 Самуїла 7:14; Йова 9:34; Йова 21:9).

Звісно, обидва значення можна поєднати.

Питання: У Єзекіїля 22:2; 24:9 проти якого міста крові спрямовано це пророцтво?

Відповідь: Це Єрусалим.

Питання: Як у Єзекіїля 22:9 деякі люди поширюють чутки, щоб пролити кров?

Відповідь: Це стосується наклепів та інших способів поширення неправдивих історій, через які гинуть люди.

Питання: У Єзекіїля 22:9, що було неправильного в тому, щоб їсти на горах?

Відповідь: Ханаанські святилища зазвичай розташовувалися на горах і пагорбах, і «прийняття їжі на горах» зазвичай мало на меті участь у ханаанському релігійному святі.

П: Як у Єзекіїля 22:25, 27 пророки пожирали душі?

Відповідь: Заради грошей та збереження власного становища ці пророки вдавали, ніби піклуються про духовні потреби людей і захищають їх від помилок. Насправді ж вони просто говорили людям те, що ті хотіли почути.

У християнстві, якщо вчення є нічим іншим, як лише тим, що люди хочуть чути, то лідери повинні дбати про те, щоб не йти слідами цих пророків, які пожирали душі.

Питання: Що в Єзекіїля 22:30-31 означає «стояти в проломі», і чому той, хто стоїть у проломі, може відвернути Божий гнів?

Відповідь: Ця аналогія мала подвійне значення.

У фізичному сенсі, якби у них було достатньо воїнів, вони могли б спробувати відбити напад армії загарбників, у цьому випадку вавилонян.

У духовному сенсі, якби було достатньо благочестивих людей, щоб навчати Божого Слова, спростовувати помилки та заохочувати людей повернутися до Бога, то вони б відвернули Боже покарання, в даному випадку — вавилонську армію.

Див. обговорення Єзекіїля 13:5 для отримання додаткової інформації.

Питання: Як ми можемо сьогодні «стати в проломі», про що йдеться в Єзекіїля 22:30-31?

Відповідь: Коли люди кажуть, що щось є правильним, а ми знаємо, що це не подобається Богу, ми мусимо виступити й сказати про це. Навіть коли деякі християни кажуть, що щось є правильним, а ми знаємо, що це неправильно, ми мусимо виступити. Коли сатана прагне обманути людей гріхом чи єресями — як невіруючих, так і віруючих — ми маємо висловитися й намагатися захистити цих людей від цього.

Питання: Яке значення має алегорія про двох розпусних дочок у 23-му розділі книги Єзекіїля?

Відповідь: Ця яскрава алегорія показує, наскільки глибоко Бог відчуває огиду як до Ізраїлю, так і до Юдеї.

Питання: У 23-му розділі книги Єзекіїля ця наочна алегорія показує, наскільки глибоко Бог відвернувся від них, відчуваючи огиду до Ізраїлю та Юди, які виявляли таку зневагу до Нього. Як ви гадаєте, чому поклоніння ідолам порівнюється з розпустою?

Відповідь: Те, що Божий народ робив це, було не лише огидним для Бога, але й образливим — що Його власний народ, який називався Його ім’ям, міг так чинити. У Новому Завіті ми духовно є нареченою Христа. У Старому Завіті Бог метафорично каже, що Він був чоловіком для Ізраїлю. Але коли вони також поклонялися ідолам, Бог виявляв огиду до їхньої невірності, яка порушувала їхній завіт із Богом.

Питання: Чому в Єзекіїля 23:3 згадується Єгипет?

Відповідь: Ймовірно, не тому, що ізраїльтяни проживали в Єгипті 430 років; у цьому не було нічого поганого, і їх не можна було за це звинувачувати. Натомість їх приваблювали єгипетські боги, які були для них пасткою навіть у цей час, майже через 900 років.

Питання: Чому в Єзекіїля 23:3 та 1 Коринтян 10:5-13 деякі люди, згрішивши, каються і «подолають це», і більше ніколи не повторюють цього гріха, тоді як інші, згрішивши і навіть намагаючись покаятися, ніколи не «подолають це»?

Відповідь: Деякі люди, які не можуть залишити гріх у минулому, відчувають, що їхня ідентичність тісно пов’язана з цим гріхом. Інші часто згадують задоволення (Єзекіїль 23:19), навіть тужать за гріхом (Єзекіїль 23:21) і забувають про біль провини та сором від того, що вирішили осквернитися.

Бог дає їм «обіцянку», що вони більше не будуть дивитися на ці речі й не будуть їх прагнути (Єзекіїль 23:27). Бог обіцяє їм, що їхнє покарання буде настільки суворим, що вони більше не будуть прагнути цього гріха.

Деякі люди відчувають, що їхня ідентичність пов’язана з гріхом. Дехто з ніжністю згадує задоволення від нього. Інші згадують користь. Дивіться сторінку «Наша втрата у Христі» http://www.biblequery.org/Experience/Loss/OurLossInChrist.html, щоб дізнатися більше про те, як покінчити з гріхом.

Питання: Що означають у Єзекіїля 23:3-4 слова «Охола/Ахола» та «Охоліба/Ахоліба»?

Відповідь: «Охола» означає «вона має власний намет» або «її намет», що є характерним для повії. «Охоліба» означає «мій намет у ній». Це було доречно, оскільки Божий храм знаходився в Єрусалимі, в Юдеї. Північне царство Ізраїлю мало свій власний «намет» зі своєю релігією золотих телят.

Питання: У Єзекіїля 23:9-10, 22, які ще є способи, якими Бог іноді карає людей за гріх саме за допомогою цього гріха?

Відповідь: Один із способів — це те, що у вихованні дітей називають «логічними наслідками». Іноді покаранням за гріх є стан, коли людина знову й знову повторює цей гріх. Народ поклонявся ідолам. Пізніше було знайдено ассирійський обеліск, на якому зображено Єгу та його слуг, що схиляються перед ассирійським царем Салманасаром III, віддаючи йому данину. Пізніше, у 700-х роках, Менахем також сплачував данину Тіглат-Пілесеру III. Осія, останній цар Ізраїлю, робив те саме, хоча зрештою це не принесло йому ніякої користі. Сплата данини передбачала, що цар особисто доставляв її та поклонявся ассирійським ідолам. Ті, хто поклонявся ассирійським ідолам, зрештою були покарані ассирійцями або ж вавилонянами-завойовниками.

Питання: Чому, згідно з Єзекіїля 23:11, одні люди можуть вчитися на успіхах і невдачах інших, а інші — ні? Наскільки добре ви вмієте вчитися на чужих помилках?

Відповідь: Кажуть, що досвід — найкращий вчитель, але й найдорожчий. Деякі люди не вчаться навіть на власних помилках. Але наскільки мудріше вміти вчитися на помилках інших? Тож, наскільки мудрим ви хочете бути? Якщо ви серйозно прагнете мудрості, як часто ви звертали увагу на те, що Біблія говорить про здобуття мудрості в Посланні Якова 1, Притчах та Псалмі 139?

Питання: У Єзекіїля 23:16, 40, коли Юда послав посланців до халдеїв? Чому це було так погано? Як це пов’язано з тим, що Господь випробовував серце Єзекії у 2-й Книзі Хронік 32:30-31?

Відповідь: Інакше благочестивий цар Єзекія вчинив так у 2 Царів 20:12–19; Ісаї 39:1–8 та 2 Хронік 32:30–31. Також благочестивий цар Йосія загинув, намагаючись допомогти вавилонянам, воюючи проти Єгипту (2 Царів 23:29–30).

Питання: Чому в Єзекіїля 23:18 Бог відвертається з огидою від народу, який перебуває у стосунках з Ним?

Відповідь: Єврейський вираз, що тут вживається, у буквальному перекладі звучить так: «моя душа відвернулася від неї». Сьогодні ми могли б назвати це «розривом серця». Чоловікові чи дружині боляче розпочинати процедуру розлучення з невірним партнером. Це означає, що ти більше не кохатимеш його чи її як подружжя.

Питання: Що в Єзекіїля 23:31-34 означає «чаша»?

В: Цей символ Божого гніву, про який також згадується в книгах Єремії та Об’явлення, є цікавим. Це те, що люди вживають, дають пити іншим, а іноді їх змушують пити. Його часто порівнюють із кров’ю та вином, і воно може зводити людей з розуму. Про чашу згадується в таких місцях: Псалом 75:8; Ісая 51:17–23; Єремії 25:15-19; 51:7; Авакума 2:16; та в Об’явленні 17:3-4; 18:6. Ще до появи Псалмів ханаанеї також використовували метафору чаші. Чаша могла означати чиюсь долю в житті, як у Псалмі 16:5.

Питання: У Єзекіїля 23:36 Єзекіїлю було наказано судити та викривати. Коли нам слід судити та викривати?

Відповідь: Ми не маємо судити про цінність людей чи про те, наскільки вони добрі. Але ми маємо судити про речі, зокрема про праведні та гріховні вчинки, і маємо розрізняти їх. Так само, як ми маємо заохочувати, втішати та виправляти через послух Богу та любов до інших, так само ми маємо висловлювати зауваження з тих самих причин. Ми маємо бути обережними, щоб це не відбувалося через гордість чи через будь-яку думку про свою вищість.

Ми не повинні судити чи висловлювати зауваження через власні примхливі судження, а лише на підставі того, що говорить Писання. Павло був здивований, що коринфська церква не виключила когось зі своєї спільноти. Церкву в Тіатирі насправді не дорікали через аморальність Єзавелі; насправді її дорікали за те, що вона терпіла цю активно аморальну жінку у своїй церкві.

Ми вступаємо в суперечку, щоб допомогти як тій людині, з якою ми сперечаємося, так і іншим, хто слухає (або читає). Ми маємо показати їм, чому шлях, яким вони йдуть, є неправильним або руйнівним, який шлях є кращим і чому важливо та нагально, щоб вони змінилися саме зараз.

Питання: У Єзекіїля 23:37 діти були «їжею» для їхніх ідолів, оскільки вони приносили своїх дітей у жертву. У якому сенсі діти сьогодні є метафоричною «їжею» для гріхів людей?

Відповідь: Вони є «їжею» принаймні у двох різних сенсах.

Через аборти дітей приносять у жертву заради бажання матері. Стало відомо, що органи абортованих немовлят вилучають для наукових досліджень. В одному випадку у абортованого немовляти серце все ще билося після того, як його витягли. Тим не менш, ті, хто проводив аборт, все одно вилучили мозок.

Через моральну розпусту дітей навчають продовжувати гріхи своїх вчителів. Сьогодні в багатьох школах їх навчають, що гомосексуалізм — це моральний, альтернативний спосіб життя, що секс до шлюбу — це нормально, і якщо це законно, то це прийнятно.

Питання: У книзі Єзекіїля 23:38-39 йдеться про те, що вони приносили своїх дітей у жертву, поклоняючись ідолам, а того ж дня приходили до Божого храму. Якими способами люди намагаються зловживати Богом сьогодні?

Відповідь: Думка про те, що Бог не задоволений їхнім життям, очевидно, навіть не спадала їм на думку. Думка про те, що вони просто марнували час, ходячи до Божого храму, оскільки Він не приймав їхніх жертв, теж не спадала їм на думку. Нарешті, думка про те, що з більшими знаннями приходить більша відповідальність і суворіший суд для неслухняних, очевидно, теж не спадала їм на думку. Можливо, вони думали, що зможуть «застрахуватися», поклоняючись різним богам. Можливо, вони думали, що Бог буде задоволений тією невеликою часткою, яку вони вирішили Йому віддати. Але хоча жертва Каїна коштувала йому фруктів і овочів, Бог не прийняв жертву Каїна. Відтоді Бог не приймає жертв і від злочинців.

Питання: У книзі Єзекіїля 24:1-12, у чому полягає різниця між першою алегорією в 24:1-5 та другою в 24:6-12?

Відповідь: У першій картині люди киплять усередині «казана» Єрусалима. У другій картині сам Єрусалим вкритий нальотом гріха.

Питання: У Єзекіїля 24:1-5, у першій алегорії, як люди «киплять» через гріх?

Відповідь: Коли м’ясо вариться, воно «готується». Частина сили та жорсткості м’язових волокон зникає, і його легше спожити та з’їсти. Так само, коли люди «киплять» у гріху, їхня сила та стійкість проти нечестя зникають, і їх легше поглинути сатаною. Але слава Богу, що навіть коли хтось «кипів» у гріху, Бог може відродити!

Питання: У 2-му образі в Єзекіїля 24:6-12 наведено щонайменше шість способів, якими гріх «обростає» або «іржавіє». Які саме?

Відповідь: Можливо, їх більше, ніж шість, але ось шість способів.

1. Вчинення гріха може зробити людину більш вразливою до того, щоб у майбутньому впасти тим самим чином.

2. Так само, як накиплений казан нагрівається довше, його неможливо повністю очистити, а якщо накип утворився зсередини, він вміщує менше, так і гріх може сповільнювати нас у прагненні до добра, заважати нам вести чисте життя та зменшувати нашу здатність приймати те, що Бог хоче нам дати.

3. Якщо грішити достатньо довго, це може притупити совість людини, і вона перестане відчувати провину, коли вчиняє цей гріх.

4. Ще частіше вчиняючи гріх, людина може ще більше затьмарити свій розум, і тоді вона вже не бачить, що це неправильно.

5. Вчинення цього гріха на очах у інших подає їм приклад, ніби гріх — це нормально або не так уже й погано, і що їм теж можна так чинити.

6. Перед Богом вони накопичують дедалі більше провини.

Однак добра новина полягає в тому, що незалежно від того, наскільки хтось заплямований, якщо він покається і віддасть своє життя Христу, Він може знову зробити його чистим і сяючим. Можливо, йому все ж доведеться зазнати наслідків своїх гріхів на землі, а для віруючого це може означати втрату нагороди. Віруючі, і навіть Павло, турбувалися про те, що можуть відвернутися від Бога і втратити нагороду (1 Кор. 3:13-15 та 9:27). Але перед Богом вони очищені і не мусять зазнавати наслідків у пеклі.

Питання: Чому в Єзекіїля 24:15-19 Бог забрав у Єзекіїля його дружину? Я не бачу, щоб Єзекіїль чи його дружина зробили тут щось погане, або щоб це якось пішло на користь його дружині.

Відповідь: Бог використав навіть цей зовнішній засіб, щоб переконати людей повернутися до Нього. Єзекіїль знову побачить свою дружину в Небі, але ці люди ніколи не побачать Неба, якщо не покаються.

Зверніть увагу, що Біблія не згадує, чи була вона здоровою і раптово померла, чи хворіла на тривалу хворобу. Писання також не згадує, чи Бог спеціально спричинив її смерть саме в цей час, чи Бог використав її смерть, але спочатку повідомив про це Єзекіїля.

Якщо християнин слухняний Богу, то можна було б подумати, що фізичне здоров’я та життя цієї людини й її родини є найвищим пріоритетом для Бога. Насправді Єзекіїль 24:16-18 показує, що це не так. Божа перспектива, що охоплює мільйони років, може відрізнятися від короткозорої точки зору. Нашим найвищим пріоритетом має бути Божа слава, а не наше життя.

Питання: Як у Єзекіїля 24:15–24 все це спрацювало на благо Єзекіїля, як сказано в Рим. 8:28?

Відповідь: Спочатку три речі, які не є відповіддю, а потім — сама відповідь.

X Рим. 8:28 ще не було написано, тож Божа обітниця з Рим. 8:28 ще не була дана. Хоча Рим. 8:28 було написано понад 500 років пізніше, я вірю, що це все одно обернулося на добро.

X Більша нагорода на небі за те, що вірно переніс страждання на землі. Хоча це, ймовірно, також правда, ми бачимо, як це склалося й тут, на землі.

X Могли б статися гірші речі, якби дружина Єзекіїля все ще жила. Можливо, вона або Єзекіїль відвернулися б від Господа, страждали б від затяжної хвороби тощо. Однак, хоча ми не знаємо, чи справді це припущення є правдивим, ми можемо побачити добрий результат у втраті Єзекіїля, не висуваючи такого припущення.

Відповідь: Утіха Єзекіїля не була найвищим пріоритетом для Бога. Завдяки втраті Єзекіїля інші люди, які були духовно загублені, могли побачити, наскільки важкими стануть обставини, і, можливо, покаялися б.

Питання: У Єзекіїля 24:19–27, якою мірою ми повинні приносити жертви не заради власної кінцевої користі, а заради вищого блага інших?

Відповідь: Спочатку те, що не є відповіддю, але все ж повчальне, а потім сама відповідь.

