< Запитання щодо Біблії з книги «Йошуа»

Питання: У чому полягає головна ідея книги «Йошуа»?

Відповідь: Книга Йошуа цікава тим, що її можна читати щонайменше на трьох рівнях.

1. Книга Йошуа розповідає про те, як Бог вів ізраїльтян під час завоювання Палестини.

2. Вона є кульмінацією історії Виходу та початком їхнього життя в Палестині.

3. Ця книга, по-перше, показує, як вибір послуху приносить перемогу та благословення, а по-друге — як непослух приносить поразку. Книга Суддів містить подібні уроки, але порядок у ній зворотний, і Судді дають багато додаткових уроків щодо різних видів непослуху. Нарешті, Книга Йошуа корисна для нас, щоб ми могли повчитися на прикладі цього благочестивого вождя.

Питання: Як у Ісуса Навина 1:4 Бог дав ізраїльтянам землю хетів, якщо хети жили на півночі від Ізраїлю, на території сучасної Туреччини?

Відповідь: У книзі «Йошуа» 1:4 не йдеться про землю сучасної Туреччини. Натомість хетти мали колонію в центральній частині Ханаану, до якої входило місто Гібеон.

Питання: Що таке «Велике море» у книзі Йошуа 1:4?

Відповідь: «Велике море» — це їхня назва Середземного моря.

Питання: Яке процвітання обіцяється в Ісуса Навина 1:8?

Відповідь: Бог обіцяє Йошуа військові перемоги. Сам Йошуа ніколи не став особливо багатим. Хоча Бог дарує християнам успіх у багатьох сферах, ми маємо бути обережними, щоб не піддатися злу — любові до грошей. Все, що ми можемо сказати про фінансове процвітання, — це те, що в цьому житті ми можемо бути такими ж заможними, як Ісус і Павло, а вони не мали багато майна.

Питання: Що означає вираз «чим ти займаєшся» у книзі Йони 1:8?

Відповідь: Це може означати «чим ти займаєшся (як професія)», або ж «що ти робиш (на цьому кораблі)».

Питання: Чому в книзі Йони 1:8–10 вони злякалися, коли Йона сказав, що поклоняється Тому, Хто створив море і землю? Адже вони й так не поклонялися Єдиному Істинному Богу.

Відповідь: Вони не вірили в Єдиного Істинного Бога, але, судячи з усього, і не відкидали Його існування. Язичники, як правило, були схильні приймати нових богів, і якщо стверджувалося, що Він створив море, то в цих обставинах з таким Богом слід було рахуватися. Деякі люди й сьогодні такі. Вони не приймають Єдиного Істинного Бога, але й не відкидають Його існування. Їм подобається сидіти на паркані.

Питання: Чи слова з Ісуса Навина 1:11 прозвучали до Ісуса Навина 3:1 чи після?

Відповідь: Може бути як так, так і інакше; розповідь подана у суворому хронологічному порядку. Загалом у Біблії не можна припускати, що події мають бути в хронологічному порядку, крім випадків, коли це прямо зазначено.

Питання: Чи правильно встигли чоловіки з книги Йони 1:11-15 викинути Йону за борт, на те, що здавалося неминучою смертю?

Відповідь: Зазвичай — ні. Але вони були у відчаї, і коли Йона сказав їм це зробити, вони вчинили так, як вважали за необхідне. Може здатися жорстоким, що Бог змусив їх викинути Йона за борт на те, що здавалося неминучою смертю, але Бог використав це, щоб принести життя багатьом язичникам.

Питання: Чому в книзі Йошуа 1:15 їм довелося захоплювати землю, якщо Бог уже дав її їм у книзі Йошуа 1:3?

Відповідь: Тут є важливий урок. Бог уже проголосив цю землю їхньою. Однак попереду на них ще чекала важка праця, щоб заволодіти Божою обітницею. Сьогодні, щоб здобути перемогу, часто доводиться співпрацювати з Богом, щоб заволодіти тим, що Він дав.

Питання: Чи стали моряки в книзі Йони 1:16 віруючими в істинного Бога?

Відповідь: Писання прямо про це не говорить. Можливо:

а) вони справді навернулися і поклонялися лише істинному Богу,

б) вони просто почали дуже поважати істинного Бога і приносили Йому жертви, продовжуючи приносити жертви своїм ідолам.

Питання: У книзі Йошуа 2:1, чи була Рахаб насправді лише власницею готелю?

Відповідь: Згідно з Посланням до Євреїв 11:31 та Посланням Якова 2:25 — ні. Поза Біблією про це також згадується у «1-му листі Климента» (96–98 рр. н. е.), розд. 12, т. 1, с. 8, написаному у 96–98 рр. н. е. У «Навчальній Біблії Нельсона» (с. 355) зазначено, що вжитий тут гебрейський термін означає звичайний готель, не пов’язаний із релігійним храмом.

У примітці до перекладу NIV зазначено: «Або, можливо, власниця готелю», але в цьому випадку це невірно.

Питання: Чому в книзі Йошуа 2:1 благочестиві чоловіки пішли до такого дому, як дім Рахаб?

Відповідь: Сьогодні благочестиві чоловіки не повинні так чинити. У Приповістях 5:8, у контексті спокуси, сказано, що чоловіки не повинні навіть наближатися до дверей розпусної жінки. Однак у відповіді слід врахувати три моменти.

1. Приповістей 5:8 ще не було написано, і від людей не очікували дотримання заповідей, які ще не були відкриті.

2. Біблія ні схвалює, ні засуджує те, де вони зупинилися.

3. У гебрейській мові слова, що позначають «готельника» та «повію», є однаковими. Рахаб, безперечно, належала до другої категорії, як свідчать Послання до Євреїв 11:31 та Послання Якова 2:25. Однак може існувати культурна причина, чому для обох понять використовується одне й те саме слово. Можливо, кімнати в готелях та інших місцях проживання мали подвійне призначення, і для доброчесних людей вони були просто кімнатами для сну. У такому разі, якщо кожен готель одночасно слугував місцем проституції, перебування благочестивих чоловіків у готелі з благочестивих причин могло бути неминучим.

Питання: Чи нагородив Бог Рахаб за брехню в книзі Йошуа 2:4-9?

Відповідь: Біблія ніде не говорить, що Бог нагородив Рахаб за брехню, але Послання до Євреїв 11:31 показує, що Бог нагородив Рахаб за те, що вона довірилася Йому. Крім того, християни розходяться в думках щодо цього питання, і існують дві відповіді.

1. Дехто стверджує, що брехня Рахаб була праведним вчинком. Брехати злим людям — це допустимо, щоб врятувати невинне життя та в часи війни. У «Новій Женевській навчальній Біблії» (New Geneva Study Bible), с. 298, сказано: «Обман є необхідною тактикою у війні».

2. Інші вважають, що брехня Рахаб не була праведним вчинком. Однак Рахаб не знала Божого Закону, і Бог винагородив її за те, що вона йшла за Ним, незважаючи на її недосконалі знання. У книзі «Відповіді на 735 загадкових біблійних питань» (с. 88) зазначається, що Бог благословляє грішників, незважаючи на їхні гріхи, оскільки всі люди є грішниками.

Див. також обговорення щодо Послання до Євреїв 11:31 та Послання Якова 2:25.

Питання: Що таке «брод» (з малої літери «б») у книзі Йошуа 2:7?

Відповідь: Це неглибоке місце для переправи через річку.

Питання: У Іосуа 2:18–21 та Іосуа 6:22–23, у чому полягає значення червоної нитки?

Відповідь: Для Рахаб та ізраїльтян це була просто ознака між ними, щоб зберегти її родину живою.

Іриней Ліонський (182–188 рр. н. е.) у праці «Проти єресей», книга 4, розділ 20.12, стор. 492, згадує, що червона нитка, вивішена з вікна, нагадує кров пасхального ягняти, якою ізраїльтяни в Єгипті помазували свої двері. Ми також можемо побачити, що вона нагадує рожево-червону кров Ісуса, пролиту за нас. Отже, у певному сенсі ми теж маємо червону нитку як символ нашого захисту від Божого гніву.

Питання: Чому в книзі Йошуа 3:7 Бог хотів «звеличити» Йошуа?

Відповідь: Бог хотів, щоб народ поважав Йошуа. Тоді вони з більшою ймовірністю слухалися б його та довіряли Йошуа. У Посланні до філіп’ян 2:29 сказано, що благочестивих людей слід визнавати та шанувати.

Питання: Чому в книзі Йошуа 3:9-16 Йошуа розпочав наступ із середини Ханаану?

Відповідь: Ми бачимо, що це було цілком логічно з військової точки зору. Напад у центрі розділив приблизно 1,1 мільйона людей на півночі від 900 000 на півдні. Цікаво, що стратегія Йошуа, яка полягала в тому, щоб спочатку атакувати Ханаан у центрі, аби розділити північ і південь, очевидно, була відома британському фельдмаршалу Едмунду Г. Алленбі. Він застосував ту саму стратегію під час Першої світової війни, щоб звільнити Палестину від турків, і він також здобув перемогу.

П: У книзі Йошуа 3:9-13, чи мали вони труднощі з переправою через річку Йордан?

В: Для Бога це не становило жодних проблем. Ширина річки Йордан у районі Єрихону більшу частину року становила 80–100 футів, але під час весняної повені вона досягала однієї милі. Розвідники могли переправитися через мілкі, глибиною близько 3 футів, броди, де одночасно могли перейти лише кілька людей. Здавалося б, ізраїльтянам знадобився б дуже великий брід, або ж довелося б зробити довгий обхід. Однак у Бога був швидший спосіб, про який Йошуа розповів народу в книзі Йошуа 3:9-13.

Це було диво, бо води зупинилися, «як тільки ноги священиків торкнулися води» (Йошуа 3:15-16), і вони перейшли по сухій землі (Йошуа 3:17).

Питання: У книзі Йошуа 3:10 сказано, що Бог неодмінно вижене ханаанеїв перед ними, то чому ж деякі з них залишилися навіть за часів суддів?

Відповідь: Бог сказав не те, що Він вижене ханаанеїв, а те, що Він вижене ханаанеїв перед ними. У тих випадках, коли вони припиняли боротися проти ханаанеїв, ті не виганялися.

Навіть сьогодні є битви, в яких Бог буде з нами, щоб ми перемогли, але якщо ми відмовляємося вести цю битву, ми не здобуваємо перемоги.

У християнських піснях є тема переправи через Йордан. Ця тема означає смерть і мирне входження до Обіцяної Землі небес. Однак це не є точним відображенням того, що Йордан означав для ізраїльтян. Переправа через Йордан для них означала початок битви за те, щоб заволодіти тим, що Бог обіцяв їм. Це мала бути важка праця! Бог сказав ізраїльтянам, що вони можуть заволодіти Землею Обітованою, але, очевидно, ханаанеї так цього не сприйняли. Так само й у нашому житті: Бог обіцяє нам те, чого ми прагнемо, але сатана, здається, не бажає відпускати свою владу. Подібно до ізраїльтян, нам потрібно бути сміливими й вимагати того, що було обіцяно. Як і Йошуа, ми не повинні йти на компроміси, а через послух і наполегливу працю маємо подолати труднощі, що стоять перед нами.

Питання: У книзі Йошуа 3:15-16 йдеться про те, чи зупинявся коли-небудь після того потік річки Йордан?

Відповідь: Так, після переправи Йошуа річка Йордан зупиняла свій плин і в інші часи. У 1927 році зсув ґрунту поблизу міста Адам перекрив річку на 20 годин. Однак те, що русло річки Йордан стало сухим одразу після того, як священики ступили в річку, неможливо пояснити без Божої сили. Мабуть, це було дивовижно — бути одним із ізраїльтян, які спостерігали, як річка раптово висохла, а згідно з Ісуса Навина 4:18 — так само раптово повернулася на своє місце.

Питання: Чи перейшов Ізраїль Йордан саме тут, у Ісуса Навина 3:17, чи в Ісуса Навина 4:5, 10–11?

Відповідь: Ось послідовність подій.

1. Священики понесли ковчег у середину річки Йордан і залишилися там, як зазначено в першій половині Ісуса Навина 3:17.

2. Поки священики перебували там, народ перейшов річку, як зазначено в другій половині Ісуса Навина 3:17.

3. Чоловіки взяли дванадцять каменів і перенесли їх із західного (ханаанського) берега річки до середини, як сказано в Ісуса Навина 4:5.

4. Священики, які весь цей час стояли посередині Йордану з ковчегом, нарешті перейшли на інший берег після того, як усе було зроблено, як сказано в Ісуса Навина 4:10–11.

Незрозуміло, чи чоловіки перенесли дванадцять каменів після того, як переправився останній з народу, чи тоді, коли частина народу ще переправлялася.

Питання: Чому в Ісуса Навина 4:5-9 вони взяли дванадцять каменів?

Відповідь: Це послужило для них пам’яткою (Йошуа 4:6), і один камінь припадав на кожне плем’я (Йошуа 4:5).

Варто звернути увагу на те, що Йошуа не наполягав на тому, щоб дванадцять племен злилися в одне, а навпаки — щоб вони раділи своїй самобутності, водночас дотримуючись єдності у відданості Богу та один одному. Як християни, ми не мусимо вдавати, ніби різні культури мають бути однаковими. Навпаки, з одного боку, наші різні культури є приводом для радості та захоплення. З іншого боку, наші різні культури дають нам різні перспективи, що є цінним, оскільки ми допомагаємо один одному уникнути помилок та сліпих плям щодо гріха.

Уявіть, що ви були одним із ізраїльтян. Коли Йошуа попросив дванадцятьох людей повернутися посередину річки, щоб взяти камінь, чи зголосилися б ви добровольцем? Пам’ятайте: єдиною гарантією того, що річка не повернеться, було те, що ви бачили священиків і ковчег посередині русла.

Питання: Чому в Іошуа 4:13 зазначено, що всі чоловіки в війську з племен за Йорданом налічували близько 40 000, якщо в Числах 26:7, 18, 34 вказано, що кількість тих, хто міг служити у війську, була більш ніж удвічі більшою?