X Письменник ранньої церкви Оріген мав великий вплив. Він робив добрі справи, наприклад, переконував деяких гностиків відмовитися від гностицизму й стати справжніми християнами, але він також мав деякі серйозно хибні вчення. Однак ніхто ніколи не казав, що йому бракувало відданості. Ще в молодості він дізнався про одну заможну жінку, яка мала кілька цінних книг і рукописів Святого Письма. Тож, з її згоди, він мешкав у неї виключно для того, щоб вивчати ці рукописи. Якби це сталося сьогодні, у Церкві виник би скандал через видимість сексуального гріха. Тоді це було б так само. Але Оріген дуже, дуже хотів отримати доступ до тих рукописів. Тому Оріген на 100% переконався, що можливості скандалу не існує — назавжди. Пізніше інші церковні провідники суворо засудили Орігена за те, що він зробив. Але ніхто не ставив під сумнів відданість Орігена. Хоча, можливо, людям слід було б замислитися над тим, чи не була його відданість тим рукописам і навчанню більшою, ніж відданість тому, щоб подавати добрий приклад у слідуванні за Богом.

Відповідь: Чи готові ви були б втратити когось дуже близького вам, хоча б лише тому, що завдяки вашій втраті інші прокинуться й пізнають Господа? Павло добровільно відмовився від усього, як зазначено у Посланні до філіп’ян 3:7–8, і нам легко це читати, але ми повинні зупинитися й задуматися, чи готові ми зробити те саме. Бог, по суті, дозволив померти дружині Єзекіїля через гріх народу, щоб допомогти їм. Так само Павло в Колосян 1:24 каже, що він страждав за колосян. Звичайно, Павло ніколи не говорив, що його страждання були якимось чином спокутою, як це було зі стражданнями Ісуса. Але певним чином Павло все ж наслідував приклад Ісуса, описаний у Філіп’ян 2:5-6, знаючи, що Він знову буде прославлений.

Питання: Яку ключову нову інформацію Бог дав народу через смерть дружини Єзекіїля (Єз. 24:20-27)?

В: Подробиці, пророковані через Єзекіїля, мали б стати знаком того, що це походило від Господа. Однак головна користь для народу від смерті дружини Єзекіїля, ймовірно, полягала не в новій інформації. У будь-якому разі, цю нову інформацію можна було б передати й без смерті дружини Єзекіїля. Натомість головна користь полягала не стільки в самому посланні, яке Бог проголошував, скільки в тому, що Бог давав зрозуміти: «Я кажу це серйозно». Іноді, коли ми проповідуємо Євангеліє, проблема слухачів полягає не в тому, що вони сприйняли його серйозно і відкинули, а в тому, що вони з самого початку ніколи не сприймали наших слів серйозно. Отже, хоча важливо доносити послання Євангелія, не менш важливо, щоб люди бачили через ваші слова, ваше життя та вашу реакцію на те, що відбувається у вашому житті, що до вашого послання слід ставитися дуже серйозно.

Питання: У Єзекіїля 24:26, у чому полягає важливість того, що новину їм повідомляє втікач?

Відповідь: Втікач — це той, хто втік з поля бою. Зазвичай не можна покладатися на людей, які тікають з бою, щоб бути впевненим, що повідомлення буде передано. Це негативне повідомлення про те, що сталося в минулому. Це також може означати, що гірші часи або ворожа армія недалеко за посланцем.

Питання: У книзі Єзекіїля 25:1-7, що саме зробили неправильно аммонітяни?

Відповідь: Вони раділи знищенню Юди. Аммоніти були давніми ворогами ізраїльтян. Аммон воював проти Ізраїлю за часів Єфта (Книга Суддів 10:6–11:33), воював із Саулом за Ябеш-Гілеад (1 Самуїл 11:1–11), а після того, як вони принизили посланців Давида, Давид підкорив їх (1 Хроніки 19:1–20:3). Після часів Соломона вони стали незалежними і приєдналися до моавітян та едомлян, щоб напасти на Юдею (2 Хроніки 20:1-30). Вони намагалися захопити територію Ізраїлю (Єремія 49:1) і допомагали Навуходоносору проти Єгоякима (2 Царів 24:1-2). Столиця, Рабба, була перетворена на руїни, хоча пізніше на цьому місці виник Амман — сучасна столиця Йорданії.

У 593 р. до н. е. Аммон уклав союз з Юдеєю та Тиром проти Вавилону.

Питання: У книзі Єзекіїля 25:6–8, що саме було неправильного в тому, щоб радіти руйнуванню Єрусалима?

Відповідь: Було кілька причин, чому це було неправильно.

1. Люди ніколи не повинні радіти руйнуванню Божого народу, навіть якщо той був неслухняним. Коли ти зачіпаєш Божий народ, ти зачіпаєш зіницю Його ока. У Книзі Буття 12:1-3 Бог обіцяв ізраїльтянам, що ті, хто благословлятиме нащадків Авраама, будуть благословенні, а ті, хто проклинатиме їх, будуть прокляті.

2. Аммонітяни, моавітяни та едомляни мали багатовікову ворожнечу з ізраїльтянами.

3. Крім того, позбувшись Юди, аммоніти, моавіти та едомляни могли б отримати вигоду, маючи можливість вільно розширюватися на захід.

Питання: Що саме зробили неправильно моавітяни в Єзекіїля 25:8-11?

Відповідь: У 8-му вірші просто сказано, що вони заявили: «Юда стала подібною до інших народів». Це могло означати, що вони визнали: Бог Ізраїлю більше не з ними; це також могло означати, що Юда тепер була вразливою для нападу. Це також могло бути зневажливим зауваженням, що в духовному плані Юда та репутація її Бога не були кращими за будь-який інший народ. Фланг Моава — це північна частина, яку вавилонська армія атакувала б першою.

Питання: У Єзекіїля 25:12-17, що саме зробили неправильно едомляни та філістимляни?

Відповідь: Вони вчинили подібно до аммонітян та моавітян, але тут акцент інший. У Єзекіїля 25:12, 15 Едом і Філістія були конкретно докоряні за те, що мстилися. Згідно з Псалмом 137:7; Єремії 49:7-22 та Овадії 1-21, після руйнування Єрусалима едомляни чекали на роздоріжжях, щоб вбивати й грабувати євреїв, які втікали. Пізніше Навуходоносор віддав філістимлянам частину території Юдеї. Після того як едомляни та філістимляни помстилися Божому народу, Бог пообіцяв, що вони пізнають Його помсту. Зрештою набатейські араби захопили землю Едому, а едомляни втекли до Негеву на півдні Юдеї, де єврейський цар Іоанн Гіркан (134–104 рр. до н. е.) підкорив їх.

Питання: Які гра слів містяться в Єзекіїля 25:16 та 26:3? Чому Бог використовує гра слів?

Відповідь: У Єзекіїля 25:16 «керетіти» — це те саме, що й «філістимляни». Слова про те, що Бог «викорінить» філістимлян, найімовірніше, є грою слів, оскільки «викорінити» — це «хікраті», а «керетіти» — «керетім».

У Єзекіїля 26:3 слово, що позначає місто Тир — «сор» — означає тверду скелю або камінчик. Бог сказав, що Він зніме будівлі Тиру і перетворить його на голу скелю.

Гра слів не обов’язково є жартом, а скоріше — кращим способом запам’ятати пророцтво.

Питання: У Єзекіїля 26:1-2 нова дата вказує на те, що це окреме пророцтво. Що саме зробили не так фінікійці з Тиру?

Відповідь: Фінікійці традиційно були союзниками Ізраїлю. На відміну від едомлян та філістимлян, фінікійці не прагнули помсти, але все ж були дуже раді з комерційної точки зору, що Юдея зникла з дороги, і вони потенційно могли б розширити власну торгівлю. Будьте обережні, чи то інвестуєте, чи робите що-небудь інше, коли радієте з нещастя інших.

Питання: Чи суперечить пророцтво Єзекіїля про перемогу над Тиром у Єз. 26:3-14 тому, що Навуходоносор не завоював Тир, як стверджується в «Посібнику з Біблії» Азімова, с. 587-588?

Відповідь: Ні. По-перше, зверніть увагу, що ті, хто слухав Єзекіїля, не бачили в цьому жодної суперечності, оскільки чотири розділи далі, у Єзекіїля 29:17–18, сказано, що Навуходоносор не отримав від Тиру жодної нагороди (тобто здобичі). У відповіді спочатку розглядається літературна структура: що було пророковано, що не було пророковано, і, нарешті, що сталося насправді.

Літературна структура:

Єзекіїль 26:3–14 має хіастичну структуру, за деякими винятками. У досконалому хіазмі кожна думка викладена паралельно у симетричній формі. Тут важливе значення мають зміни займенників в івриті.

Єз. 26:3 Багато народів виступлять проти Тиру

... Єз. 26:4 Вони зруйнують стіни й вежі Тиру.

… Єз. 26:4,5 Я [Бог] зроблю Тир голою скелею, місцем для розкидання рибальських сіток.

……Єз. 26:6 Її поселення на материку будуть розграбовані.

……..Єз. 26:7 На Тир виступить Навуходоносор, цар Вавилонський

……Єз. 26:8 Він [Навуходоносор] розграбує ваші поселення на материку.

..Єз 26:8,9 Він зруйнує мури та вежі

..Єз. 26:10,11 Його коні увійдуть у ворота Тиру й уб’ють частину народу.

Єз. 26:12 Вони розграбують багатства та здобич. Вони зруйнують твої стіни й скинуть уламки в море.

Єз 26:13 Я [Бог] покладу край їхнім пісням.

…Єз. 26:14 Я [Бог] зроблю Тир голою скелею, місцем для розкидання рибальських сіток.

До речі, у Септуагінті займенники збереглися правильно аж до 12-го вірша. Далі там двічі вжито «він» там, де мало бути «вони», і один раз — «Я» [Бог].

2. Що було пророковано:

Пророцтво складається з трьох частин: багато народів (вони), Бог (Я) і Навуходоносор (він).

Багато народів прийдуть, розграбують Тир, зруйнують його мури та скинуть уламки в море.

Бог перетворить Тир на голу скелю, місце для розкидання рибальських сіток, і покладе кінець їхнім пісням (тирській культурі).

Набуходоносор прийде, розграбує місто на материку, зруйнує стіни та вежі й уб’є частину населення.

3. Про що не було пророковано:

Ніде не згадується, що Навуходоносор зробить щось із островом, або який народ Бог використає, щоб перетворити острів на місце для розкидання рибальських сіток. Саме численні народи — «вони» — отримали здобич, тоді як Навуходоносор захопив лише поселення на материку.

4. Що сталося:

Ассирійці, ще до пророцтва Єзекіїля, п’ять років поспіль, у 726/724 р. до н. е., безуспішно намагалися захопити місто на материку. Вони спробували ще раз, але зазнали поразки у 664 р. до н. е.

Вавилонський цар Навуходоносор облягав Тир протягом 13 років — з 586/585 до 573 р. до н. е. Їм вдалося зруйнувати місто на материку. Однак тиряни зі Старого Тиру переселилися до вже існуючого Нового Тиру на острові (віддаленому на 700–750 метрів), що розташовувався навпроти міста на материку. Тирський флот не дав вавилонянам атакувати острівне місто.

Олександр Македонський, після того як Тир вбив його послів, захопив місто на материку. Він використав уламки для будівництва дамби (штучного сухопутного мосту) шириною 200 футів (60 метрів) і довжиною півмилі (600–750 метрів), що з’єднувала материк з містом на острові, і через сім місяців, у 332 р. до н. е., захопив місто на острові. «Британська енциклопедія» зазначає, що під час захоплення Тиру він використовував кораблі з багатьох країн: Сідон, Кіпр, Родос, Маллус, Солі, Лікія та, звісно, Македонія. Спочатку армія Олександра вбила 8 000 людей, згодом розіп’яла 2 000, а решту — 30 000 — перетворила на рабів. (У «Біблійному словнику Anchor» (том 6, с. 687) зазначено, що спочатку було вбито 6 000 осіб, пізніше розіп’ято 2 000, 30 000 продано в рабство, а 15 000 викуплено сидонцями.)

Див. обговорення Єзекіїля 26:14, 19–20, щоб дізнатися, чому Тир так і не був відбудований.

Питання: Яка історія Тиру описана в Єзекіїля 26:3-21?

Відповідь: Для тих, хто бажає ознайомитися з історичними подробицями, ось історія Тиру.

2300 р. до н. е. — це час, коли, на думку археологів, колоністи з Сидону, які втікали від філістимлян, заснували Тир, розташований приблизно за 25 миль на південь. Це було б за кілька сотень років до Авраама. Єгипетський текст, датований 1780–1750 рр. до н. е., згадує Тир.

У ньому також зазначається, що до часів Хірама I, сина Абібаала (969–936 рр. до н. е.), «острів» Тиру насправді складався з двох островів. На одному з них мешкали люди, а на іншому був лише храм Баала. Хірам з’єднав ці два острови дамбою, утворивши єдиний острів. У «Anchor Bible Dictionary» (том 6, стор. 686) зазначено, що площа об’єднаного острова становила приблизно 57,6 гектарів.

Хірам I з Тиру змушує тітян сплачувати данину.

936–929 рр. до н. е. У Тирі правив Белеазар, син Хірама

929–920 рр. до н. е. У Тирі правив Абдастартус, син Белеазара. Його вбили четверо синів його годувальниці.

Наступними царями стають Астартус та його брат Асерімус.

Феллес/Фелес вбиває свого брата Асерімуса і править 8 місяців.

897/869–865/837 рр. до н. е. Етбаал I (Йосип Флавій називає його Ітобалусом), жрець Астарти, скидає Феллеса і править як цар у Тирі

837–831 рр. до н. е. правив Баал-Аззор, син Етбаала I

831–822 рр. до н. е. правив Матген, син Бадезора

822/820–775/774 рр. до н. е. Править Пігмаліон

815/814 р. до н. е. Місто Карфаген засноване тирянами та сестрою Пігмаліона, Дідоною.

9 століття. Тір платить ассирійцям, щоб ті залишили його в спокої. (Енциклопедія Британіка, 1961 р., т. 22, с. 452)

9 століття. Тір сплачує данину Шалманасару III. (Енциклопедія Британіка, 1961 р., т. 22, с. 452)

743 р. до н. е. Ассирійці захоплюють Кашпуну, що поблизу Тиру та Сидону

?–739/738 р. до н. е. Етбаал II править у Тирі та Сидоні

738–730/729 р. до н. е. — Хірам II правив у Тирі

730/729 р. до н. е. Маттан II сплачує 150 талантів золота

Елулайос із Тиру придушує повстання на Кіпрі

726/724 р. до н. е. Салманасар V вперше намагається захопити Тир з моря.

726/724–722/720 рр. до н. е. Салманасар V та ассирійці п’ять років облягають Тир. Він помирає, так і не досягнувши мети.

бл. 720 р. до н. е. Ассирійський цар Саргон II завойовує Тир. (Енциклопедія Британіка, 1961 р., т. 22, с. 452)

701 р. до н. е. Сеннахірим та ассирійці захоплюють місто Уссе поблизу Тиру

701–~630 рр. до н. е. Ассирія забороняє Тиру будь-яку торгівлю.

680–669 рр. до н. е. Баал I править Тіром і утворює «Лігу Хатті» проти Ассирії.

669 р. до н. е. Тир капітулює перед Ашшурбаніпалом. (Енциклопедія Британіка, 1961 р., т. 22, с. 452)

664 р. до н. е. Ашшурбаніпал та ассирійці намагаються захопити Тир

586/585–573/572 рр. до н. е. Навуходоносор II та вавилоняни 13 років облягають Тир та Етбаала II і руйнують місто на материку.

бл. 572 р. до н. е. Існують свідчення, що місто на острові здалося Навуходоносору II.

бл. 572 р. до н. е. Етбаала II відвезли до Вавилону, а Баал II правив Тіром під контролем вавилонян.

345 р. до н. е. Тир намагається повстати проти Персії

332 р. до н. е. Олександр зруйнував Тир після 7-місячної облоги

бл. 50 р. н. е. Місто Тир існувало за часів Павла (Дії 12:20; 21:3,7)

638 р. н. е. Мусульмани захоплюють Тир, а також Антіохію, Кесарію та Тріполіс у Лівані

1124 р. н. е. Хрестоносці захоплюють Тир

1291 р. н. е. Мусульмани руйнують Тир

Питання: Що таке «військові машини» в Єзекіїля 26:9?

Відповідь: Це були облогові машини, зокрема вежі, з яких стрільці могли вести вогонь, та тарани. Вони загалом є ефективними проти укріплених міст, зокрема Тиру. Однак проти Єрусалима вони були б не надто ефективними, оскільки місто розташоване на горі, і було б важко підняти туди ці машини, а потім використовувати їх на схилі.

Питання: Як у Єзекіїля 26:14, 19–21 Тир ніколи не буде відбудований, якщо село Сур (Тир) існує й сьогодні?

Відповідь: Це питання можна назвати «питанням помилкової ідентифікації». Сучасне місто Сур (або Тир) не розташоване на місці стародавнього міста. Спочатку трохи інформації про Тир, потім те, що говорить Біблія, і нарешті — ситуація на сьогодні.