Відповідь: Спочатку три моменти, які не є частиною відповіді, а потім сама відповідь.

1. У 1-й книзі Чисел наведено ще один перепис, але він був проведений 40 років тому, тому це не має відношення до цього питання.

2. Між другим переписом населення та вторгненням минув короткий проміжок часу, але цей проміжок був настільки малим, що розбіжності не перевищували б приблизно одного відсотка.

3. Люди з племені Манасії жили по обидва боки річки Йордан, тому лише частина з 52 700 мешканців Манасії жила на схід від Йордану. Однак у племен Гада та Рувима разом налічувалося 84 230 осіб, що перевищує приблизно 40 000.

У відповіді слід врахувати два моменти.

Не 100 % чоловіків перебували в армії. У Повторенні Закону 20:5–8 наказувалося воїнам залишатися вдома, якщо вони щойно посадили виноградник, заручилися або бояться. Певний відсоток, ймовірно, залишався, щоб доглядати за стадами та захищати жінок і дітей.

Ухильники від призову? Можна стверджувати, що, можливо, кількість тих, хто на той час служив у війську, мала б бути більшою. Можливо, ця кількість була правильною, а, можливо, було занадто багато чоловіків, які стверджували, що бояться, або самовільно залишили частину. Люди не завжди роблять те, що повинні.

Питання: Чи мали дванадцять каменів у Йошуа 4:19 доізраїльське ханаанське значення, подібне до Стоунхенджа в Англії, як, за словами «Біблійного путівника Азімова» (с. 212), цілком імовірно?

Відповідь: Ні, немає жодних археологічних доказів того, що ці камені мали якесь доізраїльське значення. Якби ізраїльтяни принесли ці камені самі, то до їхнього приходу там не було б жодного кам’яного вівтаря.

Питання: Чи, як зазначено в Книзі Йошуа 4:19, ізраїльська релігія асимілювала Гільгал, подібно до того, як мусульмани «асимілювали Каабу та святість Мекки з язичницького минулого, а християнство — святкування Різдва з язичницьких обрядів, пов’язаних із зимовим сонцестоянням»?

Відповідь: Ні. Тут є кілька хибних припущень.

1. Хоча назва «Гільгал» може мати багато значень, немає доказів, що вона означає «коло з каменів».

2. Немає жодних доказів того, що Гільгал мав релігійне значення для ханаанеїв.

3. Немає жодних доказів подібності до Стоунхенджа.

У мусульманських хадисах Бухарі відкрито визнається, що до приходу Мухаммеда у Каабі у племені Курайш було 360 ідолів.

Християни святкують Різдво на честь народження Христа. Твердження, що це було запозичено з язичницького свята сонцестояння, не відповідає дійсності. З-поміж приблизно 25 римських свят протягом року саме під час Сатурналій (17–24 грудня) рабів тимчасово звільняли. Багато християн були рабами, і для них було б логічно святкувати саме в той час, коли вони були тимчасово вільними.

Питання: Чи знали про це чудо всі люди на землі, як зазначено в Іошуа 4:24?

Відповідь: Хоча всі мешканці цієї землі та народи Близького Сходу, безсумнівно, чули про це, у Ісуса Навина 4:24 не сказано, що про це в той час знали всі люди на планеті. З іншого боку, з огляду на кількість надрукованих Біблій та кількість їхніх перекладів, ми наближаємося до того, що про це чули майже 100 % народів світу.

Питання: Чому, згідно з Ісуса Навина 5:2-5,7, ізраїльтяни не обрізали своїх дітей раніше?

Відповідь: Писання не вказує, чи це було через непокору, недбалість, чи тому, що обрізання було б складним під час подорожі.

Питання: Що в Ісуса Навина 5:9 малося на увазі під «ганьбою Єгипту»?

В: «Докір» означає сором або догану. Докір полягав не в тому, що ізраїльтяни були рабами, а в їхній непокорі після виходу з Єгипту. Як історична довідка: приблизно від половини до двох третин населення Риму, Карфагена та Греції складали раби.

П: У книзі Йошуа 5:13–15 та незвичайна постать, яку побачив Йошуа, перебувала на стороні ізраїльтян чи на стороні ханаанеїв?

В: Біблія чітко говорить, що Він не був ні на чиєму боці. Звісно, Бог не був на боці ханаанеїв, але оскільки Йошуа та ізраїльтяни не були безгрішними й досконалими, Він не був і на їхньому боці. Сьогодні ми можемо задаватися питанням, чи Бог на нашому боці, і чи завжди Він виконуватиме наші бажання. Бог не на нашому боці; навпаки, ми повинні бути на Божому боці.

Питання: У книзі Йошуа 5:13-15, хто саме є тим Полководцем?

В: Це є поява Ісуса Христа до Його втілення. Деякі християни вважають, що це міг бути архангел Михаїл, оскільки, як зазначено в Об’явленні 12:7-8, саме Михаїл очолював ангелів у боротьбі проти сатани. Однак у ролі Полководця в Об’явленні 19:11-16 виступає Ісус.

Але вирішальним аргументом є те, що Полководець прийняв поклоніння в книзі Ісуса Навина 5:14, а Божі ангели не дозволяють людям поклонятися їм або падати до їхніх ніг, як показано в Об’явленні 22:8-9. Крім того, Полководець наказав Йошуа зняти взуття, бо земля, на якій він стояв, була святою (Йошуа 5:15). Це нагадує ситуацію, коли Мойсей мусив зняти взуття, коли розмовляв з Богом у палаючому кущі (Вихід 3:3-5).

Питання: У 5:14 книги Йошуа, коли Йошуа зрозумів, що цей Полководець не був звичайною людиною, чому він відреагував саме так?

Відповідь: Послідовність реакцій Йошуа має велике значення.

1. По-перше, Йошуа впав перед Ним обличчям до землі.

2. По-друге, Йошуа запитав, чи має Воєначальник для нього якесь послання.

3. Коли Полководець наказав йому зняти взуття на святій землі, Йошуа підкорився.

Сьогодні, коли ми слідуємо за Богом, важливо не плутати порядок наших реакцій. Поклоніння Богу передує пізнанню фактів про Нього, і ми маємо знати Божу волю, перш ніж зможемо підкоритися.

Питання: У Іосуа 5:14, то яке саме послання отримав Йошуа?

Відповідь: Це було чітке послання, хоча й не у словах, а в самій присутності Повелителя. Послання полягало в тому, що Повелитель був поруч і пильнував за ізраїльтянами, і що їм не було чого боятися.

Питання: У книзі Йошуа 5:15: чи є земля, на якій стояв Йошуа, святою і сьогодні?

Відповідь: Не обов’язково. Саме Бог освячує речі, а святі місця можуть бути осквернені і тоді перестають бути святими.

Питання: Чому, як описано в 6-му розділі Книги Йошуа, Бог звалив стіни Єрихону, а не інших міст?

Відповідь: Можливо, з тієї ж причини, з якої Бог не робить усе для всіх постійно. Бог не лише дає нам роботу на землі, але й одна з причин, чому були створені обрані, полягала в тому, щоб вони чинили добрі діла, згідно з Ефесянам 2:10.

Питання: У 6-му розділі Книги Йошуа, чи впали стіни Єрихону тому, що ізраїльські сапери прокопали під ними тунель, поки канаанеї були відволікані маршем, як стверджує «Посібник з Біблії» Азімова на сторінці 213?

Відповідь: Це, можливо, цікава теорія, але в ній є три проблеми.

1. Вони обходили стіни лише сім днів, чого було б недостатньо, щоб прокопати тунель під стінами. Пам’ятайте, що стародавні народи не мали вибухових зарядів, тож їм довелося б проводити масштабні земляні роботи під стінами.

2. Для цього потрібна була б велика точність у ритті, щоб проникнути на потрібну глибину вгору по схилу і, можливо, під ровом.

3. Немає жодних згадок про те, що ідея риття під міськими стінами з метою їх підриву взагалі спадала на думку в той час, 3 400 років тому. Перший відомий випадок спроби підриву міських стін пов’язаний з Філіпом V Македонським (220–205 рр. до н. е.), який прокопав фальшивий тунель, і після того, як солдати підкинули в повітря достатньо пилу, щоб створити враження, ніби тунель майже готовий, мешканці міста здалися. Римляни підкопали міські стіни під час облоги Амбракії, поблизу Коринфа, у 189 р. до н. е.

Питання: Чи показує книга Йошуа 6, що ми спасаємося як ділами, так і благодаттю?

Відповідь: Ні, хоча дехто намагався стверджувати, що так. Їхній аргумент полягає в тому, що, хоча Бог Своєю благодаттю віддав Єрихон ізраїльтянам без їхніх зусиль (Йошуа 6:2), вони не лише мали вірити, що стіни впадуть, але й мусили обходити місто сім днів, 13 разів, перш ніж стіни впали.

Однак саме їхнє обходження не спричинило падіння стін; це зробив Бог надприродним чином. Слухняне виконання діл дійсно приносить нам благословення, але стіни Єрихону стосуються не їхнього спасіння, а їхнього завоювання твердинь у їхньому житті як віруючих. Було б хибним перекрученням нашої позиції стверджувати, що ми проти діл або що діла не мають нічого спільного з життям спасеної людини. Діла є результатом спасіння, а не його умовою.

Питання: У книзі Йошуа 6:1-5, чи знав Йошуа, чому Бог наказав ізраїльтянам обходити місто?

Відповідь: У 6-му вірші Йошуа було сказано, що на сьомий день стіни впадуть. Однак Йошуа не мав уявлення, чому Бог вирішив вчинити саме так. Ми можемо висувати гіпотези про землетруси, стіни, збудовані на нестійкому фундаменті тощо, але зрештою мусимо визнати, що Бог не завжди повідомляє нам причини, чому Він хоче чинити так, як чинить.

Деякі люди вірять у щось або слухаються Бога лише тоді, коли повністю розуміють усі «як» і «чому». Все, що знав Йошуа — і чого нас сьогодні вчить Книга Йошуа, — це те, що послух приносить благословення, а непослух — поразку. Більш покірним є слухатися навіть тоді, коли ми не знаємо всіх «чому» та «як». Єдиний виняток із цього правила полягає в тому, що якщо ми вважаємо, ніби Бог каже нам щось, що суперечить тому, що Він говорить у Святому Письмі, ми можемо бути впевнені: це не Бог каже нам так чинити.

Питання: Як у Йошуа 6:4 ізраїльтяни могли обходити Єрихон сім днів поспіль, якщо вони мали відпочивати в суботу?

Відповідь: Вони мали відпочивати в суботу від своєї власної праці, а не від явного Божого наказу. Тертуліан (писав у 207/208 р. н. е.) був одним із перших, хто відповів на це заперечення у праці «Проти Маркіона», книга 2, розділ 21, стор. 313.

Питання: Чому в книзі Йошуа 6:18–19 ізраїльтяни не могли залишити собі здобич, якщо вони могли залишити собі здобич з інших міст?

Відповідь: Бог зазвичай вимагає, щоб перші плоди праці віддавалися Йому. Крім того, не ізраїльтяни зруйнували стіни Єрихону, а сам Бог. Згідно з книгою «Чи може археологія довести Старий Завіт» (с. 32), одним із незвичайних знахідок археологів є недоторкані ємності з зерном. Такі майже ніколи не знаходять у містах, що були завойовані. Або захисники з’їдали б їх під час облоги, або завойовники забрали б їх.

Питання: Що ми знаємо про Єрихон з археологічних даних, згаданих у книзі Йошуа 6:20?

Відповідь: Єрихон — одне з найдавніших відомих міст світу. Археологи стверджують, що Єрихон було вперше збудовано приблизно 7000 р. до н. е., покинуто близько 4000 р. до н. е. і відбудовано приблизно 3200 р. до н. е. Це було одне з багатьох міст, зруйнованих амореями близько 2300 р. до н. е., відбудованих ними, а потім знову зруйнованих приблизно 1400 р. до н. е. У Єрихоні була сторожова вежа та дві стіни: внутрішня стіна товщиною 12 футів і зовнішня стіна товщиною 6 футів та висотою 35 футів. Внутрішня стіна розташовувалася на відстані від 5 до 10 футів всередині від зовнішньої. Мешканці будували будинки на дошках між стінами, і будинок Рахаб, ймовірно, був саме таким. Тоді шпигуни могли вилізти через її вікно, щоб втекти з міста. Єрихон був містом від малого до середнього розміру в Палестині, розташованим на пагорбі висотою 11 футів, розміром 200 на 400 ярдів. Пагорб мав нахил 35 градусів, тому тарани не могли ефективно пробивати стіни. Єрихон займав площу 8 акрів; для порівняння: Мегіддо займав 14 акрів, а Хацор, найбільше місто, — 200 акрів. У Єрихоні мешкало щонайбільше 10 000 людей. Воду постачало джерело всередині міста, а Єрихон був потужно укріплений; його було б важко захопити. Ці факти двоє розвідників, ймовірно, помітили й повідомили Йошуа.

Питання: Чи існують археологічні докази того, що стіни Єрихону впали надприродним чином, як описано в Ісуса Навина 6:20?

Відповідь: Так. У 1990 році Брайант Г. Вуд виявив міцні стіни, великі запаси зерна (що свідчить про нетривалу облогу) та відсутність слідів розграбування (оскільки зерно все ще було на місці). Джон Гарстанг був тим, хто першим виявив велику кількість обвугленого зерна. У книзі «Важкі вислови Біблії» (Hard Sayings of the Bible), на сторінках 182–183, згадуються деякі докази землетрусу магнітудою 8 балів за шкалою Ріхтера, який міг залишити тріщини в стінах. Внутрішні стіни з глиняної цегли обвалилися на зовнішню кам’яну стіну, утворивши зручний схил — зручний, тобто, для ізраїльтян.