Спочатку Тир був лише містом на материку, заснованим фінікійськими колоністами з Сидону. Насправді ніхто не завойовував це місто аж до 573 року до н. е., коли Навуходоносор і вавилоняни зруйнували місто на материку після 13-річної облоги. Однак протягом цих 13 років тиряни зі Старого Тиру перевезли майже все цінне до Нового Тиру, що розташовувався на острові за півмилі від міста на материку. Олександр збудував дамбу, що з’єднувала Новий Тир і Старий Тир. Уздовж дамби накопичився мул, і тепер острова немає, залишився лише півострів.

У Біблії

в книзі Єзекіїля 26:14 не сказано, що там не залишиться жодної душі, а про те, що місто ніколи не буде відбудовано.

У Єзекіїля 26:19 сказано, що місто стане пусткою, як і інші покинуті міста. Тир буде покритий глибиною.

У Єзекіїля 26:21 сказано, що міста Тиру більше не буде, і його ніколи не знайдуть.

Сьогодні з двох гаваней острівного міста південна засипалася піском. Згідно з «Британською енциклопедією» (1972), у 1961 році населення сучасного міста Сур становило 16 483 особи. Аерофотознімок показує, що воно побудоване на північній частині того, що колись було острівним містом, та на частині дамби. Стародавній Тир — це безлюдна місцевість із голими скелями, розташована на схід від сучасного міста Сур.

Питання: Як ви вважаєте, наскільки в розділі Єзекіїля 27:1–11 злі духовні сили стоять за народами — як тоді, так і зараз?

Відповідь: У книзі Даниїла 10:12–14 показано, що принаймні іноді це так. Якщо розглянути деякі з найжорстокіших масових вбивств в історії — чи то Тамерлан, Чингісхан, Гітлер, Сталін, «Червоні кхмери» тощо — навіть багатьом нерелігійним людям важко повірити, що люди самі по собі можуть бути настільки злими. Але вбивство — не єдиний інструмент, яким користується сатана. Якби в 1990-х роках сказати пересічній людині, що гомосексуалізм і одностатеві шлюби стануть надзвичайно важливим питанням у 2010-х, це, ймовірно, викликало б здивування. Навіть той, хто сьогодні підтримує одностатеві шлюби, наприклад Білл Клінтон, чітко заявляв, що шлюб — це союз чоловіка та жінки, коли, з певними застереженнями, він підписав у 1996 році Закон про захист шлюбу. Детальніше про це див. https://en.wikipedia.org/wiki/Defense_of_Marriage_Act#Enactment_and_role_of_Bill_Clinton.

Загалом, не лише щодо гомосексуалізму, сатана дме вітри, як йому заманеться, і багато людей чинять опір не більше, ніж опале листя.

Питання: У книзі Єзекіїля 27:7, де знаходилися береги Еліша?

Відповідь: Найімовірніше, це була Північна Африка, хоча не виключено, що це був Кіпр. У Септуагінті це ім’я транслітерується як «Елісай». Однак Кіпр згадується лише один раз, тоді як з Північною Африкою вони дійсно вели торгівлю. Тож чому б їм згадувати Кіпр двічі, а Північну Африку — взагалі не згадувати?

Північна Африка: Велика кількість людей з Тиру вирушила до Північної Африки й заснувала Карфаген на території сучасної Тунісії. Засновниця Карфагена мала тронне ім’я «Дідо», але її справжнє ім’я було Елісса, і отже, Карфаген розташовувався на узбережжі «Елісси». Ця міграція почалася, коли ассирійці обложили Тир.

Кіпр: Деякі вчені ототожнюють його з Алашією — стародавньою назвою Кіпру.

Іншими можливими варіантами є деякі регіони Греції, Італії чи Сирії, але вони не мають сенсу, оскільки фінікійці туди не вирушали.

Питання: У книзі Єзекіїля 27:10–17, де саме знаходилися ці місця?

Відповідь: Хоча «Фут» може бути помилкою переписувача замість «Пунт» у Східній Африці, це, найімовірніше, не так. Ймовірно, це стосується сучасної північно-східної Лівії, яку в давнину називали «Пут».

Арвад був прибережним містом у північній частині Фінікії. Сьогодні ніхто не знає, де саме розташовувався Гаммад.

Питання: Як, згідно з Єзекіїля 27:32–34, 28:8, місто Тир було зруйноване посеред моря?

Відповідь: Це пророцтво, мабуть, здавалося дивним у той час, коли воно було дане, оскільки Тир був прибережним містом на материку. Однак пізніше Тир розширився й зайняв також острів, розташований за півмилі від первісного міста. Первісне місто було зруйноване, але місто на острові проіснувало аж до часів Олександра Македонського.

Питання: Як, згідно з Єзекіїля 27:36; 28:19, Тир був знищений назавжди?

Відповідь: Двома способами.

Фізично міста більше не існувало. Олександр Великий використав цеглу та уламки материкового міста Тиру, щоб збудувати дамбу (сухопутний міст) шириною 200 футів до острова, де жителі Тиру збудували нове місто. Фізична цегла міста, його стіни та будівлі стали частиною землі.

Жителі Тиру — як ті, що залишилися на материку, так і ті, хто втік на острів, — були всі вбиті або продані в рабство Олександром Великим. Приблизно 8 000 людей було вбито під час захоплення міста, 2 000 — пізніше, а 30 000 — продано в рабство.

Питання: Як, згідно з Єзекіїля 28:1, Люцифер впав і став Сатаною?

Відповідь: Об’явлення 12:7-9 дає нам певне уявлення про обставини цієї таємничої події. Очевидно, коли Сатана впав, він потягнув за собою 1/3 небесних ангелів. Ісая 14:12-16 дає нам натяк на мотиви Люцифера. Він хотів бути подібним до Бога.

Питання: Чи стосується це в Єзекіїля 28 Сатани чи царя Тиру?

Відповідь: Це стосується обох. Це цілком логічно, оскільки фінікійці, як і єгиптяни, вавилоняни та інші народи, вважали свого царя втіленням бога. Цар Тиру стверджував, що є втіленням бога Мелкарта. Бог розрізняв князя Тиру та його господаря — царя Тиру. Той, кого називали князем, був смертним чоловіком, якого інші люди вважали господарем Тиру. Справжнім правителем, однак, був Сатана, про якого йдеться в Єзекіїля 28:11 і далі. Проте князь і цар мають багато спільних рис.

Питання: У книзі Єзекіїля 28:3 сказано, що він був мудрішим за Даниїла; чи міг це бути «Данель» з угаритської літератури?

Відповідь: Даниїл був сучасником Єзекіїля, і його становище, слава та мудрість за часів вавилонян були добре відомі. Написання цього імені таке саме, як у Книзі Даниїла, за винятком відсутньої літери «йод», яка виглядає як апостроф. Це написання відрізняється від імені «Данель» в угаритських оповіданнях, а Данель не був особливо мудрим.

Сатана існує вже дуже давно. Він, ймовірно, знає Писання краще, ніж найобізнаніша людина на землі, і має величезний досвід у розумінні та спокушанні людей протягом дуже-дуже довгого часу. Він може розповісти достатньо правди та речей, про які люди не знають, щоб змусити їх повірити у смертельні брехні, змішані з нею. Я ніколи не хотів би мірятися розумом із Сатаною чи слухати його, намагаючись розібратися, що в його словах є правдою. На щастя, нам цього ніколи не доведеться робити. Просто слідуйте за Богом. Подібно до баскетбольної чи футбольної команди, коли ми слухаємося Бога, Він, Його ангели та інші Його слуги на землі можуть створювати для нас «перешкоди», поки ми здобуваємо перемоги для Його слави.

Питання: Чи було пророцтво в Єзекіїля 28:8 помилковим, як стверджує скептичний «Посібник Азімова з Біблії» (с. 590)?

Відповідь: Ні. Азімов стверджує це тому, що цар Тиру Етбаал (Ітобаал) II був узятий у полон до Вавилону, а не вбитий раніше. Хоча Етбаала й відвели до Вавилону, Азімов тут лише висуває припущення, оскільки в історичних джерелах не зафіксовано, як саме Етбаал загинув.

Питання: Чому в Єзек. 28:10 згадується, що цар Тиру помре смертю необрізаних?

Відповідь: Як і єгиптяни, і євреї, фінікійці практикували обрізання, на відміну від своїх ворогів — вавилонян та філістимлян. Натомість греки та народи Месопотамії цього не робили. Це має відтінок смерті в ганьбі.

Питання: У Єзекіїля 28:10, хто ще практикував обрізання?

Відповідь: Обрізання практикували євреї, араби, моавіти та аммоніти. У Єгипті гробниця Ті (бл. 2300 р. до н. е.) у Саккарі свідчить про проведення цієї операції 13-річним хлопчикам. Йосип Флавій повідомляє, що Йоан Гіркан був змушений примусити едомлян до обрізання. Цікаво, що обрізання не обмежувалося Близьким Сходом. Також зазначається, що австралійці та деякі народи Америки теж практикували обрізання. Обрізання не практикували ассирійці, вавилоняни, ханаанеї, греки чи філістимляни.

Що стосується мусульман, то в Корані обрізання навіть не згадується, але мусульмани практикують його щодо 13-річних хлопчиків, оскільки визнають, що Авраам був обрізаний.

Питання: Як у Єзекіїля 28:12 Сатана міг впасти, якщо він був сповнений мудрості?

Відповідь: Очевидно, що сама по собі мудрість не вберігає людину від падіння. Насправді, знання, навіть знання про Бога, може викликати гордість, тоді як любов збудовує, згідно з 1 Коринтян 8:1.

П: У Єзекіїля 29:11-13; 30:23-26, коли саме Єгипет був безлюдним протягом сорока років, а єгиптяни були розсіяні вавилонянами?

В: Ця відповідь є дублікатом обговорення Єремії 46:13-20.

Скептики раніше вважали, що вавилоняни ніколи не нападали на Єгипет, оскільки грецькі історики не згадували про це вторгнення. Однак не тільки єврейський історик Йосип Флавій згадав про це у праці «Старожитності євреїв» 10.9.5–7 (бл. 93–94 рр. н. е.), але й фрагмент вавилонської хроніки від 567 р. до н. е., а також напис на похоронній статуї Нес-хора на півдні Єгипту підтверджують слова Йосипа Флавія та Біблії. Вавилонська клинописна табличка, виявлена Пінчесом, розповідає про вторгнення 569/568 р. до н. е.

Як далеко вглиб Єгипту просунулися вавилоняни? Вторгнення, ймовірно, було короткочасним. Однак похоронна статуя Нес-хора свідчить, що в якийсь час за правління Уах-іб-Ра армія північан просунулася настільки далеко на південь, що загрожувала ефіопському кордону. Нес-Хор був намісником південного Єгипту за часів фараона Хофри. Зверніть увагу, що Єзекіїль не передбачав, як довго вавилоняни залишатимуться в Єгипті, а лише те, що вони вторгнуться в Єгипет аж до кордону з Ефіопією.

Питання: У Єзек. 29:14; 30:14 — де знаходиться земля Патрос?

Відповідь: Це була стародавня назва Верхнього Єгипту. Верхній Єгипет — це південна частина Єгипту.

Питання: Як у Єзек. 29:18 у вавилонській армії «кожна голова стала лисою»?

Відповідь: Якщо солдати носили шоломи достатньо довго, їхнє волосся стиралося. Римські солдати також скаржилися на це явище в пізніші століття. Незрозуміло, чи було це облисіння тимчасовим, чи постійним. До речі, їхні шоломи були шкіряними.

Питання: У книзі Єзекіїля 30:5, де знаходиться Хуб/Куб?

Відповідь: Вважається, що це частина сучасної Лівії.

Питання: У Єзекіїля 30:15 та Нахома 3:8, де знаходиться місто «Но»?

Відповідь: «Но-Амон» — це інша назва Фів, одного з головних міст Єгипту. Єгиптяни також називали його «Містом». Єгипетське слово, що означало «село», — «ніут», яке євреї змінили на «Но». Повна єврейська назва, «Но-Амон», означала «місто/село Амона». Воно розраховувало на допомогу від Пута та Лубіма, але, згідно з «Коментарем до Біблії для віруючих» (с. 1140), допомоги не надійшло. Наум говорить про Но як про місто, що вже було зруйноване, а Фіви були зруйновані у 663 р. до н. е. Місто Фіви було відбудовано у 654 р. до н. е.

Питання: Як у Єзекіїля 30:15, 16 Бог вилив Свій гнів на Сін?

Відповідь: Тут йдеться не про гріховні вчинки, а про регіон під назвою «Пустеля Сін», який також називають Пелузієм і який розташований на північному сході Єгипту на Синайському півострові. Коли перський цар Камбіз завоював Єгипет, він спочатку розгромив єгипетську армію біля Пелузія в 525 р. до н. е. Після цього опору майже не було.

Питання: Де, згідно з Єзекіїля 30:17, знаходяться Авен і Пібесет?

Відповідь: Авен — це єгипетське місто Он, яке мало грецьку назву Геліополіс. Пібесет також називають Бубастісом.

Питання: У Єзекіїля 31:13, в алегорії, що означають «птахи небесні» та «звірі польові»?

Відповідь: Вираз «птахи та звірі оселяються» звучить небажано. Вони або символізували демонів, або людей, які експлуатували інших. У Повторенні Закону 28:26 сказано, що їхні тіла стануть поживою для птахів і звірів.

Питання: Чому в Єзекіїля 31:15–18 та Єзекіїля 32:2 Бог спричинив великий плач за фараоном Єгипту?

Відповідь: Писання цього не вказує, але ми можемо висунути припущення. Завдяки тому, що єгиптяни жили так близько до ізраїльтян, вони, більше ніж більшість інших народів, мали доступ до значного обсягу знань про істинного Бога. Єгипетська релігія не мала стільки огидних обрядів, як ханаанська та вавилонська релігії. Проте гордість за все єгипетське зробила їх духовно більш віддаленими від Ізраїлю, ніж цариця Шеби та ефіопський євнух.

Питання: У Єзекіїля 32:13, у цій алегорії, що символізують звірі, які мають бути знищені?

Відповідь: Можливо, це вказує на те, що худоба була засобом набуття багатства.

Питання: У Єзекіїля 32:21–32, яке значення має ця образність, пов’язана з могилою?

Відповідь: У цій яскравій картині є щонайменше три моменти. Безсумнівно, що Єгипет занепадає. Повторення підкреслює, що доля Єгипту не відрізнятиметься від долі Ассирії, Еламу, Мешеху, Тубалу та інших народів. Нарешті, так само як було б неймовірно повірити, що ассирійці будуть знищені у розквіті сил, так само здається неймовірним, що єгиптяни коли-небудь будуть знищені. Проте це, безсумнівно, станеться.

Питання: У 32-му розділі книги Єзекіїля, коли культурна гордість є доброю, і які є принаймні сім способів, у яких вона може бути поганою?

Відповідь: Чи задоволені ви тією культурою, в якій народилися? У цьому немає нічого поганого. Але культурна гордість може бути неправильною з багатьох причин.

1. Чи вважаєте ви, що завдяки своїй культурі маєте право на певні речі, яких не мають інші люди?

2. Чи вважаєте ви, що народилися кращими за інших людей завдяки своїй культурі?

3. Чи зневажаєте ви інших через свою культуру, так як Йона зневажав нечестивих ассирійців? Коли ви бачите цілком злу людину, пам’ятайте: «Якби не Божа благодать, я був би на її місці».

4. Чи вважаєте ви, що маєте право користуватися іншими людьми чи гнобити їх завдяки своїй культурі?

5. Чи вважаєте ви, що завдяки своїй культурі ви «народилися, щоб правити»?

6. Чи вважаєте ви, що Бог виправдовує вашу нечестивість, але не виправдовує те саме в інших через вашу культуру? «Я буду підтримувати їх, хай там як».

7. Чи виправдовуєте ви нечестивість інших у вашій групі, коли засуджуєте те саме в тих, хто не належить до вашої групи? «Може, вони й негідники, але ми все одно їх підтримуємо, бо це наші негідники».

Питання: У 32-му розділі книги Єзекіїля, коли культурна гордість стає на заваді Євангелію та заважає слухатися Бога?

Відповідь: Найбільш очевидний випадок — це коли ваша культура каже робити одне, а Бог — інше. Або ви пишаєтеся чимось у своїй культурі, тоді як Бог каже, що це було гріхом.

Менш очевидний приклад показано на прикладі Йони. Він пишався благочестивими аспектами своєї культури і зневажав злих невіруючих. Ми повинні визнавати гріх гріхом, але не повинні зневажати нікого.

Питання: Як, згідно з Єзекіїля 32, люди можуть продовжувати культурні гріхи?

Відповідь: Якщо ваші предки чи батьки грішили, а ви вирішили піти іншим шляхом і не робити тих речей, то ви не винні в цих гріхах. Але якщо ви свідомо вирішуєте наслідувати гріхи своїх предків чи батьків, то ви берете участь у їхньому гріху. Багато людей не роблять ні того, ні іншого; вони насправді нічого не вирішують, а просто пасивно роблять те, що диктує їхня культура. Тоді вони також беруть участь у гріхах своєї культури та предків.

Ключова функція культури, будь то добра чи погана, полягає в тому, щоб надавати відчуття нормальності ставленням, переконанням і поведінці. Якщо вони є гріховними та суперечать Божому слову, то слідування культурі може надати помилкове відчуття легітимності цій гріховності.

Однією з поганих цілей вивчення історії може бути увічнення ненависті. Наприклад, був один мусульманський хлопчик, який сказав, що ненавидить євреїв, хоча ніколи жодного з них не зустрічав. А що, якби те, що йому розповідали про євреїв, було неправдою?

Питання: У книзі Єзекіїля 33:1-6, що робить сторож для міста? Чому в країні немає сторожа?

Відповідь: Бути сторожем — це важливе покликання. Сторож виконує щонайменше чотири функції.

1. Він пильнує, щоб затрубити в сурму й попередити мешканців міста, особливо воїнів, про наближення нападу. Він дивиться вдалину, щоб попередити про напад якомога раніше.

2. Він повідомляє напрямок нападу, чисельність війська та інші подробиці нападу.

3. Якщо місто вже атакують, він може повідомити людей, коли побачить підкріплення для боротьби з нападниками.

4. Він дарує мешканцям міста відчуття безпеки. Вони знають, що їхні воїни не спатимуть, якщо сторож пильний. Звісно, якщо сторож сам засне, то він створює оманливе відчуття безпеки.

Питання: Чому в книзі Єзекіїля 33:1–6 сторож міста є таким важливим? Що може статися, коли сторож не виконує своїх обов’язків?

В: Вартовий — це або одна людина, або по одній людині на кожен напрямок у великому місті. Сам вартовий не має сили відбити нападників, але він необхідний для того, щоб підняти тривогу й дати змогу сплячим захисникам вступити в бій.

Якщо вартовий засне на службі, у звичайну ніч нічого не трапиться, якщо його ніхто не помітить. Але якщо з’явиться армія загарбників, то для міста буде вже запізно, якщо вартовий спатиме. Отже, у понад 99 % випадків зусилля вартового, здається, не мають значення. Але для того 1 % його робота є дуже, дуже важливою. Римських солдатів, які засинали під час варти, спалювали живцем у їхньому одязі.

Кілька століть тому в Ірландії рядовий стояв на варті біля форту в мирний час. Офіцер зі своєю дівчиною прогулювалися вздовж стін гарнізону, коли офіцер випадково упустив за стіну обручку, яку збирався подарувати своїй дівчині. Тож він попросив рядового дістати її, а той відповів, що зробить це, якщо офіцер почергуватиме замість нього. Вони домовилися. Рядовий так і не повернувся. Офіцер заснув. Командир рядового, побачивши сплячого вартового, застрелив його.

Питання: Що робить духовний вартовий, згідно з Єзекіїля 33:7-11?

Відповідь: Духовний вартовий попереджає про майбутні небезпеки чи єресі, які можуть настати, але до яких ще далеко. Він або вона також попереджає про небезпеки, що вже існують, або про місця, де стіни прорвані, і вони знаходяться в місті Божому. Вони також вказують віруючим, де криється небезпека, і наголошують на важливості протидії цим небезпекам.

Питання: Чому, згідно з Єзекіїля 33:7-11, духовний сторож є таким важливим? Що може статися, коли духовний сторож не виконує своїх обов’язків?

Відповідь: Перш за все, Бог наказав нам перевіряти самих себе та охороняти стадо від духовних вовків. Християн можуть ввести в оману фальшиві запевнення інших про те, що вони сповідують ту саму віру. Християни можуть зневіритися та втратити свою ревність.

Питання: Якими способами ми можемо бути духовними сторожами сьогодні, як зазначено в Єзекіїля 33:7-11?

Відповідь: Християни, наділені дарами знання та розсуду, можуть і повинні бути духовними сторожами чотирма взаємопов’язаними способами.

1. Ми можемо співпрацювати з іншими, щоб захищати паству від зовнішніх загроз. Ми можемо захищати її як від фальшивих релігій, які не претендують на те, щоб бути християнськими, так і від тих, що претендують на це.

2. Ми можемо співпрацювати з іншими, щоб захищати паству від фальшивих братів, від лютих вовків серед нас (Дії 20:28-31).

3. Ми можемо захищати від гріха, особливо коли християнський лідер пропагує гріх як «нормальне явище». Ми можемо дбати про свої шлюби.

4. Ми можемо захищатися від зневіри. Коли світло християн починає згасати, ми можемо нагадувати їм, Кому вони служать, до якої мети прагнуть і про марність речей цього світу.

Ефективність сторожа залежить як від його пильності, так і від того, наскільки люди йому довіряють і готові дослухатися до нього. Майже кожен в Америці знає про знамениту нічну їзду Пола Рівера, який попереджав, що британці наближаються, щоб забрати їхні боєприпаси. Вільям Доуз також їхав верхи і відіграв не менш важливу роль. Рівер попереджав людей по дорозі, тоді як Доуз поїхав прямо до Лексінгтона, щоб попередити тамтешніх лідерів. Обидва чоловіки не були дуже відомими за життя, але коли Генрі Уодсворт Лонгфелло писав про нічну їзду Пола Рівера, він повністю проігнорував Доуза. Деякі вартові стають відомими, а про деяких не згадають, принаймні тут, на землі.

Питання: Які в Єзекіїля 33:7–11 названі неправильні способи бути сторожем, яких нам слід уникати?

Відповідь: Ми не повинні називати єрессю, що веде до загибелі душі, те, що є лише помилкою. Ми не повинні вказувати на деякі гріхи, а про ще більші гріхи або мовчати, або мовчазно їх схвалювати. Хоча бувають випадки, коли ми маємо бути суворими у своєму посланні, ми повинні ділитися істиною з любов’ю. Нарешті, ми повинні усвідомлювати, що існують різні види відповідей залежно від того, на якому етапі перебуває слухач. Є настанова, лагідне виправлення, заклик і, нарешті, суворе догана, яка в Біблії включала глузування, лайку та погрози пеклом.

Як визначити, що є правильним? Ми можемо звернутися до прикладів у Біблії. Коли Павло застерігав церкви, що збилися зі шляху, у 1-му та 2-му Посланнях до Коринтян, у Посланні до Галатів та Посланні до Колосян, а також коли він застерігав від деяких хибних поглядів у листі до Філіп’ян, ми бачимо один із способів бути сторожем. Коли Петро застерігає нас у 2-му Посланні Петра, ми бачимо другий спосіб бути сторожем. Коли ми бачимо, як Іван пише в 1-му, 2-му та 3-му посланнях Івана, ми можемо побачити третій спосіб бути сторожем. Коли Юда застерігає нас у Посланні Юди, ми можемо побачити четвертий стиль виконання ролі сторожа. Нарешті, коли ми бачимо, як автор Послання до Євреїв не застерігає від єресей, а нагадує віруючим про надзвичайну важливість твердості у вірі, ми бачимо зовсім інший стиль виконання ролі сторожа.

Питання: У Єзекіїля 33:12–21, чим роль Єзекіїля як сторожа відрізнялася від того, чого можна було б очікувати?

Відповідь: Люди не приходили до Єзекіїля з питаннями: «Що нам робити?» або «Чи це правильно?». Навпаки, вони взагалі не приходили й нічого не запитували; вони думали, що все зрозуміли, але помилялися. Одне із завдань сторожа — попереджати про нову небезпеку, що насувається, до того, як буде завдано шкоди. Друге завдання — показати людям, які вже переконані в тому, на що їм слід покладатися, що те, на що вони покладалися, було хибним. Воно полягає в тому, щоб поставити під сумнів ті хибні речі, які вони вважають істиною, після того, як хибне вчення вже завдало шкоди.

Питання: У Єзекіїля 33:24, що саме люди мали на увазі, кажучи, що Авраам був лише один, а їх багато?

Відповідь: Вони стверджували, що Авраам був лише однією людиною, і саме він успадкував землю. Тепер ми набагато сильніші за Авраама, бо нас багато, тож не втрачайте надії, адже ми ще більш здатні утримати цю землю. Бог засуджує таке ставлення. Насправді Авраам ще не володів цією землею. Авраам навіть не отримав обіцянки володіння цією землею завдяки власній силі чи заслугам, а лише завдяки Божій благодаті. Але те, що їх багато, не надає їм жодних додаткових заслуг для володіння цією землею; насправді вони мали б навіть менше заслуг через своє ідолопоклонство та інші гріхи. Як вони незабаром переконаються, хоч їх було набагато більше, ніж Авраама, вони все одно не були достатньо сильними, покладаючись лише на себе, щоб відбити вавилонян. Вони покладалися на власний меч, як сказано в Єзекіїля 33:26. І якщо б Бог не відбив вавилонян за них, чого, як Він сказав, Він не збирався робити, то вони покладали надію на те, на що не варто було покладати надію. Вони зовсім не зрозуміли, що це була Божа благодать і сила, а не людська сила чи заслуги.

Сьогодні організація чи конфесія може добре розпочати свою діяльність, але зазнати невдачі, коли люди починають покладатися на організацію та відчувати більшу відданість організації чи служінню, ніж Богові.

Питання: Що незвичайного у формулюванні звинувачення в Єзекіїля 33:25: «підніміть очі до своїх ідолів»?

Відповідь: Тут не сказано, що вони поклонялися цим ідолам замість Бога; можливо, дехто хотів поклонятися ідолам на додаток до Бога, іншими словами, залишаючи собі можливість вибору, намагаючись грати на всіх сторонах. Тут прямо не сказано, що вони поклонялися цим ідолам, хоча це мається на увазі. «Підніміть очі» — це більш загальне поняття; це означає взагалі звертати увагу на ідолів або приділяти їм увагу. Це означає поважати ідолів. Я колись чув, як один християнський апологет сказав, що ми повинні поважати мусульманську релігію. Біблія ніде не говорить, що ми повинні поважати фальшиві релігії; і ми не повинні поважати іслам більше, ніж мусульмани та християни поважають індуїзм чи буддизм. З іншого боку, ми повинні поважати мусульман, так само як і всіх людей, оскільки все людство створене за образом Божим.

Питання: Як у книзі Єзекіїля 33:27–29 Бог є «Тим, хто спустошує»?

Відповідь: Коли народ відвертається від Бога, Бог використовує неприємні події, щоб показати, що він не може покладатися лише на власні сили. В Америці, як хтось колись сказав кілька десятиліть тому, коли ви виносите Біблію зі шкіл, ви вводите металошукачі. Люди, можливо, думали, що він помилявся, але він лише не вгадав з термінами.

Питання: У Єзекіїля 33:30-33 Бог говорив Єзекіїлю, що той, мабуть, здобув певну славу та популярність. Чи повинен Єзекіїль перейматися цим, і чи повинні ми перейматися, якщо станемо дещо відомими чи популярними?

Відповідь: Є дві відповіді, які на перший погляд здаються суперечливими, але насправді вони доповнюють одна одну.

Ні, нам не слід перейматися тим, що думають інші люди; як слуги Божі, ми повинні дбати лише про те, що про нас думає наш Господь. Ми не повинні дозволяти славі чи лестощам роздувати нашу гордість, що може призвести до падіння.

Так, нам слід дбати про ці речі як про засоби для поширення Євангелія. Колись людина не була відомою. У майбутньому, ймовірно, настане час, коли вона вже не буде відомою або до неї більше не прислухатимуться. Це нормально. Але поки що, у той час і в тому місці, де віруючий є відомим або користується прихильністю, він повинен використовувати цю платформу, щоб сяяти для Христа та ділитися Євангелієм. Але не дозволяйте цьому закрутити вам голову, бо й це мине. Бог говорив це не для того, щоб зачепити гордість людини, а щоб Єзекіїль — і ми — могли використовувати швидкоплинну славу для Божої слави.

Питання: Чому, згідно з Єзекіїля 33:31-33, деякі люди, які не мають наміру слідувати за Богом, все одно активно прагнуть чути Боже Слово?

Відповідь: Вони хочуть відчувати себе добре, перебуваючи близько до Бога, але мають і інші мотиви. Вони не обов’язково активно вирішують, що не будуть дотримуватися почутого, але пасивно вирішують, що послух Божим заповідям є необов’язковим. Чарльз Стенлі говорив про людей, які спочатку можуть бути слухняними Господу, а потім «переходять до «можливо»».

Питання: У Єзекіїля 34:1-4, 8-12, у чому деякі релігійні лідери подібні до цих нікчемних пастухів?

В: Нікчемні пастухи не тільки нічого не роблять, але й на них покладаються, щоб вони виконували свою роботу, чого вони не роблять. Краще не мати пастуха, щоб господар знав, що пастуха немає, і сам пильнував за вівцями, ніж мати нікчемного пастуха, якого вважали хорошим пастухом.

Так само серйозною справою є бути лідером християн і не виконувати роботу, на яку покладаються.

Питання: Які риси притаманні деяким нікчемним пастухам, про яких йдеться в Єзекіїля 34:1-6?

Відповідь: Ось вісім рис, притаманних принаймні деяким поганим пастухам.

Єзекіїль 34:2 Вони дбають лише про себе

Єзекіїль 34:2 Не дбають про отару

Єзекіїль 34:3 Проте вони все одно прагнуть вигоди від керівництва стадом, навіть ціною жертви найкращих овець

Єзекіїль 34:4 Вони не докладають жодних зусиль, щоб допомогти чи повернути збитого з дороги з отари

Єзекіїль 34:4 Вони правили жорстоко й безжально (без милосердя)

Єзекіїль 34:5 Стадо перебувало в такому ж становищі, якби у нього не було пастуха

Єзекіїль 34:5 Пастухи, які самовільно залишили свої обов’язки, не захищали отару від нападів інших

Єзекіїль 34:6 Пастухи, які самовільно залишили свої обов’язки, не захистили отару від розсіювання та розколу

Питання: У Єзекіїля 34:1-4, 8-12, у чому деякі політичні лідери подібні до цих нікчемних пастухів?

Відповідь: Вони працюють не для народу, а лише заради зарплати. Їм байдуже до тих, ким вони повинні керувати, вони використовують їх лише у своїх цілях. Вони дбають лише про себе і розглядають свою посаду як спосіб нажитися.

Питання: Що, згідно з Єзекіїля 34:7-10, Бог обіцяє зробити з цими нікчемними пастухами?

Відповідь: Принаймні три речі.

Єзекіїль 34:10 Бог покличе їх до відповідальності

Єзекіїль 34:10 Бог позбавить їх можливості пасти отару та отримувати від цього користь.

Єзекіїль 34:10 Бог врятує отару від їхнього визиску

Річард ФіцРальф (1299–1360) у своїй доктрині панування писав, що безбожні лідери не повинні мати нашої служби, нашої відданості чи наших грошей.

Питання: Що, згідно з Єзекіїля 34:11–16, Бог обіцяє зробити для Своїх овець?

Відповідь: Їх поведуть на пасовище, де вони будуть нагодовані й процвітатимуть. Їх не лише захистять від хижаків, але й від шкідливого оточення інших поганих овець.

Питання: Як, згідно з Єзекіїля 34:17-24, деякі християни можуть бути вівцями, але при цьому — поганими вівцями, каламутячи воду своїми ногами?

Відповідь: Вони можуть бути вівцями, яким байдуже, що вони каламутять воду, і заважають іншим вівцям пити. Вони можуть зневірювати інших віруючих і подавати поганий приклад. Вони можуть заважати іншим віруючим отримувати те, що їм потрібно.

Питання: У Єзекіїля 34:23 та 48:21, чи цей згаданий «Давид» — це справді Давид, чи Месія?

Відповідь: Писання цього не вказує, але існують дві точки зору. Або це Месія, який царюватиме над усім навіки, або це насправді Давид, який, на думку деяких, царюватиме під владою Христа під час Тисячоліття.

Питання: Що Бог обіцяє Своїм вівцям у Єзекіїля 34:25-31?

Відповідь: Бог обіцяє місце, де не буде диких звірів. Він обіцяє регулярні дощі (та благословення). Він обіцяє, що не буде рабства, голоду чи сорому.

Питання: Чи мають ці обіцянки з Єзекіїля 34:25-31 здійснитися фізично чи духовно? Коли вони здійсняться?

Відповідь: Це остаточно здійсниться під час Тисячолітнього царювання, у часи «Мого раба Давида», про якого йдеться в Єзекіїля 34:23-24. Хоча Бог і зараз піклується про нас, абсолютна безпека на їхній землі, коли вони більше не будуть здобиччю для інших народів, — це все ще майбутнє.