Коли відбулося це захоплення? Керамічні вироби з Кіпру вказують на дату між 1450 і 1400 роками до н. е. Єгипетські амулети, на яких викарбувано ім’я тогочасного фараона, датуються періодом аж до часів Йошуа. Датування за допомогою вуглецю-14 вказує на руйнування міста у 1410 році до н. е. з похибкою ± 40 років. Окрім книги «Складні місця Біблії» (Hard Sayings of the Bible), с. 182–183, інформація з цієї відповіді була взята з книг «Коли критики запитують» (When Critics Ask), с. 136–137, та «Енциклопедія біблійних труднощів» (Encyclopedia of Bible Difficulties), с. 156–157. Перші дві книги посилаються на статтю Браянта Г. Вуда в журналі «Biblical Archaeology Review» (березень/квітень 1990 р.).

Див. також книгу «Фараони та царі: біблійні пошуки» (Pharaohs and Kings: A Biblical Quest), с. 299–308, де викладено точку зору нехристиянського вченого щодо того, чому раніше деякі дослідники вважали Єрихон одним із найбільших провалів біблійної археології, а також про те, як Рол доводить, що згодом записи Ісуса Навина в цьому питанні виявилися правильними.

Альфред Хьорт у своїй книзі «Археологія та Старий Завіт» (с. 209 та 210) зазначає: «Археологічні свідчення про падіння Єрихону вже давно є предметом суперечок. Починаючи з 1907 року, Карл Ватцінгер проводив розкопки на цьому місці й дійшов висновку, що воно було незаселеним у період пізньої бронзової доби (1550–1200 рр.). У 1930-х роках Джон Гарстанг проводив розкопки на цьому місці протягом кількох сезонів і оголосив, що виявив зруйновану подвійну міську стіну та житловий район («Місто IV»), знищений вогнем, — усі ці знахідки датуються приблизно 1400 роком. З 1952 по 1958 рік леді Кетлін Кеньон проводила розкопки в Єрихоні. Вона погодилася з тим, що Гарстанг виявив гробниці, деякі керамічні вироби та, ймовірно, будівлю (так зване Гарстангом «Середнє будівля»), які датуються пізньою бронзовою епохою IIA (1450/1400–1350/1300 рр.). Однак сама вона знайшла на місці лише кілька фрагментів стін пізньої бронзової епохи та один маленький черпак-глечик пізньої бронзової епохи. Крім того, більш досконалі методи розкопок Кеньон показали, що подвійна міська стіна, яку Гарстанг датував часами Йошуа, насправді належала до набагато більш раннього періоду — ранньої бронзової доби. Вона віднесла руйнування Міста IV до кінця середньої бронзової доби II (приблизно 1550 р.). Кеньон дійшла висновку, що міста, оточеного стінами, яке міг би завоювати Йошуа, не існувало.

Лише на початку 1980-х років остаточні публікації про роботу Кеньон стали доступними для вивчення. Таке дослідження спонукало Браянта Вуда (1990) погодитися з тим, що подвійна стіна дійсно походила з набагато більш раннього періоду, але він також дійшов висновку, що Місто IV було зруйновано наприкінці пізньої бронзової доби I (приблизно 1400 р.), як і стверджувала Гарстанг. Грунтуючись у своєму аналізі Міста IV на кераміці, скарабеях і навіть радіовуглецевому датуванні, Вуд виявив, що Кеньон значною мірою базувала свої висновки на відсутності певної імпортної кераміки та ігнорувала значну кількість місцевої кераміки, частину якої Вуд відніс до Пізньої бронзової доби. Якщо Вуд має рацію, то в Єрихоні є докази на користь ранньої дати Виходу.

Примітка 9, с. 210: «Немає повної згоди щодо внутрішньої хронології чи термінології Пізньої бронзової доби. Залежно від обраної хронології, Пізня бронзова доба I закінчилася у 1450 або 1400 році. Наслідком цієї невизначеності є те, що докази завоювання могли існувати або в перехідний період від пізньої бронзової доби I до пізньої бронзової доби II, або повністю в межах пізньої бронзової доби II. Щоб ще більше ускладнити справу, значна культурна спадкоємність між цими двома періодами іноді ускладнює визначення, коли закінчилася пізня бронзова доба I і почалася пізня бронзова доба II. Тому, можливо, існування Міста IV могло тривати аж до пізньої бронзової доби II перед його руйнуванням».

Хоча більшість консервативних біблійних вчених датують Вихід приблизно 1450 роком до н. е., є й такі, хто припускає, що це сталося близько 1200 року. Однак слідів заселення Єрихону близько 1200 року до н. е. не виявлено.

Питання: Чому в книзі Йошуа 6:21 та в інших місцях канаанеїв карають за людські жертвоприношення, а інших народів, таких як ацтеки та майя, — ні?

Відповідь: Бог дійсно покарав ці культури завоюванням, знищенням їхньої цивілізації та великими людськими втратами. Однак Бог не накладає достатнього покарання на всіх людей і всі культури в цьому житті. Це відбудеться лише в Судний день. Як показав Ісус у Марка 13:1–6, Бог ще не накладає рівного покарання в цьому житті за рівні гріхи.

Питання: Чому в книзі Йошуа 6:21 та інших місцях Бог наказав ізраїльтянам вбити всіх ханаанеїв, а не якийсь інший народ?

Відповідь: Канаанеї практикували ідолопоклонство, але й інші народи також практикували ідолопоклонство. У Левіті 18:21–26 Писання лише зазначає, що земля була осквернена через своїх мешканців. Там не вказано, чому саме, але ми можемо побачити принаймні три причини. Є три аспекти релігії канаанеїв, які загалом були особливо злими та спокусливими для ізраїльтян.

Жертвопринесення дітей: (Второзаконня 12:30-31). Археологічні розкопки в Гезері та інших місцях також свідчать про жертвопринесення немовлят.

Релігійна проституція: це була поширена тема в ханаанській релігії. Проституція — це одне, але ще гірше, коли священики кажуть тобі займатися нею, якщо ти хочеш бути доброю, релігійною людиною.

Гомосексуалізм: ханаанеї практикували це, оскільки

1) так сказано в Левит 18:22-24, і

2) це було поширеним у Содомі та Гоморрі, а вони знаходилися поблизу Ханаану і мали спільну культуру.

Як зазначає Глісон Арчер у праці «Огляд вступу до Старого Завіту» (A Survey of Old Testament Introduction, Moody Press, 1974, с. 279–280): «…подальша історія Ізраїлю дуже наочно ілюструє серйозну небезпеку, яка залишалася для Ізраїлю доти, доки ханаанеям дозволялося жити серед них».

Однак незрозуміло, чи була гомосексуальність настільки поширеною, як жертвопринесення дітей та релігійна проституція.

Питання: Як можна виправдати те, що в книзі Йошуа 6:21 та в інших місцях Бог наказав ізраїльтянам вбити всіх ханаанеїв?

Відповідь: Відповідь коротка й проста, але, можливо, для її розуміння знадобиться зміна парадигми. Відповідь проста: Бог може робити все, що забажає. Наступне пояснення (сподіваємося) допоможе вам зрозуміти цю відповідь. Незалежно від того, чи погоджуєтеся ви з тим, що Бог може робити все, що забажає, чи подобається вам ця відповідь, ви принаймні зможете повністю зрозуміти, що саме мається на увазі під цією відповіддю.

Відповідайте «Так» чи «Ні»

(Так/Ні) Чи був би Бог справедливим, якби Він подовжив тривалість життя людей?

(Так/Ні) Чи був би Бог справедливим, якби Він скоротив тривалість життя людей?

(Так/Ні) Коли настає час чиєїсь смерті, чи був би Бог справедливим, обравши будь-який спосіб, який Він забажає?

(Так/Ні) Чи був би Бог справедливим, якби Він дозволив деяким людям жити довше, ніж іншим?

Якщо ви відповіли «Ні» на будь-яке з наведених вище запитань, наведіть відповідний законодавчий акт, якщо такий існує, разом із джерелом, на якому ґрунтується цей акт.

Бог може робити те, що забажає, і Він може наказувати те, що забажає. Навіть якби Бог підпорядковувався нашим законам (а це не так), наші закони не намагаються регулювати те, що Бог може робити, так само, як вони не регулюють те, що дозволено торнадо та ураганам.

Оскільки Божий характер добрий, а все, що Він сказав, є правдою, якийсь приклад можна було б вважати несправедливим з боку Бога лише в тому випадку, якщо б він суперечив усьому, що Він відкрив про Свій характер і Свої шляхи.

На щастя, Бог не є таким, як у цьому крайньому прикладі. Те, що Біблія говорить про те, що Бог є люблячим, не «змушує» Бога бути люблячим. Натомість Бог був люблячим першим і добровільно бажав виразити нам, що Він є люблячим, а також справедливим, святим і гнівним. Бог просить вас слідувати за Ним, але Він не благає вас. Якщо вам це не подобається, ви можете йти своїм шляхом, а Бог піде Своїм. Але замисліться, куди приведе вас ваш власний шлях…

Питання: У книзі Йошуа 6:21 та в інших місцях Бог не здається дуже добрим. Хіба Бог не повинен завжди бути добрим?

Відповідь: Не завжди. Насправді Бог часто є надзвичайно добрим (хоча «люблячий» — це точніше слово). Бог настільки люблячий, що Бог-Син прийшов на землю, щоб страждати й померти, щоб пролити Свою кров на хресті за наші гріхи. Однак для тих, хто відкидає Бога, і для тих, хто завдає болю іншим, Бог не є добрим. І в Старому, і в Новому Завіті Бог не так соромиться Свого гніву, як це часто робимо ми. Якщо ти розумієш, що, хоча Бог і дуже люблячий, Він не завжди добрий, і від Нього цього не вимагається, ти розвіяв одне з найбільших хибних уявлень про Бога в нашій культурі.

Питання: У книзі Йошуа 6:25 сказано: «…аж до цього дня». Коли ж була записана книга Йошуа?

Відповідь: Це вказує на те, що Книга Йошуа була записана за часів Йошуа, ще за життя Рахаб. Звичайно, з тих часів до сьогоднішнього дня робилися її копії.

Питання: У книзі Йошуа 6:26, чому Йошуа виголосив це прокляття проти того, хто відбудує Єрихон?

Відповідь: Писання не пояснює, чому Йошуа виголосив це прокляття, яке згодом збулося. Дехто може сказати, що це було не прокляття, а лише Боже попередження про те, що має статися. Однак замість того, щоб виголошувати прокляття, Бог міг би просто не допустити, щоб це сталося.

Тож чому було виголошено це прокляття? Людські причини та божественні причини не обов’язково збігаються. Ось дві гіпотези.

Людська причина: Йошуа був дуже схвильований після перемоги над Єрихоном. Можливо, він не хотів бачити, як місто відбудовують, оскільки воно символізувало опір проти Бога та проти нього самого.

Божественна причина: Можливо, Бог теж не хотів, щоб це місто, яке символізувало опір Божому народу, було відбудоване протягом століть. Іноді Бог все ж дозволяє людям робити те, що Йому не до вподоби, але за певну ціну, як-от відбудова Єрихону.

Питання: Чи збулося це пророцтво в Іосуа 6:26?

Відповідь: Це приклад умовного пророцтва. У цьому випадку умова виконалася тоді й тільки тоді, коли Єрихон було відбудовано. Згідно з 1 Царів 16:34, Хіел із Бетела відбудував Єрихон. Його первісток Авірам і наймолодший син Сегуб обидва загинули.

Питання: У книзі Йошуа 7:1 згрішив лише Ахан чи весь Ізраїль?

Відповідь: Згрішили лише Ахан та його родина, але поразка Ізраїлю свідчить про те, що й інші також зазнали наслідків гріха Ахана.

Гріх однієї людини та причетність її родини завдали шкоди всьому народу. Урок про те, що Ахан не був єдиним, хто загинув за свій гріх, не був забутий ізраїльтянами (Йошуа 22:20). Цікаво замислитися над іншими прикладами, коли гріх одного завдає шкоди багатьом. Але що стосується Адама та Христа, то хоча гріх одного завдав шкоди багатьом, праведність Одного спасає кожногохто вірує. Часто поведінка однієї людини впливає на багатьох. 1 Самуїла 24 наводить ще один приклад.

Питання: У Ісуса Навина 7:2–4 — чи було це Боже покарання, чи просто прорахунок з боку ізраїльських вождів?

Відповідь: Ці два варіанти не виключають один одного. Ізраїльтяни неправильно оцінили кількість воїнів, що скупчилися в Бетелі та Аї. Однак Бог може збільшувати чи зменшувати нашу прозорливість і розсудливість, як Він забажає.

Питання: Чому в Іосуа 7:5-15 інші страждали за гріх Ахана?

Відповідь: На жаль, інші часто страждають за гріх однієї людини двома способами.

1. Вони зазнають покарання (насправді — наслідків), у якому вони не винні, так само як сьогодні народжуються немовлята з залежністю від кокаїну, героїну чи алкоголю, які вживали їхні матері.

2. Вони просто потурають гріхам тих, за ким слідують, і розділяють як провину, так і покарання за ці гріхи.

У «Коментарі до Біблії: Старий Завіт» є ще один цікавий коментар: так само, як і в гріхах Адама та Єви, а також Давида, Ахан побачив, зажадав і взяв. Френсіс Шефер зазначає, що речі, які взяв Ахан, — це ті самі речі, які люди брали б і сьогодні. Золото та срібло — це чистий матеріалізм, а плащ із Вавилону, ймовірно, був би дуже модним. Земля Обітована була для Ахана замало; він хотів більше, бо не задовольнявся тим, що давав йому Бог. Чи бувають у вашому житті моменти, коли ви незадоволені Божою турботою про вас?

Ще одним трагічним аспектом історії Ахана є те, що в битві при Аї та в усіх наступних битвах ізраїльтянам дозволялося залишати собі цінні речі! Якби тільки Ахан почекав, він міг би зібрати скарби багатьох міст. Чи бувають у вашому житті випадки, коли ви втрачали Боже благословення, бо не хотіли чекати й не слухалися Бога?

Питання: Чому в Ісуса Навина 7:6 Йошуа так переймався тим, що в цій сутичці загинуло 36 чоловіків з усього його війська?