Питання: Що означає для кожної окремої людини бути однією з Божих овець, як сказано в Єзекіїля 34:31?

Відповідь: Ви слідуєте за пастухом, яким, як відкриває Новий Завіт, є Христос. Благочестиві церковні провідники є підпастухами, і ми маємо слідувати також за ними, але лише тоді, коли вони слідують за Христом (Євреїв 13:7; 1 Петра 5:1-5).

Питання: Що в Єзекіїля 34:31 означає для нас усіх разом бути Божими вівцями?

Відповідь: Ми слідуємо за Пастухом, який веде нас і піклується про нас. Ми віримо, що Його шлях — найкращий. Ми разом, як одне стадо.

Питання: У Єзекіїля 35:2-3,7, Буття 36:30; 2 Хронік 20:10; 25:11, де знаходиться гора Сеїр?

Відповідь: Це найвизначніша гора в Едомі, і тут вона вживається як синонім, що позначає народ Едому.

Питання: Як, згідно з Єзекіїля 35:5, Едом плекав давню ворожнечу до Ізраїлю?

Відповідь: На жаль, як тоді, так і зараз, історія використовується, зокрема, для того, щоб навчати і підсилювати давні ненависті. Близько 1900 р. до н. е., як зазначено в Бут. 25:22-34; 27; 36:1, Ісав, предок едомлян, свого часу хотів вбити Якова, предка Ізраїлю. Проте пізніше вони примирилися.

Близько 1407 р. до н. е., як зазначено в Книзі Чисел 20:14–21; 24:15–19, едомляни не дозволили ізраїльтянам пройти через свою землю до Ханаану.

1 Самуїла 14:47 Вони воювали за часів Саула

1 Царів 11:14-22 Едомляни під проводом Хадада воювали за часів Соломона

2 Хроніки 20:1-23: едомляни уклали союз і воювали за часів Йосафата

2 Царів 8:21 Едомляни воювали за часів Йорама

2 Хроніки 28:17 Едомляни воювали за часів Ахаза

Псалом 137:7; Плач Єремії 4:21-22; Овадія 10-14 Едомляни допомагали вавилонянам проти Юдеї.

У книзі Єзекіїля 25:12-17, після падіння Єрусалима, едомляни чекали на роздоріжжях, щоб вбивати й грабувати євреїв, які втікали.

Малахія 1:2-5: близько 433 р. до н. е., після повернення з вигнання едомляни все ще були ворогами.

Отже, едомляни були ворогами Ізраїлю майже тисячу років, не враховуючи Ісава. Едомляни розводили багато овець, але так само робили й моавітяни, аммонітяни, араби та ізраїльтяни. Єдиним, чим едомляни виділялися, крім розведення овець, була їхня ненависть до Ізраїлю.

Питання: Що таке «гіркота» в Єзекіїля 35:5 і які її різні стадії?

Відповідь: Іноді негативні почуття з часом зникають. Але іноді люди продовжують їх підсилювати, і вони наростають. Звісно, це може отруїти стосунки з тим, до кого ви відчуваєте гіркоту, але може отруїти й стосунки з іншими. Коли гіркота досягає найгіршого рівня, сумно, якщо єдиною причиною вашого існування стає ненависть.

Питання: Чи було неправильно, що ізраїльтяни відчували тут підбадьорення, як описано в Єзекіїля 36:1–12?

Відповідь: Ні, адже Бог обіцяв усунути ворога, який постійно нападав на них у моменти слабкості.

Питання: У Єзекіїля 36:13-21, який делікатний баланс намагається тут встановити Бог?

Відповідь: З одного боку, Бог заявляє, що Ізраїль заслужив своє покарання. З іншого боку, Бог сказав, що їхнє покарання закінчиться, і що вони будуть благословенні. Бог не хотів, щоб вони думали, що їхній гріх — це нормально, але Він також не хотів, щоб вони вважали: якщо вони вже вчинили великий гріх, то назад дороги немає.

Питання: Як ми можемо сьогодні відображати цей Божий баланс, описаний в Єзекіїля 36:13-21?

Відповідь: Бог дає кожному певну свободу, але Він також захищає пригноблених серед Своїх овець. Бог не дозволить одним вівцям гнобити інших. Так само ми можемо дозволяти людям робити те, що вони хочуть, але захищати пригноблених. Як жартома сказав хтось: «Ти маєш свободу рухати руками, але твоя свобода рухати руками закінчується там, де починається мій ніс».

Питання: Що незвичайного в цьому слові, яке в Єзекіїля 36:18 вживається для позначення ідолів?

Відповідь: Це слово, «гіллулім», є улюбленим словом Єзекіїля для позначення ідолів. Воно, можливо, походить від слова «гель», що означає «гній», і тому Єзекіїль називає ідолів «гнійними речами».

Питання: Як, згідно з Єзекіїля 36:21-22, 32, Бог зробив це заради Свого імені?

Відповідь: Бог відновить ізраїльтян не тому, що вони цього заслужили, а заради Свого імені. Вони були Божим народом, і Бог збереже їх, як обіцяв Аврааму. Вихід 32:9-14 вчить тій самій концепції.

Питання: Як у Єзекіїля 36:25-26 чиста вода очистить ізраїльтян?

Відповідь: Двома способами.

У переносному сенсі, так само як вода очищає від бруду, Бог очищає кожного, хто прийде до Нього. Незалежно від того, коли люди приходять до Бога, Бог робить це через Свого призначеного первосвященика, Ісуса Христа.

З матеріальної точки зору настане час, коли Божий народ виконає наказ Христа про хрещення.

Питання: Уривок з книги Єзекіїля 36:25-30 називають «Євангелієм від Єзекіїля». Як би тодішній єврей сприйняв ці обіцянки?

Відповідь: Те, що Бог не залишить все так, як було раніше, здавалося б або принизливим, або, можливо, навіть образливим. Бог мав би дати їм нове серце. Сказати, що вони мали серце кам’яне, було не зовсім компліментом.

Питання: Як це, що описано в Єзекіїля 36:31-32, є частиною справжнього покаяння?

Відповідь: Коли людина згадує про гріхи, які вона вчинила в минулому, вона не думає про це з надією чи задоволенням, а, навпаки, відчуває огиду до того, що зробила.

Багато хто чув про жаб і «ефект гарячої плити». Якщо кинути живу жабу в киплячу воду, вона вистрибне; вона розуміє, що там небезпека. Але якщо покласти жабу в теплу воду, а потім поступово нагрівати її до кипіння, жаба загине, не усвідомлюючи, що її варять до смерті. Так само, коли люди звикають до дрібних гріхів, їх можна спокусити піти на дуже серйозні гріхи, якщо ця зміна відбувається поступово. Протиотрутою від цього, після покаяння, є відраза до гріховних вчинків, які вони скоїли, як великих, так і дрібних.

Питання: Яке значення має видіння про долину кісток у 37-му розділі книги Єзекіїля?

Відповідь: Хоча люди можуть висувати найрізноманітніші дикі припущення щодо того, що символізують ці кістки, Єзекіїль 37:11 дає чітку відповідь. Кістки символізують Дім Ізраїлю. Під час вигнання ізраїльтяни були майже, але не повністю, винищені або асимільовані. Однак 37-й розділ книги Єзекіїля показує, що навіть якби кожен ізраїльтянин загинув, Бог все одно зміг би дотриматися Своєї обіцянки зберегти їх, повертаючи їх до життя.

Це, можливо, може стосуватися відновлення Ізраїлю як держави у 1948 році.

Навіть якщо це стосується тілесного воскресіння, мусульманам не повинно бути важко повірити в це чудо. Про чудесне відновлення кісток також навчав Мухаммед у «Сахіх Муслім» 4:7055–7057, с. 1527–1528.

Питання: У книзі Єзекіїля 37:1-2, у чому полягає суть не просто кісток, а саме дуже сухих кісток?

Відповідь: У них не залишилося ні кісткового мозку, ні крові, ні чогось живого. Щоб вони стали сухими, вони, очевидно, мали бути мертвими вже довгий час. Звісно, не було жодної надії на те, що вони коли-небудь знову оживають.

Питання: Яким було ставлення Єзекіїля у його відповіді Богові в Єзекіїля 37:3?

Відповідь: Єзекіїль повністю усвідомлював реальну ситуацію. Але Єзекіїль не збирався відкидати жодної можливості, маючи справу з Всемогутнім Богом. Такою має бути й наша позиція.

Питання: У Єзек. 37:4, який сенс було говорити до кісток, які не могли нічого почути чи зрозуміти?

Відповідь: Якщо якийсь пастор вважає, що його паства не дуже добре його слухає, «Новий міжнародний біблійний коментар» (с. 838) з гумором зазначає, що це була «найменш перспективна паства, до якої коли-небудь звертався будь-який проповідник». Суть цього видіння полягала не в тому, щоб чогось навчити кістки. Натомість метою було проголосити над ними Боже слово, що вони оживають. Іноді наші слова не мають на меті навчити чогось Всезнаючого Бога чи навіть інших людей; іноді їхня мета — проголосити слово Господнє.

Питання: У Єзекіїля 37:5–10 гебрейське слово «руах» (подих/дух) зустрічається десять разів. Чому Бог так наголошує на тому, що це відбулося завдяки Його Духу?

Відповідь: Писання прямо цього не говорить, але ми можемо припустити. У 1-й книзі Буття Бог наголошував на творенні через проголошення Свого Слова, хоча Він також згадав про Духа один раз. В інших місцях Бог наголошує на діянні Своєю правою рукою, або, іншими словами, Своєю силою. Але тут Бог не просто виконує фізичну роботу, а вкладає Духа в людей (тобто в сухі кістки).

Питання: У Єзекіїля 37:7-10, у цьому видінні, у чому полягає сенс двоступеневого процесу?

Відповідь: Бог може змінювати речі природним і фізичним чином, навіть коли це здається неможливим. Але Бог на цьому не зупиняється. Бог може перетворити дух людини і дарувати духовне життя там, де його раніше не було.

Питання: У Єзекіїля 37:11-14 у чому полягає безпосереднє застосування видіння, яке Бог показав Єзекіїлю?

Відповідь: Після руйнування Єрусалима настав час, коли здавалося, що євреї як народ зникли назавжди.

Існувало багато стародавніх царств, які у свій час були досить великими чи могутніми: убайдійці, урарту, гефталіти, мітанні, мінойці, «народи моря», лідійці, гіксоси, юе-чі, кіммерійці та скіфи. Більшість сучасних людей ніколи про них не чули, але вони відігравали важливу роль, наприклад, коли лідійці та перси воювали й зійшли внічию. Проте від них більше не залишилося жодного сліду. Навіть ті імперії, про які ви чули, такі як Ассирійська, Хетська та Вавилонська, дійшли до точки, коли їхні шанси на відродження фактично дорівнювали нулю. Це стосувалося дуже багатьох народів, і, природно, можна зробити висновок, що, подібно до філістимлян, час єврейського народу настав і минув назавжди. Однак Бог обіцяв інше.

Питання: У Єзекіїля 37:15-17, у чому полягає сенс з’єднання двох палиць в одну?

Відповідь: Народ північного царства Ізраїлю та південного царства Юдеї, які були розділені й навіть багато разів воювали один з одним, стануть нерозривним єдиним народом.

Питання: Чи була, як вважають деякі члени місцевої церкви Вітнес Лі, первісна роз’єднаність, або розділення палиць, джерелом подальших гріхів, про що йдеться в Єзекіїля 37:15-17?

Відповідь: Це неправильно, хоча й частково вірно.

Неправильно: Згідно з 1 Царів 11:11-13, саме Бог, а не люди, спочатку спричинив розкол об’єднаного царства, і Бог не згрішив. Це сталося через гріхи Соломона та відхід народу від Бога. Народ Юди був готовий виправити цей розкол, але Бог через Свого пророка Шемаїю наказав не заважати ізраїльтянам розділитися, оскільки це було Божим ділом, згідно з 1 Царів 12:21-24.

Частково вірно: Як тільки відбувся розкол, цар північного царства Ізраїлю занурив народ у ще більшу нечестивість, запровадивши поклоніння золотим телятам у Бетелі та Дані, згідно з 1 Царів 12:25-33.

Питання: Чи можуть дві палиці в Єзекіїля 37:16-17 бути Біблією та Книгою Мормона, як стверджують мормони?

Відповідь: Ні. Кіт Месерві у статті, опублікованій у мормонському журналі «The Ensign» за вересень 1977 року (с. 22–27), висунув таку гіпотезу. Він зауважив, що конкретне гебрейське слово для позначення палиці — «matteh» — не вживається в Єзекіїля 37:16–17; натомість гебрейське слово «ets» є загальним терміном для позначення дерева чи деревини. Ассирійці та вавилоняни використовували дерев’яні «писальні дощечки», тому він стверджує, що це «підтверджує правильність» мормонського тлумачення. Однак ці дерев’яні дощечки були порожнистими зсередини, щоб їх можна було наповнити воском, на якому й писали. З одного боку, Месерві показав, що «палиці» могли бути як писальними дощечками, так і палицями. Якби це справді мало значення, то це підтверджувало б як Новий, так і Старий Завіт, а також Біблію та Книгу Мормона. Однак тут мова не йде про священні писання. Мормони ігнорують те, що Єзекіїль 37:18б–28 уже пояснює, що означають ці дві палиці. Це означає, що два народи (а не священні писання) об’єднаються в один. Їх мали зібрати з-поміж народів, серед яких вони були розсіяні.

У той час між народами Ізраїлю та Юдеї панувала велика ворожнеча. Один палиця символізувала Ізраїль, а інша — Юдею. Це пророкувало, що племена Ізраїлю та Юдеї стануть одним народом після того, як Бог збере Свій народ із народів. Ці дві палиці не можуть бути Біблією та Книгою Мормона з таких причин.

1. У Єзекіїля 37:18б–20 палиці стосуються двох народів, а не книг

2. Коли вони з’єднаються, Давид буде царювати над ними (Єзекіїль 37:24).

3. Вони з’єднаються, коли будуть жити на землі своїх предків (Єзекіїль 37:25).

4. Нарешті, Книга Мормона не може тут матися на увазі, оскільки вона сповнена неправди, зокрема описує цілу американську цивілізацію, археологічних доказів існування якої не знайдено. Наприклад, запитайте будь-якого чесного мормонського археолога, де розташоване будь-яке місто, згадане в Книзі Мормона, і він скаже вам, що його ще не знайшли. Скільки десятиліть ще мине, і скільки міст інків, чіму, ацтеків, майя тощо нам доведеться відкрити, перш ніж ми дійдемо висновку, що міста з Книги Мормона ніколи не будуть знайдені, бо їх ніколи не існувало?

Питання: Що таке Гог у Єзекіїля 38:2; 39:1, 11?

В: Деякі вчені вважають, що це стосується Росії, але інші в цьому не такі впевнені.

«Гог» може бути тим самим словом, що й «Гігес»/«Гугу» — ім’я царя Лідії на території сучасної Туреччини. У Старому Завіті це слово вживається лише тут та в 1-й книзі Хронік 5:4

Інші малоймовірні варіанти походження імені «Гог»:

Гагу — правитель землі Сахі на північ від Ассирії, що на території сучасної Росії, Азербайджану та/або Вірменії.

Шумерське слово, що означає «темрява», — «Гуг».

Гомер, згаданий у Книзі Буття 10:2 безпосередньо перед Магогом, був могутнім народом, якого ассирійці називали «Гіміраї», а сучасні історики — кіммерійцями південної Росії. За словами Геродота (4:12), вони завоювали Вірменію, ослабили Мешеха та Тубала й оселилися на півночі сучасної Туреччини. Скіфи та кіммерійці здійснювали набіги на Палестину в 650 р. до н. е. Скіфи вторглися на територію мідійців в Ірані в 653 р. до н. е., перш ніж мідійці вигнали їх у 625 р. до н. е. Навіть пізніше скіфи залишалися силою, з якою слід було рахуватися. У 130 р. до н. е. парфяни, скіфи, саки (кушани) та тохарі (= тухарі = Юе-Чі) об’єдналися, щоб завоювати Бактрію та південь Росії.

Гог і Магог не можуть бути Олександром Великим, оскільки Олександр і його військо не загинули на горах, як описано в Єзекіїля 39:4.

Питання: Хто такі Гог і Магог у 38–39 розділах книги Єзекіїля?

Відповідь: Магог, Тувал і Мешех вперше згадуються в Книзі Буття 10:2. Єзекіїль 38:1, ймовірно, стосується тієї самої події з Гогом і Магогом, що й в Об’явленні 20:8. Це була Велика битва в долині Йосафата наприкінці Тисячоліття.

Питання: Чому в Єзекіїля 38–39 Бог насилає Гога та Магога проти Ізраїлю?

Відповідь: У Єзекіїля 38:16, 23; 39:7 сказано, що це буде зроблено для прославлення Бога. Бог змусить цих нечестивих людей вирішити вторгнутися в Ізраїль, і Бог проявить Свою славу, захищаючи Ізраїль.