Відповідь: Справа була не стільки в тому, щоб завоювати Ай — місто, в якому перебувало 10 000 воїнів, — скільки в тому, щоб завоювати його без значних втрат серед ізраїльтян і зробити це швидко, до того як об’єднаються війська інших приблизно 140 міст і селищ Ханаану.

Ще гірше, це вказувало на те, що Бог на той момент не допомагав їм. Якщо Бог не збирався їм допомагати, то Йошуа не був упевнений у перемозі в Ханаані.

П: Чому в Ісуса Навина 7:11–18 Бог просто не сказав Йошуа, хто згрішив?

Відповідь: Очевидно, Бог так само дбає про сам процес їхнього пошуку, як і про результат — виявлення винних. Ось що сталося.

1. Весь народ був освячений.

2. Часовий проміжок (один день) дав Ахану та його родині можливість самостійно зізнатися.

3. Кидання жеребків продемонструвало здатність Бога викривати гріх.

Можливо, таким чином підкреслювалася серйозність ситуації, оскільки процес затягувався. Уявіть себе на місці Ахана. Як би ви почувалися під час кидання жеребків? Можливо, ви думали, що зможете уникнути покарання, якщо просто поводитиметеся як завжди? Причиною цього тривалого процесу, ймовірно, було бажання дати Ахану шанс покаятися, чого він, однак, не зробив. Бог дуже терплячий, але обов’язково покайтеся, перш ніж настане знищення.

Цікавим контрастом до цього є випадання Йонатана за жереб у 1 Самуїла 14:37-45.

Питання: Чи були б Ахан і його родина врятовані, якби вони самі зізналися, як зазначено в Ісуса Навина 7:12?

Відповідь: Писання про це не згадує. Однак коли в Ісуса Навина 7:12 сказано знищити все, що присвячене на знищення, це не стосується Ахана. Проте коли того, хто має присвячені речі, слід вигубити, як наказав Бог в Ісуса Навина 7:15, для Ахана було вже запізно.

Питання: Чому в книзі Йошуа 7:18 Йошуа наказав «своїй» родині вийти вперед?

Відповідь: «Його» тут стосується Зімрі, а не Йошуа. Йошуа походив із племені Ефраїма (Йошуа 24:30).

Питання: Що означає вираз «віддайте славу Господу» у книзі Йошуа 7:19?

Відповідь: Це урочисте застереження говорити правду.

Питання: Чому в книзі Йошуа 7:24-26 ізраїльтяни вбили також родину Ахана?

Відповідь: Зверніть увагу на те, де були закопані ці речі. У відповіді слід врахувати сім моментів.

1. Вони теж чули наказ.

2. Вони теж жили в наметі, де це було закопано. Було б неможливо закопати це в землю так, щоб вони про це не знали.

3. Вони теж не висловилися, коли їм випала така нагода.

4. Вони теж заплатили ціну за гріх, на який погодилися. В американській культурі існує уявлення, що незалежно від того, що робить дитина чи підліток, їх у більшості випадків можна звільнити від суворого покарання, якщо їм ще не виповнилося 18 років. Це суперечить Божому погляду на речі, хоча Бог і визнає вік відповідальності, а Біблія дійсно говорить, що порушення не вважається гріхом там, де немає закону (Римлянам 4:15; 5:12).

5. Йошуа не вказує віку дітей.

6. Бог не вважає дітей винними у гріхах їхніх батьків (Єзекіїль 18:4, 19–20; Повторення Закону 24:16). Однак вони можуть бути винними за те, що виконують бажання свого батька, коли знають, що батько хоче, щоб вони не слухалися Бога.

7. Хоча діти не несуть провини своїх батьків, Бог все ж «карає» людей тим, що їхні діти страждають від наслідків гріхів своїх батьків, як показано в Числах 14:18.

Питання: У книзі Йошуа 8:1-35 — чи то Божа сила, чи стратегія Йошуа принесла перемогу під Аєм?

Відповідь: Ці два фактори не виключають одне одного. Стратегія була корисною, оскільки дозволила ізраїльтянам захопити Бетель та Ай, де не було захисників, а спалення цих міст зневірило ханаанських воїнів. Однак навіть найкраща стратегія не спрацює, якщо воїни не воюють добре, і, ймовірно, Бог допоміг ізраїльським воїнам битися успішно.

Питання: Які уроки ми можемо винести з битви при Аї, описаної в Книзі Йошуа 8:1-35?

Відповідь: Ми можемо винести щонайменше два уроки.

1. Навіть переважна сила не гарантує перемоги християнам, як і будь-кому іншому, якщо Бог не хоче, щоб ця сторона перемогла.

2. Успіх зазвичай робить звичайну людину вразливою до невдач, якщо тільки вона не є розсудливою. Розсудливість полягає в тому, щоб бачити всі сторони питання та розглядати речі у правильній перспективі.

Питання: Чи знайшли археологи місто Ай, згадане в Ісуса Навина 8:17, 25 та Буття 12:8?

Відповідь: Ні, і на це є вагома причина. Ай було невеликим містечком, яке, як стверджує Книга Йошуа, було «повністю» зруйноване. У Йошуа 8:17, 25 зазначено, що в Бетелі та Аї разом налічувалося лише 12 000 людей. У книзі Йошуа 7:3 ізраїльтяни оцінили, що спочатку їм знадобилося лише від 2 000 до 3 000 чоловіків, щоб перемогти їх. (У сучасних битвах загарбники зазвичай прагнуть мати перевагу принаймні 2:1.)

У книзі «735 відповідей на загадкові біблійні питання» (с. 89–90) зазначено, що більшість археологів вважали, ніби Ай був похований під курганом Ет-Телль, хоча географія цього місця не збігається з біблійним описом. Розкопки в Ет-Теллі свідчать про наявність там міста, але це місто було зруйноване у 2200 р. до н. е., тобто ще до часів Авраама. Однак інший курган неподалік, який називається Хірбет-Нісія, ймовірно, є місцем розташування Ая, і там потрібно провести додаткові розкопки.

Проте не слід забувати, що, оскільки Ай був невеликим містом і був «повністю зруйнований», можливо, археологам уже нічого не залишилося знайти.

Питання: Чому в Ісуса Навина 8:25 Йошуа так переймався перемогою над Аєм?

Відповідь: Можливо, було дві причини: військова та духовна.

Військова: Йошуа турбувався як про високий бойовий дух свого війська, так і про те, що тривала облога міста Аї дасть решті ханаанеїв можливість об’єднатися.

Духовне: Однак, мабуть, найбільше його турбувало те, що сила, яка розступила води річки Йордан і зруйнувала стіни Єрихону, більше не була з ними. Бог наказав їм заволодіти цією землею, але там було багато міцних міст, і без тієї сили вони самі зазнали б поразки. І народ, і Йошуа усвідомлювали, що опиняться у великій скруті, якщо Бог не буде з ними. Чи доводилося вам коли-небудь стикатися з труднощами, намагаючись виконувати Божу волю, покладаючись лише на власні сили, а не на Божу?

Питання: Як у невеликому містечку, такому як Ай, могло бути «12 000» людей, як зазначено в Ісуса Навина 8:25?

Відповідь: - Є дві причини. У гебрейській мові слово «чоловіки» могло означати загальне населення, а також, ймовірно, у місті тимчасово перебували додаткові воїни.

Питання: У книзі Йошуа 8:25, чи «12 000» означає лише чоловіків, чи всіх?

Відповідь: Слова чіткі, але значення може бути будь-яким. Можливо, у цьому невеликому містечку зосередилося 12 000 солдатів-чоловіків завдяки підкріпленню з боку інших ханаанеїв. З іншого боку, в івриті людей — як чоловіків, так і жінок — можна узагальнено називати «чоловіками».

Питання: Чому в книзі Йошуа 8:29 Йошуа повісив мертвого царя Ая на дереві?

Відповідь: Див. відповідь на питання щодо книги Йошуа 10:24.

Питання: Чому в книзі Йошуа 8:30 Йошуа збудував жертовник на горі Ебал, якщо пізніше в 1 Царів 12:31 та 1 Царів 15:14 заборонялося споруджувати високі місця?

Відповідь: У відповіді слід врахувати три моменти.

Час: Навіть якщо вівтар у книзі Йошуа 8:30 порушував заборони, зазначені в 1 Царів, вівтар Йошуа на горі Ебал був збудований до того, як ці настанови були дані. Не можна вважати когось відповідальним за порушення майбутньої настанови, якщо він про неї не знав. Див. Римлянам 4:15; 5:13.

Послух: Жертвенник на горі Евал був споруджений для використання до запровадження централізованого поклоніння в Єрусалимі. 1 Царів показує, що Бог не бажав, щоб споруджувалися будь-які несанкціоновані жертовники, а до цього Бог санкціонував жертвенник на горі Евал.

Мета: Жертвенник на горі Евал, так само як і Храм у Єрусалимі, були збудовані для поклоніння Богу. 1 Царів 12:32 показує, що Єровоам збудував високі місця не для поклоніння Богу, а для поклоніння ідолам. Так само 1 Царів 15:14 показує, що ці високі місця використовувалися для поклоніння Ашері та іншим ідолам.

Питання: Чому в книзі Йошуа 8:32-35 ізраїльтяни призупинили своє завоювання і зробили стратегічно безглуздий крок, рушивши на північ і схід до гори Геразім?

Відповідь: Це показує нам, що духовна підготовка тут важливіша за військову стратегію. Вони пішли на гору Геразім, щоб обрізатися та знову присвятити себе Господу. Хоча гора Геразім була віддаленим місцем, яке добре підходило для жінок і дітей, це не було головною причиною, адже залишити жінок і дітей на іншому березі Йордану могло б забезпечити їм навіть більшу безпеку.

Питання: Чому в книзі Йошуа 9:1-27 Бог благословив гібеонців, хоча вони не лише обдурили Божий народ, а й відверто збрехали?

Відповідь: У відповіді слід врахувати три моменти.

1. Звідки гібеонці могли знати, що не слід брехати? Гібеонці не мали вчень, переданих через Мойсея.

2. Навіть якби гібеонці гіпотетично мали вчення Мойсея, деякі християни (наприклад, Р. С. Спроул) вчать, що існують певні обставини, такі як ситуації, пов’язані з життям і смертю, коли віруючі повинні брехати.

3. «Оптимальним» варіантом для гібеонців, можливо, було б повірити в Бога, довіритися Йому та сказати Йошуа повну правду, оскільки віруючі не повинні брехати один одному (Ефесян 4:25), і покластися на те, що Бог відкриє Свою волю ізраїльським вождям. Однак Бог не притягає людей до відповідальності за правду, якої вони не знають, як показують Римлянам 4:15 та 5:12.

Питання: Як у Ісуса Навина 9:1–27 ізраїльські вожді могли припуститися помилки, не запитавши Бога про гібеонців?

Відповідь: Ізраїльтяни не були недбалими; їм справді спало на думку, що гібеонці можуть їх обманювати (Йошуа 9:7). Так само й сьогодні віруючі іноді схильні запитувати Бога про одні речі охочіше, ніж про інші. Сьогодні, як і тоді, віруючим, на жаль, надто легко вважати ситуацію настільки простою, що їм не потрібна Божа мудрість.

Звісно, Бог знав, що вони припустяться цієї помилки. Бог використав навіть їхню помилку, щоб врятувати гібеонців, які згодом служитимуть Йому. Див. обговорення Повторення Закону 20:17 для отримання додаткової інформації.

Питання: Хто такі гібеонці, згадані в Іосуа 9:3, і що з ними сталося?

Відповідь: Гібеон був великим містом, заснованим приблизно (тобто близько) 3100 р. до н. е. Археологи стверджують, що воно розташовувалося за 20–25 миль (32–40 кілометрів) на захід від Гілгалу та на 4 000 футів вище за нього. У самому місті було чимало джерел і водойм, тож воно могло витримати тривалу облогу. Гібеон був центром союзу міст, до якого входили Кеарот-Єарім, Кефіра та Беерот. Загальна чисельність населення міста та навколишніх сільських територій могла становити близько 50 000 осіб. Побачивши руйнування Єрихону та Аю, вони вирішили укласти мир із Божим народом.

Гібеонці славилися як вправні воїни (Йошуа 10:2). Примітно, що вони повністю довірили свої життя Йошуа (Йошуа 9:25). Людям, які не мають власної сили, легко покладатися на Божу силу; тим, хто сильний, зробити це набагато важче.

У наступні століття гібеонці процвітали. Коли вигнанці повернулися з Вавилону, деякі гібеонці, можливо, повернулися як воротарі (Неємія 7:45–56, 11:19; Ездра 2:42–54). Судячи з усього, служачи в Храмі, деякі нащадки гібеонців раділи поклонінню Господу.

Хіба це не чудово, що спасіння гібеонців сталося навіть завдяки помилці ізраїльтян? Бог не тільки використовує добрі речі для Своєї слави, але й може використовувати навіть наші помилки!

Питання: Чи повинні були ізраїльтяни, згідно з Іосуа 9:8-19, дотриматися свого слова, якщо угода була укладена під хибним приводом?

Відповідь: Якщо ви укладаєте угоду в ім’я Господа, але не молилися про це, а інша сторона вдалася до обману, то іноді слід дотримуватися цієї угоди, а іноді — ні, залежно від обставин. У цьому випадку Бог очікував, що вони дотримаються свого договору, як показує 2 Самуїла 21:1-6.

Питання: Чому в книзі Йошуа 9:8-19 ізраїльтяни пощадили гібеонців?

Відповідь: Є дві взаємопов’язані причини.

Людська: раз вони уклали угоду з гібеонцями і присягнулися Господом, то мусили дотриматися свого слова.

Божественна: Бог заздалегідь знав, що це станеться, і визначив, що гібеонців буде врятовано саме таким чином.

Деяким сучасним людям це може здатися важким для розуміння, оскільки сучасне поняття «дотримання слова» сьогодні не сприймається так серйозно, як у давні часи.

Питання: Чи існують якісь позабіблійні, археологічні докази існування цих царів, згаданих у Йош 10:3?

Відповідь: Ні, немає. У відповіді слід врахувати три моменти.

1. З огляду на раптове знищення ханаанського населення, ханаанців, які могли б писати, залишилося небагато, а тих, хто хотів би писати про цих ганебно переможених царів, — ще менше

2. Насправді ханаанеї не залишили багато записів про своїх царів і в попередніх поколіннях. На відміну від гордих єгиптян, шумерів та хеттів, поза Біблією збереглося лише кілька імен ханаанських царів.

3. Можна було б очікувати, що народ-завойовник принаймні зберіг би історичні записи про завойованих царів, і саме це й сталося — у Книзі Йошуа.

Питання: Як у Йошуа 10:11 великі камені могли впасти саме на ханаанське військо?

Відповідь: Відповідь складається з двох частин.

1. Всемогутній Бог може робити все, що забажає, і Він має кращу влучність, ніж найкращий боулер чи бейсбольний пітчер.

2. Можливо, точного прицілювання й не було потрібно. Як до початку битви, так і під час втечі ханаанеїв між двома арміями була певна відстань.

Питання: Чому в Іосуа 10:12-13 Бог вирішив зробити чудо з сонцем і місяцем?

В: Одне з припущень полягає в тому, що, оскільки Сонце і Місяць були головними божествами ханаанської релігії, було цілком логічно, що Бог використав ці символи для їхньої поразки.

П: Як у книзі Йошуа 10:12-13 Бог зупинив сонце?

В: Є коротка відповідь і довга відповідь. Коротка відповідь полягає в тому, що Всемогутній Бог міг зробити це будь-яким способом, який Він забажав, і спосіб не має значення. Довга відповідь додає, що Бог міг вирішити зробити це, зупинивши обертання Землі, уповільнивши обертання Землі або за допомогою оптичного ефекту. Ось аргументи «за» і «проти» кожної з цих гіпотез.

Зупинка обертання Землі: Бог мав би силу це зробити. Бог також зупинив би катастрофічні наслідки уповільнення руху на суші, у морі та в повітрі.

Уповільнення обертання Землі: подібно до першої відповіді. Єдина перевага цього варіанту полягає в тому, що необхідність чуда для протидії інерційному ефекту була б більш поступовою, хоча чудо все одно було б необхідним.

Оптичний ефект: Сонцю не обов’язково було «зупинятися»; Бог міг створити оптичний ефект, який би й надалі давав сонячне світло протягом додаткового часу. Це не обов’язково мав бути глобальний ефект, а міг бути лише локальним ефектом у Ханаані.

Відсутність Сонця протягом одного дня: Значення єврейського слова, яким описано те, що зробило Сонце, є неясним. У книзі «Складні вислови Біблії» (Hard Sayings of the Bible), с. 186–188, зазначено, що гебрейське слово «дом» (dom) може означати, що Сонце просто «замовкло» або сховалося на один день. Це добре вписується в контекст, адже як би Сонце могло здаватися нерухомим на небі, якби йшла сильна градова буря? Крім того, прохолодніша температура була б на користь ізраїльського війська після їхнього довгого й швидкого походу.

У зв’язку з цим Е. В. Маундерс та Роберт Дік Вілсон висунули теорію, що сонце «припинило випромінювати тепло» на один день.

Ця відповідь, як і попередня, є найбільш правдоподібною.

Хибний слід: Слід зазначити, що існували розповіді про астрономічну комп’ютерну програму, яка при моделюванні минулого показує, що за часів Йошуа бракувало одного дня. Однак це вкрай малоймовірно, оскільки в ті часи не існувало астрономічних записів для порівняння, тож комп’ютерна симуляція ніяк не могла б визначити, чи був втрачений день, чи ні. Це начебто спроба відкалібрувати щось, коли немає шкали. У книзі «Складні вислови Біблії» (Hard Sayings of the Bible), на сторінках 186–188, у розлогому обговоренні цього питання згадується, що, ймовірно, авторами цієї гіпотези були Чарльз Пікерінг із Гарвардської обсерваторії та професор Тоттен із Єльського університету.

Питання: Які ще теорії щодо цього чуда існують стосовно Ісуса Навина 10:12?

Відповідь: Ось ще дві теорії.

1. Кейль і Деліцш припустили, що, оскільки роботу за два дні було виконано за один день, здавалося, ніби сонце зупинилося. Зрештою, якби сонце зупинилося, як би вони могли виміряти, на який час воно зупинилося?

2. Х’ю Дж. Блер припустив, що, оскільки перша атака відбулася рано вранці, молитва Йошуа насправді полягала в тому, щоб відстрочити настання темряви для проведення раптової атаки, і Бог відповів вибірковим градобоєм.

Питання: Чи зафіксовано в інших культурах, що сонце зупинилося, як описано в Ісуса Навина 10:12?

Відповідь: Ні. Слід зазначити, що якби зупинка сонця була оптичним ефектом або якби в гебрейському тексті йшлося про те, що сонце не світило, це могло бути явищем, характерним лише для Ханаану. З іншого боку, існує простіше пояснення. Багато культур того часу не мали писемності, і більшість із них не проводила астрономічних спостережень.

Вони не фіксували багато подій, що відбувалися раніше 1400 р. до н. е. (час Ісуса Навина). Наприклад, на острові Тера в Егейському морі стався величезний вулканічний вибух, і ніхто його не зафіксував (за винятком, можливо, єгипетської згадки та, ймовірно, грецьких легенд про Атлантиду, що затонула в морі). Ось що нам залишили в спадок стародавні астрономи.

Шумери та вавилоняни мали дуже давній каталог зірок, що сягає 1200 р. до н. е. Вже з 1800 р. до н. е. вавилоняни використовували шумерські назви зірок, що свідчить про їхній інтерес до астрономії задовго до того. З 1800 р. вавилоняни відстежували зміни пір року за Сонцем і Місяцем, щоб знати, коли сіяти зернові. За правління Набополасара (747–733 рр. до н. е.) вавилоняни виявили, що місячні затемнення мають дев’ятнадцятирічний цикл. Але за часів Йошуа вони перебували в темні часи. Кассіти завоювали Вавилон у 1570 р. до н. е., а ассирійці під проводом Тікульті-Нінурти захопили Вавилон приблизно у 1225 р. до н. е.

Фінікійці вміли орієнтуватися за допомогою «фінікійської зірки» (Полярної зірки), але вони не залишили астрономічних записів.

В Єгипті існує коло астрономічних каменів, що датується 3000 роком до н. е. Єгиптяни орієнтували свої піраміди за астрономічними принципами. Однак детальних письмових астрономічних записів не збереглося. Проте існує один дуже цікавий запис про темряву, що сталася трохи пізніше за часи Йошуа.

Індія: Це могло статися приблизно в той час, коли відбулася битва, про яку нечітко згадується в «Бхагавад-гіті», хоча ця битва могла відбутися й раніше. Також вважається, що близько 1390 р. до н. е. в Такшасілі арійці перемогли західних нагів. Справа в тому, що це були дуже ранні часи арійського завоювання Індії, коли збереглося мало історичних записів. Перші відомі нам астрономічні книги в Індії з’явилися приблизно за століття до нашої ери.

Китай: Китай увійшов у бронзову добу, а династія Шан вперше прийшла до влади в Китаї одразу після часів Йошуа. Перше зафіксоване сонячне затемнення було зафіксоване китайськими астрономами у 2136 році до н. е. Вони записували положення зірок на кістках для ворожіння в період з 1339 по 1281 рік до н. е. Окрім цього, до нас дійшло дуже мало стародавніх китайських астрономічних записів. Їх важко знайти, оскільки у 213 році до н. е. імператор Ши Хуан-ді наказав спалити всі книги в Імперії.

Мінойці на Криті мали писемність і, судячи з усього, займалися астрономією, але ми мало що знаємо про них, оскільки їхня цивілізація була знищена приблизно 1450 р. до н. е., ще до часів Йошуа.

Мікенські греки, які завоювали мінойців, все ще були дуже варварськими.

Дорійські греки завоювали Егейське море приблизно 1200 р. до н. е., через понад 200 років після часів Йошуа. Першим відомим грецьким астрономом був Фалес з Мілета (624–548 рр. до н. е.).

У Мексиці найдавнішими відомими астрономами були ольмеки (1200–400 рр. до н. е.), які, ймовірно, винайшли місцевий мезоамериканський календар.

Підсумовуючи, можна сказати, що записи астрономічних подій або взагалі не існували, або були поодинокими. Ми знаємо, що на Близькому Сході настала темрява, коли вивергнувся вулкан Тера, але маємо лише одне можливе згадування про це в єгипетських писаннях. Отже, не варто очікувати, що ми знайдемо згадки про довший день у той час, коли ще не було годинників.

Питання: Що таке «Книга Яшера», згадана в Ісуса Навина 10:13 та 2 Самуїла 1:18?

Відповідь: У книзі Йошуа 10:13 сказано, що про це докладніше написано в книзі Яшера. Книга Яшера не входить до складу Біблії; сьогодні ми не маємо жодних її копій, і, згідно з «Новим біблійним словником», будь-які сучасні «копії» є фальсифікаціями.

Питання: Чому, згідно з Ісуса Навина 10:23 та 11:3, євусеї (мешканці Єрусалима) брали участь як у північній, так і в південній кампаніях?

Відповідь: Йошуа переміг усіх п’ятьох південних царів, але не захопив двох їхніх міст: Єрусалима (або Євуса) та Ярмута. Відтак євусеї з Єрусалима змогли допомогти північним ханаанським царям.

Тут є важливий урок. Іноді, коли ми здобуваємо перемогу в якійсь сфері нашого життя, але гріх не повністю «викорінений» у цій сфері, він може повернутися пізніше, щоб знову напасти на нас.

П: Чому в Іосуа 10:24 Йошуа ще більше принизив переможених, наказавши ізраїльським вождям поставити ноги на шиї полонених ханаанських царів?

Відповідь: У часи Старого Завіту Йошуа, ймовірно, зробив це, щоб деморалізувати ханаанеїв, які почують про це, та підбадьорити своє військо. Ці царі знали, що Бог був із Йошуа, але все одно воювали проти нього.

Однак у часи Нового Завіту стандарти вже інші. Ми не маємо мститися своїм ворогам, а маємо любити їх, як сказав Ісус у Луки 6:27-28 та Матвія 5:43-44.

Питання: У книзі Йошуа 10:26, оскільки ханаанські царі вже були мертві, чому їх повісили на деревах?

Відповідь: Ймовірно, з тієї ж причини, що й у попередній відповіді. Існує також додаткова, доповнювальна можливість.

Деякі гаї вважалися ханаанеями священними, і, можливо, Йошуа таким чином демонстрував, що вони думали про поклоніння ідолам у цих гаях. Див. обговорення в Повторенні Закону 12:3 та 16:21, щоб дізнатися більше про священні дерева.

Питання: Чому в книзі Йошуа 10:28 Бог наказав ізраїльтянам знищити всіх?

Відповідь: Див. відповідь на третє запитання щодо книги Йошуа 6:21.

Питання: Чи існують археологічні докази знищення цих міст, згаданих у книзі Йошуа 10:28-42?

Відповідь: Так. Ось біблійні свідчення, а потім — підтверджуючі археологічні знахідки.

Біблійні докази: Книга Йошуа не стверджує, що було знищено кожне ханаанське місто. На півдні вона стверджує лише, що були знищені Єрихон, Ай, Маккаде, Лібна, Лахіш, Еглон, Хеврон та Дебір. Можливо, було знищено також Бетель. На півдні, згідно з Йошуа 10:20, залишилося багато укріплених міст.

На півночі, згідно з Ісуса Навина 11:13, не було спалено жодного міста, крім Хацора.

Археологічні докази: З книги «Від фараонів до царів: Біблійні пошуки» (Crown Publishers, 1995), с. 306, наведено докази знищення міст наприкінці Середньої бронзової доби IIB, надані світським археологом Девідом М. Ролом. На с. 299 зазначено, що 1410 р. до н. е. припадає на період Середньої бронзової доби IIB.

В Араді, Дебірі, Єрихоні, Лахіші та Хазорі на півночі є свідчення їхнього знищення. Існує певна невизначеність щодо того, чи знаходився Бетел на місці сучасного Бейтіна чи Ель-Біре, але місто в Бейтіні було зруйновано. Існує певна невизначеність щодо того, чи знаходився Хеврон на місці сучасного Ель-Халіля чи Телль-ель-Румейде, але яке б місто не було в Ель-Халілі, воно було зруйновано. Щодо Хорми існує невизначеність, чи було воно тоді зруйноване чи ні. Місто Гібеон було покинуте. Існувала невизначеність щодо того, чи знаходився Ай на місці сучасних Ет-Телль або Хірбет-Нісія, але місто в Хірбет-Нісії було покинуте, а місто в Ет-Теллі не було зруйноване.

Оскільки руйнування невеликого містечка Ай було настільки повним, ймовірно, справжнє місце розташування Ая, мабуть, ніколи не буде знайдено.

Декого це збивало з пантелику, оскільки інші міста були зруйновані пізніше ізраїльтянами та єгиптянами за часів Суддів, а також існувала помилкова теорія, що Вихід відбувся приблизно у 1350 р. до н. е. Хазор та Лахіш були знову зруйновані приблизно в той час.

Питання: Що ми знаємо про Гезер, крім того, що написано в Біблії (Ісус Навин 10:33)?

Відповідь: Гезер був одним із шести найважливіших міст Палестини. Усередині міських стін, що охоплювали територію площею 30 акрів, було джерело. Близько 1600 р. до н. е. було зведено внутрішню стіну шириною 50 футів — найбільшу кам’яну споруду в Палестині. Вона мала вал висотою 25 футів, що схилявся під кутом 45 градусів. З іншого боку, у Гезері було знайдено останки немовлят, принесених у жертву.

Питання: Як у Ісуса Навина 10:41 вони могли розгромити країну Гошен, якщо Гошен знаходиться в Єгипті?

Відповідь: Гошен в Єгипті — це регіон дельти Нілу. Це був інший Гошен — місто, розташоване поблизу ханаанського міста Дебір. Гошен згадується в книзі Ісуса Навина 15:51.

Питання: Чому в книзі Йошуа 11:1 північні царі не допомогли південним царям у битві?