Питання: У Єзекіїля 38:4 чи Бог спонукав Гога та Магога вторгнутися в Ізраїль, чи це зробив сатана в Об’явленні 20:7-8?

Відповідь: У відповіді слід врахувати чотири моменти.

1. З Єзекіїля 38:10-11 випливає, що Гог і Магог розроблять злий план, підготуються і, судячи з усього, вважатимуть, що це рішення прийняли виключно вони самі. Насправді ж їх було покликано зробити це (Єзекіїль 38:8).

2. Там конкретно сказано, що Бог зверне їх з їхньої батьківщини на півночі, щоб вони виступили проти Ізраїлю. Потім Бог знищить їх (Єзекіїль 38:4; 39:2-3).

3. Сам Бог не спокушає людей (Якова 1:13). Натомість, згідно з Об’явленням 20:7-8, Бог використає сатану, щоб той обманув Гога та Магога.

4. Цю концепцію, згідно з якою Бог використовує зло людей і сатану для здійснення того, що є частиною Його плану, теологи називають вченням про «співдію». Мабуть, найяскравішим прикладом цієї істини є Буття 50:20, де Йосип говорив до своїх братів про те, як вони зробили його рабом. Йосип сказав: «А ви, що замислили проти мене зло, Бог обернув на добро…» Іншим прикладом співдію є зрада Ісуса Юдою; це було частиною певного Божого плану та Його передбачення (Дії 2:23). Також Бог використовував сатану, щоб спонукати Давида гордо провести перепис Ізраїлю (2 Самуїл 24:1 та 1 Хроніки 21:1).

Питання: Чому в Єзекіїля 38:4-6, 39:3,9 згадуються коні, щити та мечі?

Відповідь: У цьому символічному пророцтві про майбутнє читачі того часу не розуміли б, що таке танки та інша зброя. Можна уявити собі це як транспортні засоби, обладунки та зброю.

Питання: У Єзекіїля 38:6, де розташована Тогарма?

Відповідь: «Бет-Тогарма» означає «Дім Тогарми». Тогарма була царством, розташованим за 70 миль на захід від Малатії. Хетти називали її Тегарамою. Ассирійці називали її Тільгаріману і завоювали її в 695 р. до н. е. Греки називали її Гауреною. Вірмени стверджують, що походять від Гаїка, сина Торгома. Інша, малоймовірна версія полягає в тому, що Тогарма — це точарі, яких також називали тухарцями, що були юе-чі. Існують припущення, але жодних доказів, окрім схожості назв, що це Тобольськ у Росії. Його населення становить близько 100 000 осіб, і це столиця Сибіру.

Питання: Як у книзі Єзекіїля 38:16б, 23; 39:7; 39:21; у книзі Вихід 9:16; у Посланні до Римлян 9:17 те, що вороги виступають проти Ізраїлю, приносить славу Богу?

Відповідь: Ці люди вже були проти Бога, і те, що вони виступили проти Ізраїлю, одночасно приведе їх до суду та продемонструє, що Бог їх захищає.

Питання: Що в Єзекіїля 38:22 можуть означати потоки дощу, градобій, вогонь та сірка?

Відповідь: Це можуть бути природний дощ, град і сірка, послані Богом, або ж ця картина може стосуватися майбутньої битви, під час якої на них сипатимуться мінометні снаряди, ракети, бомби та град куль.

Питання: Хто такі Магог, Мешех і Тувал у Єзекіїля 39:1-2,6?

Відповідь: Магог, Тувал і Мешех вперше згадуються як сини Яфета в Книзі Буття 10:2. Мешех також є сином Арама, сина Сема, згідно з Книгою Буття 10:23. Історик Йосип Флавій у праці «Старожитності юдеїв», книга 1, розділ 6.1, зазначає, що Магог — це скіфи, які мешкали в Росії. Мадай, згаданий одразу після Магога, — це мідійці, які, як відомо, були близькими родичами скіфів. Тувал і Мешех не мають відношення до російських міст Тобольська та Москви; навпаки, Тувал, Мешех і Магог згадуються в ассирійських написах. Народ Магог також згадується в 1-й книзі Хронік 1:5; однак у Об’явленні 20:8 Магог є особою. Мешех, можливо, походить з Москійських гір. Зазначено, що Тірас, ймовірно, є Фракією.

Питання: У Єзекіїля 39:1-6, коли відбудеться ця битва?

Відповідь: Дехто вважає, що ця Божа битва відбудеться після повернення Ізраїлю, але до початку Тисячоліття.

Цікаво, що тут важливо не лише те, що ворог буде переможений, а й те, що навіть кістки будуть прибрані.

Питання: Чому в Єзекіїля 39:9-10 згадуються спалювання, луки, стріли та інша зброя як паливо?

Відповідь: Луки та стріли можна перекласти як «пускові пристрої» та «снаряди». Коні в Єзекіїля 38:4 буквально означають «стрибуни»

Питання: У Єзекіїля 40, у чому полягає сенс вимірювання всього цього?

Відповідь: Хоча книга Єзекіїля містить багато попереджень і докорів, ця частина присвячена майбутній надії. Вона є одночасно певною та дуже конкретною. Ці виміри не є беззмістовними, а є фізичними розмірами, що підкреслюють конкретність цієї надії. Це стосується фізичного храму з реальними фізичними розмірами, який існуватиме під час Тисячоліття.

Питання: У Єзекіїля 40:1, коли починався рік?

Відповідь: З часів Виходу ізраїльський рік починався в місяці Нісан, що відповідає нашому березню або квітню. Однак приблизно в цей час сьомий місяць Тішрі (жовтень-листопад) став першим місяцем цивільного календаря. Отже, це або Нісан, або Тішрі.

Питання: Чи може цей храм бути тим, що вже побудований?

Відповідь: Ні. Розміри та планування цього храму відрізняються від храму Соломона, храму Зерубабеля та реконструкції храму Зерубабеля, здійсненої Іродом. З тих храмів також не витікала жодна річка. Географія обітованої землі мала б змінитися, щоб відповідати опису в книзі Єзекіїля. Однак це не є лише символічним, оскільки високий рівень деталізації не мав би сенсу, якби це було лише символічним.

Питання: Чи йдеться в розділах 40–48 книги Єзекіїля про храм Тисячоліття?

Відповідь: Так. Цей розділ у цілому ще не здійснився на землі. Християни мають дві дуже різні інтерпретації.

Амілленіалісти вважають, що Тисячоліття не існує, а тисячолітній період з Об’явлення 20:1–7 вони повністю тлумачать у духовному сенсі як посилання на Небо. Вони стверджують, що цей храм стосується певних аспектів Неба. Зауважимо, що багато хто в ранній церкві був амілленіалістом, зокрема Євсевій Кесарійський (розквіт творчості — 325 р. н. е.).

Премілленіалісти стверджують, що на землі буде 1 000-річний період Тисячоліття, і цей храм існуватиме протягом цього часу. Зауважимо, що, за словами Євсевія, одним із перших церковних письменників після Нового Завіту, який був «хіліастом» (вірував у буквальне 1 000-річне Тисячоліття), був Папій, учень апостола Івана.

Дехто вважає, що це може бути храм, збудований у Тисячолітті, який збережеться й після нього. Обидва мають по дванадцять воріт, на яких зображені патріархи, ангел із мірною палицею та вода, що тече на схід. Однак існують відмінності у розмірах. У книзі Єзекіїля 47:15-20 море є межею, тоді як в Об’явленні 21:1 моря вже немає. Отже, можна з упевненістю сказати, що храм, описаний тут, призначений для Тисячоліття, і незрозуміло, чи храм в Об’явленні 21 є цим храмом із змінами, чи це зовсім новий храм.

Питання: Чому в Єзекіїля 40:38, 42 та Єзекіїля 43:20-22 у майбутньому храмі все ще будуть приносити жертви тварин за Старим Завітом, якщо в Євреїв 10:12-18 сказано, що Ісус раз і назавжди приніс жертву за гріхи, і більше немає жодної жертви за гріхи?

Відповідь: По-перше, це питання стосується не лише книги Єзекіїля, а й усього вчення Старого Завіту про криваві жертви після приходу Господа. Ми розглянемо, що кажуть ці вірші, а потім дамо відповідь.

Хоча після цього пророцтва, коли євреї повернулися, було збудовано храм, а Ірод відновив храм, план храму, описаний тут, свідчить про те, що це пророцтво ще не здійснилося.

В Єзекіїля 40:38-42 згадується кімната, де омивають цілопалення.

В Єзекіїля 42:13 згадуються кімнати, де священики споживатимуть хлібні жертви, жертви за гріх та жертви за провину.

У Єзекіїля 43:20-22 йдеться про бика та козла, яких принесуть у жертву як жертви за гріх, щоб очистити жертовник.

В Ісаї 56:7; 66:20 згадується, що люди з інших народів також приходитимуть до Єрусалима, щоб приносити жертви.

У Єремії 33:18 Бог обіцяв, що у левітів ніколи не бракуватиме чоловіка, який приноситиме цілопалення.

Інші вірші, про які йтиметься далі, включають Ісаї 66:21; Єремії 33:18; Малахії 3:3-4 та Захарії 14:16-19.

Це роблять багато людей, і не Христос приносить ці жертви, які приємні Богові.

Премілленіалісти: Важко вважати це лише «духовним храмом», оскільки цей уривок містить навіть більш детальні описи, ніж ті, що стосуються першого храму в 1 Царів 6–7. Однак їм доводиться пояснювати, чому згадуються жертви тварин, коли в Посланні до Євреїв 10:18 сказано, що більше не буде жодних жертв.

Хенк Ханеграф у радіопрограмі CRI «Bible Answer Man» зазначає, що коли деякі премілленіалісти стверджують, ніби жертви приносяться лише на вівтарі, а не за людей, це, здається, заперечує вседостатність і повноту жертви Христа, про яку йдеться в Посланні до Євреїв 7:24-25; 9:26; 10:10, 12, 18 та інших уривках.

Амілленіалістам не доводиться пояснювати, чому під час Тисячоліття відбуваються жертвоприношення тварин. Натомість їм доводиться пояснювати, чому в Небі відбуваються забиття тварин та криваві жертви за гріхи й провини. Однак вони можуть посилатися на Єремію 33:18, де Бог обіцяв, що ніколи не зникнуть священики та левіти, здатні стояти перед Богом, щоб приносити цілопалення. Можливо, ті, хто робив це на землі до приходу Христа, і надалі робитимуть це на Небі.

Щоб зрозуміти відповідь, нам потрібно з’ясувати час і значення жертв та пам’ятних обрядів на честь Христа.

ВІДПОВІДЬ: Незалежно від того, чи є ви прихильником домілленіалізму чи амілленіалізму, ось відповідь, з якою більшість християн мала б погодитися.

У часи Нового Завіту ми можемо брати участь у Вечері Господній — дуже важливому таїнстві на згадку про Ісуса — не стверджуючи, що ми якимось чином применшуємо повноту Його жертви (Євреїв 7:24–25 тощо). Так само, проведення тисячолітньої жертви не є спробою применшити жертву Христа, якщо це лише пам’ятний обряд.

У часи Старого Завіту жертви не були пам’ятним знаком, а скоріше покриттям їхніх гріхів, що не забезпечувало прощення гріхів (Євреїв 10:3,4). Це також не применшувало повноти жертви Христа, навіть для них.

Після приходу Христа ці жертви відбуватимуться (Малахія 3:3-4) і триватимуть вічно (Єремія 33:18).

Ці жертви стануть обрядом: оскільки ми маємо святкувати Вечерю Господню лише «доки Він не прийде» (1 Коринтян 11:26), ці жертви виконуватимуть функцію, подібну до причастя, і будуть пам’яттю про минулий акт спокутування Христа. Жертви, спрямовані в майбутнє, були обрядами за Старим Завітом, причастя є одним із обрядів за Новим Завітом, а жертви, спрямовані в минуле, можуть стати обрядом після приходу Христа. Після другого приходу Ісуса здійснення цих жертвоприношень, як і в минулі часи, є ідеєю, викладеною в Малахії 3:3-4. До речі, жертвоприношення можуть бути не єдиним обрядом, і деякі речі, що раніше були призначені для євреїв, стануть доступними для всіх людей. Деякі неєвреї будуть обрані священиками та левітами (Ісая 66:21). Після того, як у кінці часів велике військо буде знищено, Єгипет та всі ті, хто вижив із тих, хто напав на Єрусалим, повинні будуть вирушити до Єрусалима, щоб відсвяткувати Свято Кучок, як зазначено в Захарії 14:16-19. Вони повинні це зробити, бо якщо не зроблять, Бог не пошле дощу (Захарія 14:17). (Амілленіалісти можуть не погодитися з усім цим пунктом).

З якої б то не було причини, ці люди під час Тисячоліття будуть приносити жертви та вирушати до Єрусалима на Свято Кучок.

Питання: Як у Єзекіїля 42:4 прохід може мати ширину десять ліктів і довжину один лікоть?

Відповідь: Є дві можливості:

Помилка переписувача: хоча в гебрейському тексті вказано 10 на 1, у Септуагінті та сирійському перекладі зазначено ширину в десять ліктів і довжину в 100 ліктів. Довжина в 100 ліктів відповідає довжині північної сторони будівлі. Інші вважають, що співвідношення становить 10 до 1, тобто 17,5 футів на 1,75 футів.

Сходинка, а не лікоть: Єврейське слово mah^alak у цьому місці може означати як «сходинка», так і «лікоть». Отже, прохід мав би сходинки шириною в десять ліктів і довжиною в один лікоть.

Питання: Чому в Єзек. 43:5 важливо, що слава Господня наповнила храм?

Відповідь: Це найважливіша частина всього Храму. Розміри та всі прекрасні прикраси не мають жодного значення, якщо там немає Бога. Так само й сьогодні всі прикраси релігійної споруди не мають значення, якщо справжній Бог не є центром поклоніння в ній.

Питання: У Єзекіїля 43:9, яке значення мають трупи їхніх царів?

Відповідь: Як і багато інших народів, народ Юдеї вшановував своїх царів, ховаючи їх на царському кладовищі. Прикладами цього є Ровоам (1 Царів 14:31), Аса (1 Царів 15:24), Йосафат (1 Царів 22:50), Йорам (2 Царів 8:24), Ахазія (2 Царів 9:28), Йоаш (2 Царів 12:21), Азарія (2 Царів 15:7), Йотам (2 Царів 15:38), Ахаз (2 Царів 16:20) тощо. У цьому вірші явно зазначається, що цим царям не буде надано почесного поховання.

Питання: Чому в Єзекіїля 43:17 згадуються сходи до жертовника, якщо в Вихід 20:26 сходи були заборонені?

Відповідь: Це інший вівтар і храм. Практичною причиною заборони сходинок у храмі в часи Старого Завіту було сором, якщо хтось, несучи щось, спіткнувся й впав. Цей тисячолітній храм має набагато більші розміри, і, ймовірно, тоді люди не будуть спіткнутися.

Питання: Чому в Єзекіїля 43:19-27 згадується жертва за гріх? Чи грішать люди під час Тисячоліття?

Відповідь: Для деяких — ні, а для деяких — так. Віруючі воскреснуть під час Тисячоліття і більше не грішитимуть. Але деякі люди переживуть велику скорботу і увійдуть у Тисячоліття, а також під час Тисячоліття народжуватимуться нові люди. Ці люди можуть і будуть грішити.

Питання: Чи може князь, про якого йдеться в Єзекіїля 44:3, бути Месією?

Відповідь: Ні, оскільки в Єзекіїля 45:22 князь приносить бика як жертву за гріхи за себе та за народ у країні. Він також приносить інші жертви. Єврейське слово «насі», що вживається тут, може означати як «князь», так і просто «керівник». Цей князь їсть хліб присутності.

Питання: Чому в Єзекіїля 44:5-7 слава Тисячолітнього Храму подається як заохочення для ізраїльтян не грішити сьогодні?

В: Яке б задоволення гріх не здавався сьогодні, воно є лише тимчасовим. Згодом люди будуть шкодувати про свої гріхи, а під час Тисячоліття та на небі ми будемо жалкувати, що вчинили ці гріхи. Згідно з Єзекіїля 43:10-11, вони будуть соромитися всього зла, яке вони вчинили.

П: У Єзекіїля 44:7 зазначено, за яких обставин ми не повинні допускати людей до наших церков?

В: Ісус прийшов, щоб спасти загублених, і, за кількома винятками, ми повинні допускати до наших церков усіх. До винятків належать:

1. Ті, хто може завдати фізичної шкоди іншим у церкві

2. Ті, хто активно веде інших до пекла (члени сект тощо)

3. Християни, навіть справжні християни, які зухвало відмовляються покаятися у тому, що, як вони знають, є гріхом (1 Коринтян 5:9-13).