Відповідь: Писання про це не згадує. Однак, якщо подивитися на карту, ці царі були переважно з північної частини Ханаану, тоді як попередні царі — з південної. Відсутність координації між північчю та півднем могла бути зумовлена політичною суперництвом, а також тим, що ізраїльтяни, які перебували між цими двома регіонами, перекривали не лише пересування ханаанських військ, а й зв’язки між північчю та півднем. Крім того, похід Йошуа був дуже швидким, тому ханаанеї мали мало часу, щоб розробити добре продуману стратегію.

П: У Іошуа 11:1, чим північний похід відрізнявся від південного?

Відповідь: Було три відмінності.

1. Більше царів об’єдналися, щоб воювати проти ізраїльтян. За даними Йосипа Флавія, північна ханаанська армія складалася з 20 000 колісниць, 100 000 вершників та 300 000 піхотинців. Однак його оцінка, ймовірно, дещо завищена, якщо тільки не було мобілізовано майже всіх ханаанських чоловіків у всьому регіоні. Якщо населення, що об’єдналося, становило від 810 000 до 1,1 мільйона, то загальна чисельність армії могла становити 240 000, якщо, звичайно, не воювали також старі чоловіки та юнаки.

2. Північні ханаанеї, можливо, були більш рішучими, побачивши, як ізраїльтяни розгромили південних царів.

3. Моральний дух північних царств, ймовірно, був нижчим, адже південним царям було важко воювати проти градової бурі.

Питання: Чому в Ісуса Навина 11:3 Явін із Хацору запросив хеттів воювати проти ізраїльтян, якщо гібеонці уклали договір з ізраїльтянами в Ісуса Навина 9:19?

Відповідь: Відповідь міститься в Ісуса Навина 11:19. Існували різні міста хеттів, і лише хетти в Гібеоні та його околицях уклали договір з ізраїльтянами.

Питання: Чому в книзі Йошуа 11:6, 9 Йошуа було конкретно наказано перерізати сухожилля коням і спалити колісниці?

Відповідь: Перерізати сухожилля коням означає перерізати «ахіллове сухожилля», яке з’єднує м’язи задньої частини гомілки зі стопою. Коні залишалися живими, але не могли бігати і ставали непридатними для війни. У Повторенні Закону 17:16-17 показано, що Бог не хотів, щоб ізраїльтяни мали багато коней і колісниць. Є три моменти для роздумів.

1. Коні та колісниці дуже корисні для ведення боїв на рівнинах, а більша частина Ханаану була гірською місцевістю, тому покладатися на колісниці та коней під час завоювання було б нерозумно.

2. Незалежно від того, чи, з природної точки зору, було розумно покладатися на колісниці та коней, Бог хотів, щоб вони покладалися на Нього, а не на свою військову зброю.

3. Колісниці та коні дають країні змогу швидко виступити на війну проти ворогів у віддалених краях. Бог ніколи не наказував ізраїльтянам йти на завоювання Єгипту, Сирії, Ассирії чи будь-яких інших віддалених земель.

Питання: Чому в Ісуса Навина 11:7 Йошуа напав на північних ханаанеїв біля вод Мерому?

Відповідь: Писання цього не вказує, але ми можемо побачити кілька причин.

1. Йошуа застав їх зненацька. Північне канаанське військо ще збиралося, і Йошуа напав на них раптово, доки весь народ не зібрався і не встиг організуватися.

2. У книзі Йошуа 11:5 згадується, що вони мали багато колісниць. У гірській місцевості, пересіченій струмками та невеликими річками, перевага колісниць була б мінімізована.

Так само й у нашій боротьбі за Бога іноді для перемоги важливо, щоб ми самі обирали час і місце.

Питання: Чи існують археологічні докази руйнування Хацору, згаданого в Ісуса Навина 11:10?

Відповідь: За даними археологів, Хацор насправді був спалений тричі: у 1400 р. до н. е., у 1300 р. до н. е. фараоном Сеті I та у 1230 р. до н. е. Хто міг спалити Хацор востаннє (Книга Суддів 14:2, 15, 16)? Сьогодні ми насправді все ще маємо лист від І-еха-ену (Ябіна?) з Хацора до фараона з проханням про допомогу саме в цей час. (якого Девід М. Рол називає царем Ібні, с. 317) Єгиптяни не прийшли: мабуть, за п’ятдесят років до того вони вже втомилися намагатися плисти проти течії Божої волі.

Питання: Як у Йош 11:10-11 Хазор, який Йошуа повністю зруйнував і спалив, зміг через кілька поколінь поневолити Ізраїль, як зазначено в Суд. 4:3?

Відповідь: Дехто стверджує, що це неточність у книзі Йошуа. Однак 170 років — це цілком достатній термін для того, щоб місто було відбудовано. Археологія насправді свідчить, що місто Хазор було спалене в 1400 р. до н. е., 1300 р. до н. е. єгиптянами та 1230 р. до н. е. Незважаючи на упередженість критиків Біблії, археологія дуже точно розповідає цю історію. Дивіться попереднє запитання, щоб дізнатися більше про те, як Хацор був зруйнований Йошуа і відбудований 170 років потому ханаанеями для пригнічення ізраїльтян.

Питання: Що ми знаємо про місто Хазор із книги Йошуа 11:10?

Відповідь: Археологи стверджують, що Хацор був найбільшим містом у всьому Ханаані, площею від 175 до 200 акрів і з чисельністю населення до 40 000 осіб. Хацор мав незвичайну форму. У ньому був внутрішній бастіон площею близько 14 акрів, а на протилежному кінці — подвійна стіна, відстань між якою становила 100 футів. Його довжина становила 1542 фути (5 футбольних полів), а ширина в найширшому місці — 574 фути. У часи Книги Суддів 4 Хазор знову набрав сили й гнобив ізраїльтян, аж поки Барак та ізраїльтяни не перемогли їх.

Питання: У книзі Йошуа 11:18, чи було завоювання Ханаану поступовим, чи швидким, як сказано в книзі Йошуа 10:42?

В: Початкове завоювання Ханаану було дуже стрімкою кампанією. Однак ізраїльтяни припинили тиск на ханаанеїв, щойно отримали достатньо землі для проживання, і решта завоювання відбувалася дуже поступово. Крім того, ізраїльтянам було важче воювати на рівнинах, ніж у горах, оскільки філістимляни та інші народи мали колісниці.

П: Чому в книзі Йошуа 11:20 Бог очерствив серця ханаанеїв?

В: Відповідь див. у коментарі до Виходу 7:22.

Питання: Хто такі анакіми (= анакіти) у Ісуса Навина 11:21 та 14:15?

Відповідь: Це повторення відповіді на питання щодо Повторення Закону 1:28.

Анакіти, очевидно, стверджували, що походять від чоловіка на ім’я Анак. Анакіти були племенем, чоловіки якого були грізними воїнами, ймовірно, завдяки своєму зросту та силі. Оскільки в ті часи луки не були настільки потужними, а великий радіус дії та сила були цінними бойовими якостями для людей, які воювали мечами та палицями, вони дали багато воїнів, яких боялися. Див. коментар до Повторення Закону 31:3 для додаткової інформації.

Питання: У книзі Йошуа 12:1-14, коли були розгромлені ці царі?

Відповідь: Усіх їх переміг Йошуа. Однак багато міст було захоплено лише значно пізніше. Щодо того, які саме міста було захоплено, див. відповідь на наступне запитання.

Питання: Що, згідно з археологічними даними, відомо про ці міста, згадані в Книзі Йошуа 12:1-14?

Відповідь: Існує таблиця, що містить інформацію про кожне місто чи регіон.

Питання: Чому в Ісус Навин 13:1, Ісус Навин 23:1-2 та Ісус Навин 14:11 Бог дозволяє деяким зі Своїх слухняних слуг страждати від старості, а іншим — ні?

Відповідь: У відповіді слід врахувати два моменти.

1. У книзі Ісуса Навина 24:29 сказано, що Ісусу Навину було майже 110 років, а Калебу — близько 87. Отже, у цьому випадку Ісус Навин був набагато старшим і більше страждав від старості.

2. Загалом, Бог веде кожного зі Своїх дітей так, як Він бажає. Дехто прославляє Його, залишаючись вірним Йому під час важких випробувань, дехто — у старості, а дехто — іншими способами.

Питання: Чому в Ісуса Навина 13:6 Бог обіцяв вигнати сидонців, якщо їх так і не було вигнано?

Відповідь: У книзі Йошуа 13:6 Бог сказав, що Він Сам вижене їх перед ізраїльтянами. Це дещо нагадує битву при Гібеоні, описану в книзі Йошуа 10:11, де від граду загинуло більше ханаанеїв, ніж від рук ізраїльтян. Різниця полягає в тому, що ізраїльтяни так і не потрудилися зібратися, щоб воювати з сидонянами, і тому Бог не вигнав сидонян «перед ізраїльтянами».

Питання: У книзі Йошуа 13:9-12 східна межа пролягала в Трансйорданії, чи тягнулася аж до річки Євфрат, як сказано в Буття 15:18 та Второзаконня 11:24?

Відповідь: У відповіді слід врахувати три моменти.

Ісус Навин 13:9-12 — це опис тодішньої ситуації, згідно з яким східна межа їхніх володінь за часів Мойсея та Ісуса Навина пролягала в Трансйорданії, і ця земля була виділена двом з половиною племенам.

Буття 15:18 було безумовною, майбутньою, пророчою обіцянкою. Нащадки Авраама мали володіти землею аж до річки Євфрат. Це здійснилося за часів царювання Давида та Соломона, як показано у 2 Самуїла 8:3.

Второзаконня 11:24 було умовною, майбутньою, пророчою обіцянкою. Вона була обумовлена тим, що вони ретельно дотримуватимуться всіх заповідей (Второзаконня 11:22). Вони володітимуть усією землею аж до річки Євфрат, як сказано в Буття 15:18. Однак у наступних поколіннях вони не продовжували дотримуватися цих умов, принаймні аж до часів Давида.

Питання: Чому в Ісуса Навина 13:22 ізраїльтяни вбили Валаама, пророка Божого, який говорив лише правду?

Відповідь: Валаам говорив правду, щоб нашкодити ізраїльтянам. Якщо певна спокуса може нашкодити комусь, не слід, навіть з правдивих міркувань, розповідати ворогам цієї людини, як її спокусити, як це зробив Валаам у Числах 31:16. Про помилку Валаама також згадується у 2 Петра 2:15 та Юди 11.

Питання: Що таке «море Кінерет» у книзі Йошуа 13:27?

Відповідь: Це стародавня назва Галілейського моря.

Питання: Чому в книзі Йошуа 14:2 більшість племен отримали свої уділи за жеребкуванням?

Відповідь: Це була ідея Йошуа, а не Бога. У книзі Йошуа ніде не сказано, що Бог схвалив цю ідею, хоча Він і не висловлював свого несхвалення.

Питання: Чому в 15–19 розділах книги Йошуа земля була поділена на дванадцять частин?

Відповідь: У відповіді слід врахувати три моменти.

1. Було дванадцять племен, але одне з них — левіти — складалося зі священиків і не отримало жодної частини землі. Отже, загалом було одинадцять частин.

2. Натомість двом синам Йосипа, Ефраїму та Манасії, було виділено по частині землі. Зазвичай первісток отримував подвійну спадщину.

3. Однак Йосип не був первістком Якова — ним був Рувим. Проте з промови Якова в Буття 49:3-4 випливає, що Рувим не отримає «права первородного», оскільки він спав із наложницею Якова, Білгою, як зазначено в Буття 35:22. Натомість це право отримає Йосип, який врятував усю родину від голоду. Можливо, саме це частково було причиною того, що Яків благословив Ефраїма та Манасію в Буття 48:1-2.

Питання: Який урок ми можемо винести з поділу землі, описаного в книзі Йошуа, розділи 15–19?

Відповідь: Ми можемо винести звідти кілька уроків.

1. Ми не можемо йти по життю, завжди оминаючи деталі. Іноді нам потрібно бути дуже скрупульозними. Наприклад, якщо ви — керівник, який проводить оцінку працьовитих підлеглих, вони хотіли б, щоб ви робили це з такою самою серйозністю та старанністю, з якою вони працюють на вас.

2. Найкраще, коли люди, яких це стосується, мають значний вплив на прийняття рішення. Коли американські колоністи вигукували гасло «немає оподаткування без представництва», вони не намагалися взагалі не платити податків. Натомість вони хотіли мати право голосу щодо того, як їх оподатковуватимуть.

3. «Справедливий» і «рівноправний» — це не одне й те саме. Розподіл землі був «справедливим» у тому сенсі, що в ньому брали участь усі племена, і всі мали рівні шанси отримати пропорційно більше землі на одну особу. Однак він не був рівноправним, оскільки деякі племена отримали більше землі на одну особу, ніж інші. Сьогодні ви можете заробляти менше, ніж інший працівник тієї самої компанії, який має майже таку саму цінність для компанії. Не скаржтеся, що компанія поводиться несправедливо. Обом вам платять стільки, скільки компанія домовилася платити кожному з вас. Проте ви можете виправити цю нерівну ситуацію, поговоривши зі своїм керівником або шукаючи роботу в іншому місці. Однак майте на увазі: коли ви сприймаєте ситуацію як нерівну, можливо, що помиляєтеся саме ви.

4. Навіть благочестиві люди можуть помилятися і розподіляти речі несправедливо.

Питання: У Ісуса Навина 15:13 Арба був батьком анакітів чи просто великим чоловіком серед анакітів, як сказано в Ісуса Навина 14:15?

Відповідь: Ми не маємо незалежних свідчень про Арбу, але немає нічого поганого в тому, що Арба міг бути і тим, і іншим.

Питання: Чи правильно втонієль одружився з дочкою молодшого брата свого батька, як зазначено в Книзі Йошуа 15:17 та Книзі Суддів 1:12–13?

Відповідь: Згідно з шлюбними законами Старого Завіту це було законно. Чоловік не міг одружитися з дружиною брата свого батька, але міг одружитися з дочкою брата свого батька. Див. обговорення Левит 18:1-17 для отримання додаткової інформації.

Питання: Чи правильно вчинила дружина Отніеля, коли в Ісуса Навина 15:18-19 та Суддів 1:14-15 також попросила джерела води?

Відповідь: Вона проявила проникливість, попросивши про це, адже на тій землі саме вода була найважливішим ресурсом. Біблія не вказує, чи було справедливо, що вона також отримала джерела води.

Питання: Чи є Беалот у Ісуса Навина 15:24 тим самим, що й Баалат-Бейр у Ісуса Навина 19:8?

Відповідь: У «Біблійному коментарі експозитора» (Expositor’s Bible Commentary), том 3, с. 329–330, зазначено, що це цілком можливо. Зверніть увагу, що ділянка Симеона простягалася лише до Баалат-Беера, але не включала його.

Питання: Чому в книзі Йошуа 15:33 сказано, що там є 29 міст і сіл, тоді як у списку наведено 36?

Відповідь: Найімовірніше, це помилка переписувача. Спочатку наведемо дві неправильні відповіді, а потім детальніше розглянемо правильну.

Деякі з них — це села, які не включені до загальної кількості міст (неправильна відповідь): Ця схема — перелік міст, а потім зазначення їхньої загальної кількості — зустрічається в Книзі Йошуа приблизно 30 разів. У 28,5 з цих випадків цифри збігаються ідеально. (Напіввиняток — Ісус Навин 15:22, де цифри збігаються, якщо Гедеротаїм є синонімом Гедери.) Отже, твердження, що число стосується лише міст, а не віддалених сіл, ймовірно, не є правильним, адже чому б цей перелік мав відрізнятися від інших 29?

Міста, спільно відведені Симеону, не враховувалися (неправильна відповідь): Симеону належало сім міст. Наділ Симеона повністю знаходився в межах Юди, а племена Юди та Симеона згодом об’єдналися. 17 міст Симеона в Ісуса Навина 19:2–8. З них 11 зазначені у списку Юди щодо Негеву. Це: У списку Юди спільними містами є Айн, Бала (=Баала), Беер-Шева, Ел-Тодад, Езем, Хазар-Шуал, Хорма, Молада, Лебаот (=Бет-Лебаот), Риммон, Зіклаг. Зверніть увагу, що 36 – 11 не дорівнює 29. Крім того, два міста Симеона знаходяться спільно з Юдою в західних передгір’ях: Ашан та Етер, проте загальна кількість міст у західних передгір’ях збігається. Також зверніть увагу, що чотири міста Симеона ніде не зазначені в списку Юди: Бетул, Бет-Маркабот, Хазар-Суса, Шарухен. «Коментар до Біблії для віруючих» (The Believer’s Bible Commentary), с. 251, та «Коментар до Біблії: Старий Завіт» (The Bible Knowledge Commentary: Old Testament), с. 359, дотримуються цієї точки зору, вважаючи, що сім спільних міст — це Беер-Шева, Ел-Тодад, Езем, Хазар-Шуал, Хорма, Молада та Зіклаг.

Помилка переписувача в Масоретському тексті (правильна відповідь): І Масоретський текст, і Септуагінта вказують, що міст було 29, але Масоретський текст наводить лише 30 міст. (Можливо, там також було одне додавання або помилка переписувача.)

У «Біблійному коментарі експозитора», том 3, стор. 330, також зазначається, що це може бути помилкою переписувача, або ж було додано кілька сіл, які не мали бути включені.

На жаль, я не маю доступу до Сувоїв Мертвого моря та до того, що в них написано.

До речі, у «Біблійному коментарі експозитора», том 3, с. 329–330, зазначено, що, оскільки слово «Хазор» означає навколишні сільськогосподарські угіддя, Хазор та Ітнан можуть просто означати сільськогосподарські угіддя Ітнана (Септуагінта, здається, об’єднує ці назви в одну). Там також зазначається, що слово «Бізіотія» у Книзі Суддів 15:28 деякі вчені виправляють на «убенотеха», що означає «та навколишні села», але зазначається, що це малоймовірно. Проте саме так вказує Септуагінта.

Питання: Чому в книзі Йошуа 16:1 Йосип, син Якова, отримав дві частки (одну для Ефраїма та одну для Манасії), тоді як усі інші сини Якова отримали лише по одній частці?

Відповідь: Зазвичай первісток отримував подвійну частку порівняно з іншими синами. Біологічно Йосип не був первістком Якова. Ймовірно, через те, що він врятував родину Якова, Йосип отримав право первістка. Яків чітко сказав, що і Ефрем, і Манасія мають вважатися його дітьми (Буття 48:5). Рувим, біологічний первісток, втратив це право, коли осквернив ліжко свого батька (Буття 49:3-4).

Питання: Чи мали рацію дочки Селофехада, коли в Йошуа 17:3 та Числах 36:2-12 спричинили стільки «неприємностей»?

Відповідь: Хоча Писання про це не згадує, але як обставини, так і те, що Бог задовольнив їхнє прохання, вказують на те, що це було правильно. Прохання про те, що є справедливим, не турбує ані Бога, ані справедливих людей.

Питання: У книзі Ісуса Навина 17:12-13 та Суддів 1:27-30, 33, оскільки вони не змогли вигнати ханаанеїв, як вони могли змусити ханаанеїв підкорятися примусовій праці?

Відповідь: Відповідь на це питання міститься в Суддів 1:28. Спочатку вони не могли перемогти ханаанеїв. Однак через деякий час ізраїльтяни мали силу, але не мали волі знищити ханаанеїв, і уклали цю угоду з ослабленими ханаанеями.

Питання: Чому в книзі Йошуа 18:6 вони кидали жереб щодо землі?

Відповідь: Вони кидали жереб, бо Йошуа наказав їм це зробити. З одного боку, Біблія не згадує, чи схвалив це Бог, чи ні. З іншого боку, це був непоганий метод, оскільки він надавав кожному залученому племені рівні шанси.

Сьогодні кидання монети або якийсь інший псевдовипадковий процес є прийнятним для християн, щоб приймати довільні рішення, коли розумне рішення не є необхідним. Однак, так само як і в книзі Йошуа, ми не можемо стверджувати, що коли ми вирішуємо щось киданням монети, це не означає, що це обов’язково найкраще рішення, якого бажав Бог.

Питання: Чи був розподіл землі у книзі Йошуа 18:8-10 справедливим?

Відповідь: Воно було цілком справедливим, але не на 100% рівноправним. Воно було справедливим, оскільки

1. Племена самі проводили вимірювання.

2. Племена самі визначали, якою за розміром буде кожна ділянка.

3. Вони кидали жереб, щоб визначити, хто отримає яку ділянку.

4. Вони врахували, що в Юді та синах Йосипа було більше людей, тому надали більші ділянки тим племенам, у яких було більше людей.

Однак можна стверджувати, що це не було цілком справедливим, оскільки під час вимірювання вони, мабуть, вважали, що земля Палестини має більш прямокутну форму, ніж насправді. Тому північні племена отримали менше землі.

З іншого боку, північні райони не мали проблем із філістимлянами і отримували більше опадів, тож, можливо, це було справедливо.

Це схоже на ситуацію, коли семеро хлопчиків випадковим чином вибирають, хто отримає сім мішечків з кульками. Вони не знають точно, скільки кульок у кожному мішечку, але всі вважають, що в мішечках приблизно однакова кількість кульок. Якщо виявилося, що в одному мішечку було більше кульок, це справедливо, бо кожен хлопчик мав однаковий шанс отримати саме цей мішечок.

Питання: У книзі Йошуа 18:28 Єрусалим знаходився на території племені Веніаміна чи Юди, як зазначено в книзі Йошуа 15:8?

Відповідь: Він знаходився на кордоні, що розділяв ці два племені.

Питання: У книзі Йошуа 19:2-7 ці міста знаходилися в Симеоні чи в Юді, як зазначено в книзі Йошуа 15:26-32, 36, 42?

Відповідь: Спочатку вони належали до Юди, але пізніше були передані Симеону. Однак це питання втратило актуальність, коли Юда та Симеон об’єдналися. У відповіді слід врахувати шість моментів.

1. Книга Йошуа 15 показує, що ці міста були частиною наділу Юди. (Наприклад, у «Новому міжнародному словнику Біблії» (The New International Dictionary of the Bible), с. 327, зазначено: «Можливо, те, що вказано в Йошуа 15:42, є тим самим, що було відведено Симеону в Йошуа 19:7, 9»).

2. У 19:9 книги Йошуа зазначено, що Симеону було виділено ділянку з території, що належала Юді, оскільки там сказано, що частка Юди була більшою, ніж їм було потрібно.

3. Розподіл землі визначали благочестиві люди, але й благочестиві люди можуть припускатися помилок.

4. Коли вони усвідомили, що Юді було виділено занадто велику частку порівняно з чисельністю її населення, вони виправили свою помилку.

5. Зверніть увагу на ставлення, яке тут простежується. Жителі Юди не скаржилися, що у них відібрали землю. Інші не висловлювали претензій щодо мотивів Юди, коли вперше виявили помилку.

6. Хоча провідники припустилися помилки й виправили її, призначивши Симеону жити в межах Юди, Бог уже знав, що ця помилка буде допущена і виправлена. Їхня помилка та її виправлення сповнили пророцтво, дане в 49:7, що Симеон буде розсіяний по Ізраїлю.

Питання: У книзі Йошуа 19:47, де розташоване місто «Лешем»?

Відповідь: Це було досить велике місто, хоча археологічні дослідження показують, що воно було меншим за Хазор. Його також називали «Лаїш», і воно розташовувалося в самій північній частині Ханаану.

Питання: У книзі Йошуа 19:47, чи завоювали даніти Лешем саме тут, чи в Суддів 18:27-29?

Відповідь: У обох випадках йдеться про одну й ту саму подію. Цей уривок з книги Йошуа розповідає про те, що зробили даніти пізніше, після часів Йошуа.

Питання: У книзі Йошуа 19:47, чи була книга Йошуа написана після того, як даніти завоювали Лешем?

Відповідь: Так. Хоча в самій книзі прямо не вказано, коли вона була написана, Ісуса Навина 19:47 свідчить, що книга Ісуса Навина була написана після того, як даніти завоювали Лешем.

Питання: У 20-му розділі книги «Йошуа» чим цей закон щодо первосвященика був подібний до Христа?

Відповідь: Людина, яка втекла до міста-притулку за ненавмисне вбивство, ставала вільною після смерті первосвященика. Можливо, Бог дав цей «особливий» закон частково як прообраз прощення наших гріхів, коли наш первосвященик, Ісус Христос, помер на хресті за наші гріхи.

Питання: У 21-му розділі Книги Йошуа, оскільки служителі отримують гроші від інших і служать Богу, чи слід автоматично відраховувати десятину з зарплати служителя?

В: Ні. По-перше, християни не обмежені в пожертвуванні лише десятьма відсотками, тож звідки їм знати, скільки саме відраховувати? Однак це другорядне питання порівняно з 2 Коринтян 9, де сказано, що ми маємо давати з радістю, а не з примусу. Наше давання є проявом нашої покори Богу, і автоматичне відрахування десятини суперечило б 2 Коринтян 9 та позбавило б служителя можливості самостійно вирішити, чи підкоритися Богу.

П: Чи свідчить Йошуа 21:43-45 про те, що всі Божі обітниці Ізраїлю були виконані ще тоді?

Відповідь: Ні, оскільки більшість пророків з’явилися вже після Йошуа.

Питання: Чому, згідно з Ісуса Навина 22:10–12, ізраїльтяни були на межі громадянської війни?

Відповідь: Відповідь міститься в Ісуса Навина 22:16-18. 9,5 племен помилково вважали, що племена за Йорданом споруджують ідолопоклонницький вівтар. Вони були готові виступити на війну проти своїх братів, аби не допустити, щоб ті впали в ідолопоклонство.

Чи були б ми сьогодні готові протистояти християнам, які займаються ідолопоклонством, замість того, щоб самозадоволено й мовчки миритися з їхньою зрадою віри в Бога?

Питання: У книзі Йошуа 22:17, у чому полягала неправедність Пеора?

Відповідь: Це був жахливий випадок, описаний у Числах 25:1-9, коли моавітські жінки вступили у статеві стосунки з ізраїльськими чоловіками, щоб відвернути Божу милість від них. Бог спричинив смерть 24 000 ізраїльтян від чуми.

Питання: У книзі Йошуа 23:12-16 та Повторенні Закону 31:16-17, чи дав Бог Землю Обітовану ізраїльтянам умовно, чи безумовно, як показують книги Буття 12-15, Буття 26 та Буття 46?

Відповідь: Земля належала їм беззастережно, але їхнє володіння нею залежало від їхньої слухняності Богу.

Питання: У книзі Йошуа 24:8, 18, чим амореї відрізнялися від ханаанеїв?

Відповідь: Майже всі ханаанеї були амореями (за винятком хівіїв та хеттів). Однак амореї також жили за межами Ханаану — у Сирії та на півночі Месопотамії.

Питання: Що, згідно з Іосуа 24:12, були ті шершні, які вигнали ханаанеїв?

Відповідь: Це були не просто комахи, а метафора ангелів-руйнівників. Так само, як гніздо шершнів ефективно переконує людину не стояти в певному місці, так і ці ангели допомагали ізраїльтянам вигнати ханаанеїв.

Питання: Чому в Іосуа 24:14, 23 ізраїльтянам було наказано відкинути своїх ідолів саме тут?

Відповідь: Справа не стільки в тому, що вони на той час впали в ідолопоклонство, скільки в тому, що Йошуа звертався тут не лише до сучасного покоління, а й до майбутніх поколінь. На жаль, вже через одне-два покоління після Йошуа його поради не виконувалися.

Питання: У книзі Йошуа 24:21-24, чи мають люди вільну волю, щоб робити вибір, як, очевидно, робили це тут ізраїльтяни?

Відповідь: Прихильники жорсткого кальвінізму кажуть, що ні. Інші екстремісти вважають, що ми маємо повну свободу. Більшість християн погоджуються, що ми маємо вільну волю, коли цей термін розуміється правильно. Ось що каже Р. С. Спроул.