Питання: Чому, згідно з Єзекіїля 44:22, ці священики не могли одружуватися з вдовами чи розлученими жінками?

Відповідь: У Левит 21:7 сказано, що священики не могли одружуватися з розлученими жінками, але з вдовами — можна. У Левит 21:13 сказано, що первосвященик (а його було лише один за раз) також не міг одружуватися з вдовою. Ці (численні) священики виконували функції, подібні до функцій первосвящеників, оскільки вони входили до Святого Святих.

Питання: Чому, згідно з Єзек. 44:22, ці священики могли одружуватися з вдовою священика?

Відповідь: Писання про це не згадує. У часи Старого Завіту первосвященики не могли одружуватися з вдовами, а звичайні священики могли одружуватися з вдовами. У цей майбутній час ці чоловіки виконували функції єдиних священиків, а також виконували функції, подібні до функцій первосвящеників.

Питання: Чи може храм, описаний в Єзекіїля 45–48, бути тим, що вже збудований?

Відповідь: Ні. Розміри та планування цього храму відрізняються від храму Соломона, храму Зоровавеля та реконструкції храму Зоровавеля, здійсненої Іродом. З тих храмів також не витікала жодна річка. Географія Землі Обітованої мала б змінитися, щоб відповідати опису в книзі Єзекіїля. Однак це не є лише символічним, оскільки такий високий рівень деталізації не мав би сенсу, якби це було лише символічним. Хоча в 11-му та 15-му розділах Одкровення згадується храм, у Новому Небі та Новій Землі, про які йдеться в 21:22 Одкровення, храм не буде потрібний.

Крім того, ритуали тут дуже схожі на ритуали за Законом Мойсея, але є деякі відмінності, оскільки Христос завершив Своє діло на хресті.

Питання: Чому в розділах Єзекіїля 45–48 все це представлено як пам’ятник?

Відповідь: Якщо хтось відвідає «Містик-Сіпорт» у місті Містик, штат Коннектикут, або Вільямсбург у штаті Вірджинія, він зможе чудово провести час, відчувши, як жилося в ті часи. Але хоча це буде цікаво й для віруючих, мета цього набагато глибша. У Єремії 33:18 Бог обіцяв, що левіти ніколи не перестануть служити перед Ним.

Питання: Як би ви відповіли, якщо хтось, посилаючись на Єзекіїля 45–48, скаже, що Бога цікавить лише загальна картина, загальні речі?

Відповідь: Ви можете розглянути не лише деталі щодо скинії в книзі Вихід, а й усі деталі, наведені тут, у розділах Єзекіїля 40–48.

Питання: У Єзекіїля 45:9, коли виселення / позбавлення людей власності є неправильним?

Відповідь: Це виселення ізраїльтян здійснювали не чужинці, а власні князі Ізраїлю. Виселення часто відбувається, коли орендарі не сплачують орендну плату, або коли князь, суд чи військо вирішують, що землевласники, зрештою, насправді не володіють своєю землею. Виселення орендарів може бути несправедливим, якщо орендна плата була несправедливо завищеною, якщо стягували відсотки, коли цього не слід було робити, або якщо вони є несправедливо високими.

Питання: Чому в Єзекіїля 46:1 згадуються суботи, нові місяці та свята Мойсеєвого Закону, якщо в Колосян 2:16 Павло сказав, що нам не потрібно їх святкувати?

Відповідь: Павло насправді не казав, що їх ніколи більше не святкуватимуть. Натомість у Колосян 2:16-17 Павло сказав: «Тож нехай ніхто не судить вас за те, що ви їсте чи п’єте, або щодо свята, молодика чи суботи. Це — тінь майбутнього, а тіло, що її відкидає, належить Христу». Отже, Павло каже, що нам не потрібно святкувати їх зараз, хоча він і не забороняв нам це робити. Вони будуть відзначатися під час Тисячоліття як пам’ятні свята.

Питання: Чому, згідно з Єзекіїля 46:9, ніхто не входив і не виходив через східні та західні ворота храму?

Відповідь: Згідно з Єзекіїля 40:20–34, західних воріт не було. У Єзекіїля 40:6–7, 32–34; 43:4 сказано, що на східній стороні були ворота. Західних воріт не було. А східні ворота були зачинені, і, згідно з Єзекіїля 44:1–3, там міг перебувати лише князь. Східні ворота були зачинені шість днів на тиждень, і лише на сьомий день їх відчиняли, і, згідно з Єзекіїля 46:2, лише князь міг пройти крізь них.

Питання: Чому, згідно з Єзекіїля 46:9, люди, які входили у зовнішню частину храму через південні ворота, мали виходити через північні ворота, а ті, хто входив у зовнішню частину храму з півночі, мали виходити через південні ворота?

Відповідь: Бог більше дбає про досвід людей у храмі, ніж про ефективність. Людина мала пройти через храм у всій його довжині.

Питання: Чи будуть у цьому Храмі, згідно з Єзекіїля 46:17, слуги чи раби?

Відповідь: Звичайно. У Небі завжди будуть слуги, так само як і в Храмі, бо всі віруючі вирішили стати рабами й слугами Бога.

Питання: У Єзекіїля 47:1, що це за води?

Відповідь: Хоча нам не багато відомо про цей майбутній храм, немає підстав стверджувати, що ці води не є фізичною водою.

Питання: Які найдавніші рукописи з книги Єзекіїля збереглися до наших днів?

Відповідь: Сувої Мертвого моря: (бл. 1 р. до н. е.) 6 окремих копій. 3Q1 містить Єзекіїля 16:31–33.

1Q9 (=1QEzek) — два фрагменти з 4:16–5:1

3Q1 (=3QEzek) Єзекіїль 16:31-33

4Q73 (=4QEzek) — п’ять фрагментів: Єзекіїль 10:6–11:1; частини 23:14–15; 23:17–18; 23:44–47; 41:3–6

4Q74 (=4QЄз(b)) містить Єз 1:10–13, 16–17, 19–24

4Q75 (=4QEzek(c)) містить 24:2-3

11Q4 (=11QEzek) містить 4:3-6; 5:11-17; 7:9,11-12; 10:11; 13:17

Масада Mas1d (=MasEzek) містить уривки з книги Єзекіїля 31:11–37:15

Загалом у Сувоях Мертвого моря та Масаді збереглися такі вірші з книги Єзекіїля: 1:10–13, 16–17, 19–24; 4:3–6, 16–17; 5:1, 11–17; 7:9, 11–12; 10:6–22; 11:1–11; 13:17; 16:31, 33; 23:14–18, 44–47; 24:2–3; уривки з 31:11–37:15; 41:3–6. Див. «Значення сувоїв Мертвого моря» для отримання більш детальної інформації.

Папірус Честера Бітті-Шайде з книгою Єзекіїля датується першою половиною III століття н. е., згідно з книгою Брюса Метцгера «Рукописи грецької Біблії», с. 32.

Папірус Честера Бітті IX-X (папірус Шейде 1) містить книги Єзекіїля, Даниїла та Естер. Він датований III століттям н. е. Спочатку він мав 118 аркушів, з яких до наших днів збереглося 109.

Християнські рукописи Біблії, що датуються приблизно 350 роком н. е., містять Старий Завіт, зокрема книгу Єзекіїля. Папіруси Честера Бітті IX (II–IV століття н. е.) містять книгу Єзекіїля. Крім того, у тому ж джерелі зазначено, що біблійні папіруси Джона Г. Шайде датуються III століттям н. е. і містять уривок з книги Єзекіїля 19:12–39:29.

Ватиканус (325–350 рр. н. е.) містить всю книгу Єзекіїля.

У «Синайському» немає аркушів з Книгою Єзекіїля.

«Александрійський» (бл. 450 р. н. е.) містить всю книгу Єзекіїля.

Питання: Які ранні автори посилалися на книгу Єзекіїля?

Відповідь: Донікейські автори, які посилалися або натякали на вірші з книги Єзекіїля, це:

Климент Римський (96–98 рр. н. е.) цитує Єзекіїля 33:11 та 18:30. 1 Климента, розд. 8, с. 7

Послання Варнави (бл. 70–130 рр. н. е.), розд. 6, с. 141, цитує Єзекіїля 11:19; 36:26, як Він [Господь] говорить через іншого пророка.

Послання Варнави (бл. 70–130 рр. н. е.), розд. 11, с. 144, цитує Єзекіїля 47:12.

«2 Климента» (120–140 рр. н. е.), т. 7, розд. 6, с. 518 (також т. 9, с. 252): «Бо так також каже Писання в Єзекіїля: “Навіть якби Ной, Йов і Даниїл воскресли, вони не врятували б своїх дітей від полону”».

Юстин Мученик (бл. 138–165 рр. н. е.) цитує Єзекіїля 20:19–26 як слова Єзекіїля у «Діалозі з Трифоном-євреєм», розд. 21, с. 204–205

Юстин Мученик (бл. 138–165 рр. н. е.) цитує або переказує слова Єзекіїля 3:17–19; 11:22; 14:18, 20; 16:3; 18:20; 20:12; 20:19–26 (з книги Єзекіїля), 33:11–20; 34:12; 37:7, 8; 44:3

Мелето/Меліто з Сардів (170–177/180 р. н. е.) у своєму листі до Онесима зарахував Книгу Єзекіїля до книг Старого Завіту. «Про Пасху», с. 72. Збережено в «Церковній історії» Євсевія, книга 4, розділ 26.

Мелето/Меліто з Сардів (170–177/180 р. н. е.): «У пророка: “Я ходитиму серед них і буду їхнім Господом”» (посилання на Єзекіїля 37:27). З книги «Ключ» (The Key), ANF, т. 8, с. 762.

Християни Відня та Лугдунума (Ліона) (177 р. н. е.) посилаються на Єзекіїля 18:23, 32. «Тоді як той Бог, що не бажає смерті грішника, а милосердно закликає до покаяння, вливає солодкість у їхні душі». Т. 8, с. 782

Теофіл Антіохійський (168–181/188 р. н. е.) «А інший пророк, Єзекіїль, каже: “Якщо безбожний відвернеться від усіх гріхів, які він вчинив, і дотримуватиметься всіх Моїх заповідей, і чинитиме те, що є праведним в Моїх очах, то він неодмінно житиме, він не помре”». Теофіл до Автоліка, книга 3, розд. 11, с. 114

Іриней Ліонський (182–188 рр. н. е.) цитує Єзекіїля 20:24 як слова самого Єзекіїля. Іриней, «Проти єресей», книга 4, розділ 15.1, с. 479

Климент Олександрійський (193–217/220 рр. н. е.) каже: «Писання застерігає» і цитує Єремія 3:9 тощо. Далі Климент пише: «Він [Бог], незважаючи на це, закликає їх до покаяння і каже через Єзекіїля», — і цитує Єзекіїля 2:6–7. «Наставник», книга 1, розділ 9, стор. 228

Климент Олександрійський (193–217/220 рр. н. е.) цитує Єзекіїля 18:4–9 як слова Єзекіїля. «Наставник», книга 1, розділ 10, стор. 233

Климент Олександрійський (193–205 рр. н. е.) «Єремія та Амбакум [Аввакум] ще пророкували за часів Седекії. У п’ятому році його правління Єзекіїль пророкував у Вавилоні; після нього — Наум, а потім Даниїл. Після нього, знову ж таки, Аггей та Захарія пророкували за часів Дарія Першого протягом двох років; а потім — ангел серед дванадцяти». «Стромати», книга 1, розділ 21, стор. 328

Тертуліан (198–220 рр. н. е.) «Єзекіїль провіщає вашу загибель, що незабаром настане: і не лише в цьому віці — загибель, яка вже настала, — але й у «день відплати», що настане згодом. Від цієї загибелі не врятується ніхто, крім того, хто буде на лобі позначений печаткою страждань Христа, якого ви відкинули». «Відповідь євреям», розд. 11, с. 167

Тертуліан (198–220 рр. н. е.) постійно цитує Єзекіїля 8:12–9:6а як «Єзекіїль пророкує». «Відповідь євреям», розд. 11, с. 167–168.

У «П’яти книгах проти Маркіона» Тертуліана (207/208 р. н. е.), книга 2, розд. 10, с. 305–306, наводиться цитата з Єзекіїля 28:11–16 із Септуагінти.

Іполит (222–235/236 рр. н. е.) «Єзекіїль також говорить про нього в тому ж дусі, а саме: „Так говорить Господь Бог: „Оскільки твоє серце загордилося“» — «Трактат про Христа й Антихриста», розд. 18, с. 208

Іполит (222–235/6 рр. н. е.), фрагмент 3 — коментар до книги Єзекіїля, с. 176

Оріген (225–254 рр. н. е.) «І, порівнюючи історію з історією, я сказав би єврею: „Навіть ваш власний Єзекіїль пише: «Небо відкрилося, і я побачив видіння Бога»“». Оріген, «Проти Цельса», книга 1, розд. 43, с. 414

Новатіан (250/254–256/7 рр. н. е.) посилається на Єзекіїля 1:10 та Об’явлення 4:7. «Трактат про Трійцю», розд. 8, с. 617.

«Трактат проти Новатіана» (250/4–256/7 рр. н. е.), розд. 14, с. 661: «згідно з вірою Писання, яке говорить: “Але якщо безбожний відвернеться від усіх гріхів своїх, які він вчинив, і буде чинити праведність, то він буде жити вічним життям і не помре у своїй безбожності”» (Єзекіїль 18:21)

Трактат «Проти Новатіана» (250/4–256/7 рр. н. е.), розд. 10, с. 660, цитує Єзекіїля 38:10, 11 як слова самого Єзекіїля.

Кіпріан Карфагенський (бл. 246–258 рр. н. е.) цитує «Єзекіїля» у «Трактаті 12», третя книга, 48.

Фірміліан Кесарійський до Кипріяна (256 р. н. е.) «Бо благодать Божа має силу поєднувати й з’єднувати у зв’язку милосердя та єдності навіть те, що, здавалося б, розділене значною відстанню на землі, так само, як колись божественна сила поєднала у зв’язку однодушності Єзекіїля та Даниїла, хоч вони й були пізнішими за віком та відокремлені від них великим проміжком часу, з Йовом та Ноєм, які були серед перших; так що, хоча їх розділяли довгі періоди, проте завдяки божественному натхненню вони відчували ті самі істини». Листи Кипріяна, лист 74.3, с. 390

Діонісій Олександрійський (246–256 рр. н. е.) посилається на Єзекіїля 18:23, 32. Лист 3 до Фабія, єпископа Антіохії, розд. 10, с. 100

Вікторін з Петау (загинув мученицькою смертю 304 р. н. е.) «Я справді пам’ятаю, що це місце також називається Вавилоном в «Апокаліпсисі» через плутанину; так само й в Ісаї; а Єзекіїль назвав його Содомом». Коментар до «Апокаліпсису», розділ XV, вірш 3, с. 357

Вікторін з Петау (загинув мученицькою смертю у 304 р. н. е.) посилається на Єзекіїля 35:6. «І кров витікала з винопресів аж до вуздечок коней». Помста за пролиту кров, як було передбачено раніше: «У крові ти згрішив, і кров переслідуватиме тебе». Коментар до Апокаліпсису, 14-й розділ, вірші 19, 20, с. 357

Методій Олімпський і Патарський (270–311/312 р. н. е.) посилається на Єзекіїля 17:3. «які Слово назвало „крилами великого орла“». «Бенкет десяти дів», Розмова 8, розд. 12, с. 339

Лактанцій (бл. 303–бл. 325 р. н. е.) посилається на Єзекіїля 41. «Тому, коли Бог побажав послати на землю того, хто мав виміряти Його храм, Він не захотів послати його з небесною силою та славою, ...» «Божественні інститути», книга 4, розд. 11, с. 110

Після Нікейського собору

Атанасій (367 р. н. е.) перелічує книги Старого Завіту у «Пасхальному листі», 39, розд. 4, с. 552.

Кирило Єрусалимський (бл. 349–386 р. н. е.) посилається на Єзекіїля 11:5 як на Єзекіїля. «Катехітичні лекції», лекція 16.30, с. 123

Паціан Барселонський (342–379/392 р. н. е.) цитує Єзекіїля 18:4 як слова пророка Єзекіїля. Лист 3, розд. 3, с. 42

Дідім Сліпий (398 р. н. е.) цитує Єзекіїля 31:3–9 як твір пророка Єзекіїля. «Коментар до Захарії», 11, с. 258–259

Епіфаній Саламський (360–403 рр. н. е.) згадує книги Старого Завіту, зокрема Книгу Рут, у своєму творі «Панаріон».