«Я не бачу жодної проблеми в поєднанні Божої суверенності з людською вільною волею, якщо ми розуміємо біблійне поняття свободи. … Ми не є абсолютно вільними. … Я маю силу, здатність і свободу робити те, що можу, але моя свобода ніколи не може переважати силу чи владу Бога. Моя свобода завжди обмежена вищою свободою Бога. Суперечливим є поєднання Божої суверенності та людської автономії. Автономія означає, що людина може робити все, що забажає, не турбуючись про суд з висот. Очевидно, що ці два поняття несумісні, і ми не віримо, що людина є автономною. Ми стверджуємо, що вона вільна, але її свобода має межі, і ці межі визначаються суверенітетом Бога. Ось проста аналогія: у моєму домі я маю більше свободи, ніж мій син. Ми обоє маємо свободу, але моя більша».

Гадаю, переважна більшість християн, як кальвіністів, так і тих, хто ними не є, погодилася б із цим.

Питання: Чому в Ісуса Навина 24:26 народ уклав завіт у Сихемі, чи, може, святилищем було Шіло, як сказано в Ісуса Навина 18:1; 1 Самуїла 1:3; 3:21 та 4:3?

Відповідь: У відповіді слід врахувати два моменти.

1. За часів Йошуа (близько 1400 р. до н. е.) всі племена уклали завіт і поставили великий камінь як пам’ятник у Шехемі. Це місце зібрання мало бути великим, щоб вмістити весь народ. Біблія не згадує, що там приносили жертви або що там перебувала Ковчег Завіту.

2. Як свідчать інші вірші, Шіло було місцем, де перебувала Ковчег Завіту, і місцем, де народ приносив жертви до того, як Давид захопив Єрусалим.

Питання: Які найдавніші рукописи книги «Йошуа» збереглися до наших днів?

Відповідь: Сувої Мертвого моря: (близько 1 р. до н. е.) 2 окремі копії.

4Q47 (=4QJosh(a)) — 22 фрагменти уривків з книг Йошуа 5–10. Цей текст схожий на масоретський текст, а не на Септуагінту, за винятком уривків 5:2–7; 8:10–18; 8:34–35. Збереглися такі вірші: 5:2–7; 6:5–10; 7:12–17; 8:3–14, 18?, 34–35; 10:2–5, 8–11.

4Q48 (=4QJosh(b)) — п’ять фрагментів з книг Йошуа 2–4 та 17. Збережені вірші: 2:11–12; 3:15–17; 4:1–3; 17:1–5, 11–15

Самарійська версія Книги Йошуа

У Масаді було знайдено примірник Книги Йошуа, датований 169–93 рр. до н. е. за допомогою радіовуглецевого аналізу на мас-спектрометрі. Це переказ розділів 23–24 Книги Йошуа.

Загалом у Сувоях Мертвого моря та на Масаді збереглися наступні 58,5 із 648 віршів книги Йошуа (9,0 %)

Йош 2:11–12; 3:15–17; 4:1–3; 5:X, 2–7; 6:5–10; 7:12–17; 8:3–14, 18?, 34–35; 10:2–5, 8–11; 17:1–5, 11–15, переказ 23–24.

Грецька Септуагінта [LXX] була перекладом усього Старого Завіту на грецьку мову. Кодекс Кольберто Сарравіанус (IV–V ст. н. е.) містить книги від Буття до Рут. Масоретський текст та версія книги Йошуа у Септуагінті досить сильно відрізняються одна від одної.

Ватиканус [B] (325–350 рр. н. е.) містить всю книгу «Йошуа»

«Синайський» (340–350 рр. н. е.) містить Книгу Йошуа 12:2–14:4

«Александрійський» [A] (бл. 450 р. н. е.) містить всю книгу «Йошуа».

Вашингтонський кодекс (IV–V ст.) містить Книгу Йошуа.

Питання: Які ранні автори посилалися на Книгу Йошуа?

Відповідь: Донікейські автори, які посилалися або натякали на вірші з Книги Йошуа, це:

Філон Єврей з Олександрії (20/15 р. до н. е. — 50 р. н. е.) посилався на Книгу Йошуа 1:5: «Я ніколи не залишу тебе і не покину тебе». У праці «Про змішання мов» 32 (164), с. 249.

Климент Римський (96–98 рр. н. е.) натякає на книгу Йошуа, коли розповідає історію Рахаб, коли Йошуа послав розвідників. «1 Климент», розд. 12, т. 1, с. 8

Юстин Мученик (бл. 138–165 рр. н. е.) посилається на Ісуса Навина 5:13 та 6:1, 2 у «Книзі Ісуса Навина». «Діалог із євреєм Трифоном», розд. 62, с. 228

Юстин Мученик (бл. 138–165 рр. н. е.) згадує про ангела, що з’явився Йошуа, синові Нуна. «Діалог із Трифоном-євреєм», розд. 61, с. 227.

Мелето/Меліто з Сардів (170–177/180 рр. н. е.) у своєму листі до Онесима зарахував Книгу Йошуа до книг Старого Завіту. «Про Пасху», с. 72. Збережено в «Церковній історії» Євсевія, книга 4, розд. 26.

Іриней Ліонський (182–188 рр. н. е.) згадує п’ятьох аморейських царів, яких Йошуа заточив у печері, як «Писання». Іриней, «Проти єресей», книга 2, розділ 24.4, с. 395

Климент Олександрійський каже: «Як розповідає книга Йошуа», а пізніше — «як згадує книга Суддів», «Стромати» (193–202 рр. н. е.), книга 1, розділ 21, с. 325

Тертуліан (198–220 рр. н. е.) посилається на Книгу Йошуа, сина Нуна, 6:1–20 та на падіння Єрихону. «Відповідь євреям», розд. 4, с. 155

Іполит (222–235/6 рр. н. е.) розповідає про те, як Йошуа, син Нуна, воював проти амореїв. «Фрагмент коментаря до пророка Ісаї», розд. 1, с. 176

Оріген (225–254 рр. н. е.) присвятив цілу працю «Проповіді на книгу Йошуа». Він згадує Ісуса [Йошуа] по імені.

Кіпріан Карфагенський (бл. 246–258 рр. н. е.) «В Ісаї… у 117-му псалмі… Також у Захарії… Також у Повторенні Закону:… Також у Ісуса [Йошуа], сина Наве» «Трактати Кіпріана», трактат 12, розділ 2, гл. 16, с. 512

Кіпріан (бл. 246–258 рр. н. е.) цитує Ісуса Навина 5:2: «Також у Ісуса, сина Наве: „І сказав Господь до Ісуса: Зроби собі маленькі кам’яні ножі, дуже гострі, і приступи до обрізання синів Ізраїля вдруге“». «Трактати Кіпріана», трактат 12, розділ 1, глава 8, с. 510

Григорій Чудотворець (240–265 рр. н. е.) посилається на Ісуса Навина 7 у «Канонічному листі», канон 3, с. 19.

Лактанцій (бл. 303 — бл. 325 р. н. е.) посилається на Ісуса Навина 5:2 як на слова Ісуса Навина, сина Нуна.

Після Нікейського собору:

Атанасій (367 р. н. е.) перелічує книги Старого Завіту у «Пасхальному листі» 39, розд. 4, с. 552.

Августин Гіппонський (338–430 рр. н. е.) згадує Йошуа у праці «Про місто Боже», книга 18, розділ 12, стор. 366

Кирило Єрусалимський (бл. 349–386 р. н. е.) цитує Ісуса Навина 3:1 як слова Ісуса [Ісуса Навина], сина Наве [Нуна], у «Лекції» 10.11, с. 60

Паціан Барселонський (342–379/392 рр. н. е.) згадує Ісуса Навина 7 у «Листі» 3, розд. 20.1, с. 61

Епіфаній Саламський (360–403 рр. н. е.) перелічує книги Старого Завіту, включаючи Книгу Йошуа. «Панаріон»

Іоанн Златоуст (помер 407 р. н. е.) згадує 9-й розділ книги Йошуа як «Йошуа» у «Коментарі до Діянь апостолів», проповідь 13, с. 86

Сульпіцій/Сульпіцій Север (історик) (363–420 рр. н. е.) згадує Книгу Йошуа у «Історії», книга 1, розділи 22–23, с. 81–82

Є й інші приклади.

Питання: Які існують відмінності в перекладі книги Йошуа між гебрейським текстом та грецькою Септуагінтою?

Відповідь: Ось кілька таких відмінностей у перекладі. Щоб ознайомитися з прикладами відмінностей між Масоретським текстом та грецькою Септуагінтою, у цій частині ми зосередимося на 18-му та 19-му розділах.

Йош. 2:14: «ви (множина) скажіть» — стосовно Рахаб та її родини (Масоретський текст) проти «ти (однина) скажи» — стосовно лише Рахаб (інші гебрейські рукописи)

Йош 3:3 «священики, які є левітами» (Масоретський текст) проти «священики та левіти» (LXX)

Йош 3:16 «біля [міста] Адама в околицях/регіоні Заретана» (Кетів) проти «з [міста] Адама в околицях/регіоні Заретана» (Кере) проти «з усіх далеких місць, аж до околиць/регіону Каріатіаріма»

Йош 5:1а «доки ми не перейшли» (Масоретський текст) проти «доки вони не перейшли» (Кере, LXX)

Йош 5:1б «не було в них духу» (Кетів) проти «їхня мужність зникла» (Кере, деякі масоретські рукописи, LXX, сирійська, таргуми, Вульгата)

Йош 6:1 «була щільно зачинена» (Масоретський текст) проти «була щільно зачинена й укріплена» (LXX)

Йош 7:1, 17, 18 «Забді» (масоретський текст) проти «Зімрі» (Септуагінта та 1 Хронік 2:6)

Йош 7:2 «Бет-Авен» (Масоретський текст) проти відсутнього (LXX)

Йош 7:17 «поодинці» (Масоретський текст, LXX) проти «родина за родиною» (декілька гебрейських рукописів, сирійська версія)

Йош 8:11б-16 присутні в Масоретському тексті, відсутні в Септуагінті та сувої Мертвого моря 4Q47.

Йош 9:1 «євусеї» (Масоретський текст) проти «євусеї та гіргашеї» (LXX)

Йош 9:4 «пішли як делегація, чиї осли були навантажені» (Масоретський текст) проти «Вони підготували провізію та навантажили своїх ослів» (Септуагінта, Вульгата, сирійська версія)

Йош 10:28 «знищив їх» (Масоретський текст, більшість єврейських рукописів) проти «знищив його» (багато єврейських рукописів, деякі рукописи Септуагінти, деякі таргуми)

Йош 13:26 «Лідебір» (місто в Зайорданії) (Масоретський текст) проти «Дебір» (місто в Ханаані) (LXX, сирійський переклад, Вульгата)

Йош 15:18 «вона наполягала на ньому» (Масоретський текст, деякі рукописи Септуагінти) проти «він наполягав на ній» (інші рукописи Септуагінти)

Йош 15:60 «Кіріат-Баал, що є Кіріат-Єарім, та Рабба — два міста та їхні села». (Масоретський текст) проти «Теко, Ефрата, це Віфлеєм, Фагор, Етан, Кулон, Татам, Тобес, Карем, Галем, Тетер і Манохо: одинадцять міст та їхні села» (Септуагінта)

Йош 16:2 «Від Бетела до Луза» (іврит) проти «Бет-Луза» у Септуагінті.

Йош 18:1 «земля була підкорена перед ними» проти «земля була підкорена ними»

Йош 18:3 «не вистачить» проти «бути недбалим»

Йош 18:3 «Єгова, Бог ваших батьків» проти «Господь, наш Бог»

Йош 18:4 «І я пошлю їх» проти (відсутнє)

Йош 18:4 «а потім прийдіть до мене» проти «І вони прийшли до нього:»

Йош 18:5 «І вони розділять її на сім частин» проти «і він [Йошуа] розділив їм сім частин»

Йош 18:18 «схил / бік, протилежний Арабі» (Масоретський текст) проти «за Бетарабою на північ» (LXX)

Йош 18:28 «євусеянин» (Масоретський текст) проти «Євус» (LXX, сирійський переклад, Вульгата)

Йош 18:28 «Кіріат» (Масоретський текст) проти «Кіріат-Єарім» (LXX)

Йош 19:2-8, 11-15, 18-22, 24-30, 33-38, 41-46: деякі назви відрізняються. Це цілком очікувано, оскільки багато з цих ханаанських міст не мали прямого відповідника в грецькій мові.

Йош 19:28 «Еброн» (більшість гебрейських рукописів, Таргуми, Вульгата) проти «Абдон» (Септуагінта, деякі гебрейські рукописи та Йош 21:30).

Йош 19:34 «Ашер на заході, а Юда — Йордан» проти «Ашер приєднається до нього на заході, а Йордан — на сході». Септуагінта.

Йош 19:51 «спадкові володіння» проти «розділи»

Йош 19:51 «ворота» проти «воріт»

Йош 21:36-37 ці вірші присутні (LXX, Вульгата) проти цих віршів відсутні (Масоретський текст, Таргуми Даниїла, Старий Завіт на івриті Бомберга 1524-1525 рр.)

Йош 22:33-34 [відсутні] (Масоретський текст) проти «і півплемені Манасії» (LXX)

Йош 22:34 «назвали жертовник» (Масоретський текст, LXX) проти «назвали жертовник Свідком» (порівняйте з сирійським текстом)

Йош 24:23 «сини Гада» (Масоретський текст) проти «сини Гада та півплемені Манасії» (LXX)

Бібліографія до цього питання: переклад з івриту взято з «Literal Translation» Джея П. Гріна, а переклад Септуагінти — з видання «The Septuagint: Greek and English» сера Ланселота К.Л. Брентона. Також використовувалися «The Expositor's Bible Commentary» та примітки в Бібліях NASB, NIV, NKJV та NRSV.

Якщо не вказано інше, цитати з Писання взяті з «Berean Standard Bible» (BSB), яка є надбанням громадськості. https://berean.bible/

www.biblequery.org