Іоанн Златоуст (помер у 407 р. н. е.) посилається на Єзекіїля 9:4 як на слова пророка Єзекіїля у т. 9 «Про статуї», проповідь 18.9, с. 462

Єронім (373–420 рр. н. е.) розглядає книги Старого Завіту. Зокрема, він обговорює «Буття», «Вихід», «Левіт», «Числа», «Повторення Закону», П’ятикнижжя, «Йова», «Ісус, син Наве» [Йошуа], «Суддів», «Рут», «Самуїла» та «Царів» (2 книги), дванадцять пророків: Осію, Йоіла, Амоса, Овадію, Йону, Міхея, Нахума, Авакума, Софонії, Аггея, Захарії, Малахії, Ісаї, Єремії, Єзекіїля, Даниїла, Естер, Езри, Неємії. Лист 53, розд. 7–8, с. 99–101.

Сульпіцій Север (363–420 рр. н. е.) згадує Єзекіїля як «Єзекіїль» у книзі «Історія», т. 2, розд. 3, с. 98

Августин Гіппонський (338–430 рр. н. е.) згадує Даниїла та Єзекіїля у праці «Про місто Боже», книга 17, розділ 34, стор. 380

Серед єретиків та підроблених книг

Пелагіанин Теодор Мопсуестійський (392–423/429 рр. н. е.) цитує Єзекіїля 3:17 як твір Єзекіїля. «Коментар до Осії», розд. 5, с. 60

Питання: Які існують розбіжності у перекладі книги Єзекіїля між гебрейським оригіналом та грецькою Септуагінтою?

Відповідь: Септуагінта — це переклад Старого Завіту на грецьку мову, виконаний у період між 285 і 160 роками до н. е. Різні книги Септуагінти були перекладені з різною якістю; книга Єзекіїля була перекладена не так добре, як П’ятикнижжя. У «Біблійному коментарі експозитора» (The Expositor's Bible Commentary), том 6, с. 960, сказано: «LXX [Септуагінта] не є надійним джерелом у пророчих книгах, особливо в книзі Єзекіїля». Цікаво розглянути відмінності Септуагінти, щоб побачити, чим вона відрізняється від масоретського тексту, а також як євреї до Христа тлумачили зміст Старого Завіту, перекладаючи його іншою мовою. Якщо не вказано інше, перший варіант — це масоретський текст, а другий — грецька Септуагінта.

Єз 1:1 «видіння» (Масоретський текст, Септуагінта, Вульгата) проти «видіння» (сирійська версія, Таргуми)

Єз 1:20 «живі істоти були в колесах» (Масоретський текст) проти «дух життя був у колесах» (Септуагінта, Вульгата) проти «істоти були в колесах» (Таргум)

Єзек. 1:22 «живе створіння» проти «живі створіння» (Септуагінта, Таргуми, Вульгата)

Єзек. 4:9 «390 днів» (усі гебрейські рукописи) проти «190 днів» (Септуагінта)

Єз. 5:7 «Ти навіть не підкорився» проти «ти підкорився» (у деяких гебрейських та сирійських текстах) проти «розлютився» (Масоретський текст, Септуагінта, Таргуми, Вульгата)

Єз. 5:15 «Тож це буде ганьбою» (Масоретський текст) проти «Тож ти будеш ганьбою» (Септуагінта, сирійська версія, Таргуми, Вульгата)

Єз. 6:14 «Дібла» проти «Рібла» у кількох гебрейських рукописах.

Єз. 7:5 «Нечуване лихо» проти «лихо за лихом» у деяких гебрейських рукописах та сирійському перекладі.

Єз. 11:5 «твої родичі/близькі по крові» проти «у вигнанні з тобою» (Септуагінта та сирійська версія)

Єз. 12:12 «вони копатимуть» проти «він копатиме» (Септуагінта, сирійська версія)

Єз. 13:18 «їхні зап’ястя» (Масоретський текст, сирійська версія, Таргум) проти «мої руки» (Септуагінта, Вульгата, Симмах). У «Новій Женевській навчальній Біблії» (New Geneva Study Bible), с. 1272, зазначено: «над усіма суглобами моїх рук» (Масоретський текст) проти «під кожним ліктем» (Вульгата) проти «на всіх ліктях рук» (Септуагінта, Таргуми)

Єз. 14:14 та Єз. 28:3: «Даніель» проти «Данель»

Єз. 16:6 «Живи! І коли ти лежала там у своїй крові, Я сказав тобі: „Живи!“» (більшість єврейських рукописів) проти «Живи!» (Септуагінта, сирійська версія та кілька єврейських рукописів)

Єз 16:6-7 «живи! Я зробив тебе численною/безліччю» проти «Живи! І зростай» (Септуагінта, сирійська версія)

Єз 16:15: один гебрейський рукопис та деякі рукописи Септуагінти додають: «Такого не повинно статися», або в гебрейському тексті додається: «нехай це буде його»

Єз 16:43 «були схвильовані мною» (Масоретський текст) проти «схвилювали Мене [Бога]» (Септуагінта, сирійська, таргуми, Вульгата)

Єз. 16:57 «Арам/Сирія» (Масоретський текст, Септуагінта, Таргуми, Вульгата) проти «Едом» (сирійська та деякі гебрейські рукописи)

Єз. 17:7 «один великий орел» (Масоретський текст, Таргуми) проти «інший великий орел» (Септуагінта, сирійська, Вульгата)

Єз. 17:21 «Усі його втікачі» (Масоретський текст, Вульгата); «Усі його вибрані люди» (багато гебрейських рукописів, сирійська версія) проти «Усі його могутні люди» (Таргуми) проти пропущено (Септуагінта)

Єз. 18:2 Септуагінта додає «сину людський» і каже: «серед дітей Ізраїля» замість «щодо/про землю Ізраїля», а також «недозрілі виноградини» замість «кислі виноградини»

Єз. 18:5 «праведник, що чинить справедливо й правильно» (Масоретський текст) проти «хто буде справедливим, хто чинить суд і праведність» (Септуагінта)

Єз 18:7 «не чинить грабежу» (Масоретський текст) проти «не винен у грабежі» (Септуагінта)

Єз. 18:10 «сина жорстокого… речі братові» (Масоретський текст) проти «сина злісного/шкідливого… який чинить гріх» (Септуагінта)

Єз 18:17 «утримує свою руку від бідного» (Масоретський текст, Таргуми, Вульгата) проти «утримує свою руку від гріха/беззаконня» (Септуагінта)

Єз 18:14 Септуагінта додає «і страх (phobos)» безпосередньо перед «не роблячи цих речей» (Масоретський текст) проти «не роблячи цих речей і страх (phobos)» (Септуагінта) проти «не роблячи цих речей і роздумуючи»

Єз. 18:24 «Чи буде він жити?» (Масоретський текст) проти [відсутнє] (Септуагінта)

Єз. 18:17 «бідні» проти «беззаконня»

Єз. 18:25 «О, доме Ізраїлю» (Масоретський текст) проти «весь дім Ізраїлю» (Септуагінта)

Єз. 18:25 «справедливий/чесний/рівний» (Масоретський текст) проти «прямий» (Септуагінта)

Єз. 18:26 «за це» (Масоретський текст) проти «у цьому» (Септуагінта)

Єз. 18:29 «правильний» (Масоретський текст) проти «справедливий» проти «правильний» (Септуагінта)

Єз. 18:30 «падіння» (Масоретський текст) проти «покарання за беззаконня» (Септуагінта)

Єз. 18:32 «Покайтеся і живіть!» проти відсутнього у Септуагінті

Єзекіїль 18:31 «нове серце та новий дух» (іврит, Септуагінта) проти «серце, сповнене страху, та дух страху» (Таргум Йонатана бен Уззіеля)

Єз 19:7 «Він [Бог] знав їхні твердині» (іврит) проти «Він [Бог] зруйнував їхні твердині» (Таргум, див. також Септуагінта)

Єз. 19:7 «навчилися робити вдів» (Масоретський текст, Вульгата) проти «зруйнували твердині» (Таргуми), проти «стояли в зухвальстві» (Септуагінта)

Єз 19:10 «у твоїй крові» (Масоретський текст, Сирійський переклад, Вульгата) проти «виноградник» (два гебрейські рукописи та Септуагінта) проти «як квітка на гранатовому дереві» (деякі варіанти Септуагінти) проти «на твій образ» (Таргуми)

Єз. 21:4 «праведні та нечестиві» проти «неправедні та нечестиві»

Єз 21:15 «заготований на забій» (Масоретський текст) проти «підготовлений на забій» (Таргуми)

Єз 22:16 «ти була осквернена» (Масоретський текст) проти «я була осквернена» (багато рукописів)

Єз 22:24 «був очищений» (Масоретський текст, Сирійський переклад, Вульгата) проти «на нього випав дощ/пролився дощ» (Септуагінта)

Єз 22:25 «змова її пророків» (Масоретський текст, Вульгата) проти «змова її князів» (Септуагінта) проти «змова її книжників» (Таргуми)

Єз 22:25 «гнів» проти «князів»

Єз. 23:21 «бо» (Масоретський текст) проти «пестити» (сирійський переклад та Вульгата) (у гебрейській мові різниця в 1 приголосній та 1 голосній)

Єз. 23:24: Значення гебрейського слова, перекладеного як «зброя», є невизначеним. У Септуагінті наведено «з півночі»

Єз. 24:11 «поставив порожній горщик» (Масоретський текст) проти «поставив горщик» (Септуагінта)

Єз. 24:14 «Вони судитимуть» (Масоретський текст) проти «Я судитиму» (Септуагінта, сирійська версія, Таргуми, Вульгата)

Єз. 26:1 «одинадцятий рік» (Масоретський текст) проти «дванадцятий рік» (Септуагінта). Контекст вказує на майбутнє, тому в цьому випадку правильним є Масоретський текст.

Єз. 26:7: написання імені «Небухадрезар» (оригінальна транслітерація в деяких масоретських рукописах) проти «Небухаднецар» (західна форма арамейського імені в інших масоретських рукописах)

Єз 26:12 «вони» проти «він» — двічі.

Єз. 26:13 «Я [Бог]» проти «він»

Єз. 26:20 «Я дам красу/славу» проти «матимеш місце / займеш своє місце»

Єз. 27:15 «Дедан» у гебрейському тексті проти «Родос» у грецькій Септуагінті.

Єз 27:16 «Арам [Сирія]» (у більшості гебрейських текстів) проти «Едом» (у деяких гебрейських та сирійських текстах)

Єз. 27:19 «пересуваючись туди-сюди» (Масоретський текст) проти «з Узалу» [Нам невідомо про місце під назвою Узал] (Септуагінта, сирійська версія)

Єз. 28:13 Значення єврейського слова, що означає «оправи», є невизначеним.

Єз. 28:13 У Масоретському тексті та Септуагінті назви каменів дещо відрізняються.

Єз. 28:16 «вони наповнили» (деякі масоретські тексти) проти «ти наповнив» (Септуагінта, сирійська версія)

Єз 29:7а «плечі» (Масоретський текст, Вульгата) проти «рука» (Септуагінта, сирійська версія)

Єз. 29:7б «стояти» проти «хитатися/вириватися» (сирійська версія, див. також Септуагінта та Вульгата)

Єз 29:7 «твоєю рукою» (Масоретський) проти «твоїми руками» (Септуагінта, сирійська)

Єз 30:5 «змішане військо / Аравія» (приголосні однакові) у Масоретському тексті проти «Аравія» (сирійська версія) проти «лівійці?» (Септуагінта)

Єз. 30:18 «утримався» (Масоретський текст) проти «потемнів» (багато гебрейських рукописів, BG, Септуагінта, сирійська версія, Таргуми, Вульгата)

Єз. 31:10 «ти височів» проти «воно височіло» (сирійська версія)

Єз. 32:1 «дванадцятий рік» (Масоретський текст) проти «одинадцятий рік» (13 єврейських рукописів та Септуагінта)

Єз. 32:9 «принесу тобі загибель» проти «заберу тебе в полон / відведу тебе в полон»

Єз 32:17 (відсутнє) проти «у першому місяці»

Єз. 33:25-26 У Масоретському тексті та Олександрійській Септуагінті, але відсутнє в інших версіях Септуагінти

Єз 34:16 «Я знищу» (Масоретський) проти «Я охоронятиму / пильнуватиму» (Септуагінта, Сирійська, Вульгата)

Єз 37:23 «місця проживання / поселення, в яких вони згрішили» (Масоретський) проти «провини, в які вони впали» (Септуагінта, Симмах). (різниця в одній літері: «w» замість «s»). У цьому контексті їхнє відступництво краще відповідає змісту.

Єз. 38:2 «князь Роша» (Масоретський текст) проти «головний князь Мешеха» (Таргуми, Вульгата, Акіла). Те саме стосується Єз. 38:2 та Єз. 39:1

Єз. 38:12 «твоя рука» (Масоретський текст та один примірник Септуагінти) проти «моя рука» (решта Септуагінти)

Єз. 38:13 «усі її молоді леви» (Масоретський текст) проти «усі їхні села» (Септуагінта, Теодотіон, Сирійський переклад)

Єз. 40:2 «південь» (Масоретський текст) проти «навпроти» (Септуагінта) (різниця в одному штриху в івриті)

Єз. 40:6 «глибокий/широкий і один поріг глибиною/шириною в одну палицю/тростину» проти «глибокий/широкий»

Єз. 40:8 «від дому / одна палиця» (у більшості гебрейських текстів) проти відсутнього (у 20 гебрейських рукописах, сирійській версії, Вульгаті) (3 слова)

Єз. 40:8,9 «виміряв» проти «зробив/був»

Єз 40:14а «виміряно» проти «зроблено/було»

Єз. 40:14б «виступаюча стіна» (іврит) проти «портик» (Септуагінта)

Єз 40:14в Значення гебрейського слова, перекладеного як «двір», є невизначеним. Септуагінта перекладає це як «палати».

Єз. 40:30 весь вірш проти (відсутній) (декілька гебрейських рукописів та Септуагінта)

Єз. 40:37 «[дверні] косяки» (іврит) проти «портик» (Септуагінта)

Єз. 40:38-40 «портик воріт» проти «портики воріт»

Єз. 40:44 «кімната для співаків» (Масоретський текст) проти «дві кімнати» (Септуагінта)

Єз. 40:44 «схід» (Масоретський текст) проти «південь» (Септуагінта)

Єз 40:48 (відсутнє) (Масоретський текст) проти «чотирнадцять ліктів, а також виступні стіни дверей» (Септуагінта) (повторення інформації)

Єз. 41:22 «дві ліктя завдовжки» (іврит) проти «дві ліктя в квадраті» (Септуагінта)

Єз. 42:4 «один» (Масоретський текст) проти «сто» (Септуагінта, Сирійський переклад). Якби це було «один», то сходинка мала б десять ліктів завширшки й один лікоть завдовжки! Тож у цьому випадку ми довіряємо Септуагінті та Сирійському перекладу.

Єз. 42:10 «східна сторона» (іврит) проти «південна сторона» (Септуагінта)

Єз. 42:16 «один» (багато масоретських текстів) проти «сто» (багато єврейських рукописів, читання «Кере»)

Єз. 42:17, 18, 19 «п’ятсот прутів» (іврит) проти «п’ятсот ліктів» (Септуагінта)

Єз. 43:3 «коли я прийшов» (більшість івритських рукописів) проти «коли він [Бог] прийшов» (декілька івритських рукописів, Теодотіон, Вульгата); виходячи з контексту, можна з упевненістю стверджувати, що правильним є другий варіант — «він [Бог]»

Єз. 43:7 «на своїх висотах» проти «у своїй смерті» (деякі гебрейські рукописи, Теодотіон, Таргум) (різниця в одну літеру в гебрейській мові)

Єз. 43:11 «правила та весь його задум» (у більшості гебрейських рукописів) проти «весь його задум та всі його правила» (у деяких гебрейських рукописах та Септуагінті)

Єз. 43:26 «наповнити його руки» (Масоретський текст) проти «самих себе» (Септуагінта, сирійський переклад)

Єз. 45:1 «десять тисяч» (Масоретський текст) проти «двадцять тисяч» (Септуагінта, сирійська версія, Вульгата). Масоретський текст тут, ймовірно, помилковий.

Єз. 45:5 «двадцять кімнат» (Масоретський текст, Таргуми, Вульгата) проти «місто для проживання» (Септуагінта)

Єз. 47:15 «Ізраїль. Ти виміряєш до східного моря» (Масоретський текст) проти «Ізраїль, до східного моря і аж до Тамару» (Септуагінта та сирійська версія)

Єз. 47:18 «виміряти» (Масоретський текст) проти «у бік Тамару» (Септуагінта, сирійський переклад)

Бібліографія до цього питання: переклад з івриту взято з «Literal Translation» Джея П. Гріна, а переклад Септуагінти — з видання «The Septuagint: Greek and English» сера Ланселота К.Л. Брентона. Також використовувалися «The Expositor's Bible Commentary», том 6, та примітки в Бібліях NASB, NIV, NKJV і NRSV.

Якщо не вказано інше, цитати з Писання взяті з «Berean Standard Bible» (BSB), яка є надбанням громадськості. https://berean.bible/

www.biblequery.org