< Запитання щодо Біблії від Рут

Питання: У чому полягає головна ідея цієї книги?

Відповідь: Книга Рут є однією з п’яти книг Старого Завіту, які називаються «Мегілот» і які читалися під час свят. Книгу Рут читали під час Свята Тижнів, або П’ятидесятниці. Книга Рут виконує кілька ключових функцій у Біблії.

З історичної точки зору Книга Рут показує нам родовід Давида. Це явно є однією з цілей, згідно з Рут 4:18-22. Рут згадується в родоводі Йосипа в Матвія 1:5.

З концептуальної точки зору, слова «викупити» або «викуп» (га’ал) зустрічаються в книзі 23 рази, і ця концепція стане корисною пізніше, коли прийде Месія.

У книзі «735 відповідей на складні біблійні питання» (с. 98) зазначається, що точка зору Руфі також слугує противагою трагічним образам у книзі Суддів.

Питання: У чому полягає літературна цінність книги Рут?

Відповідь: Окрім духовної цінності, книга Рут є також чудовим зразком літератури. У «Біблійному коментарі для віруючих» (The Believer’s Bible Commentary), с. 287–288, наводиться таке.

Одного разу, коли Бенджамін Франклін перебував при французькому дворі, він почув, як деякі французькі аристократи зневажливо відгукувалися про Біблію. Хоча сам Бенджамін Франклін не був християнином, він цінував Біблію як літературний твір, тож ось що він зробив. Франклін власноруч переписав історію Руфі, замінивши всі імена на французькі. Потім він прочитав цю історію аристократам. Вони запитали його: «А де ж ви знайшли цю перлину літератури, месьє Франклін?» Франклін відповів: «Вона походить із тієї книги, яку ви так зневажаєте, — la sainte [Свята] Біблія!»

Питання: Який зміст Книги Рут?

Відповідь: Руф 1:1–5 Повернення після втечі до Моаву

Рут 1:6–22 Повернися, якщо тільки ти справді не прагнеш благословення

Рут 2: Рут збирає колоски й бачить Вооза

Рут 3: Відвідини на току

Рут 4:1-12/17 Викуп Рут і те, як Бог може вести

Планування, прохання, обіцянка та очікування викупу

Рут 4:13/18-22 Радісне народження сина та царський рід

Питання: Згідно з Книгою Рут та Второзаконням 23:3, чи не мала б Рут бути виключена зі зборів Господніх?

Відповідь: Спочатку трохи історичного контексту, а потім дві можливі відповіді.

Історичний контекст: Однією з причин цього обмеження було те, щоб діти, які були наполовину ізраїльтянами, не виросли, поклоняючись іншим богам. Ізраїльський чоловік Руфі порушив закон, одружившись із моавітянкою Руф’ю. Однак Бог може використовувати навіть непокору у Своєму плані. Крім цього, християни розділяються на дві групи щодо відповіді на це питання.

Так, Руфь була б виключена зі зборів, але навіть якби хтось мав цей нижчий статус і був виключений зі зборів, вона все одно могла б поклонятися Богу й слідувати за Ним. Іноді християн виключають із деяких можливостей служіння через гріх (розлучення з подружжям тощо) або просто тому, що цільова аудиторія має упередження щодо їхньої національності. Але вони все одно можуть служити Богу в новій ролі, яку Бог їм тепер дав.

Ні: «Твій народ буде моїм народом, і твій Бог буде моїм Богом» (Книга Рут1:16 ). Якщо людина належала до категорії «чужинців, які приєдналися до Господа» (Ісая 56:6), як це було з Рут, то вона ставала ізраїльтянкою через усиновлення. Насправді, згідно з Книгою Руфі (4:21 –22), Євангелієм від Матвія 1:5–6 та Євангелієм від Луки 3:31–32, цар Давид був правнуком Руфі (3 покоління). Так само в Ісаї 56:3 сказано, що чужинці, які приєдналися до Господа, не будуть виключені з Його народу.

Останній момент полягає в тому, що в ті темні часи в Ізраїлі як Руфь, так і селяни, можливо, не знали про це обмеження. Іноді Бог навіть використовує нашу необізнаність. Наприклад, ізраїльтяни уклали договір із гібеонцями в книзі Йошуа 9.

Питання: Чи була книга Рут, 1, написана у V столітті з метою протидіяти забороні Неємії на шлюби з неєвреями, як стверджує «Посібник з Біблії» Азімова на стор. 265?

Відповідь: Ні, Азімов висуває твердження без жодних доказів. У відповіді слід врахувати чотири моменти.

1. Той факт, що Вооз був предком Давида, чиє правління розпочалося приблизно 1010 р. до н. е., також було зафіксовано пізніше в історичному оповіданні: 1 Хроніки 2:11–12.

2. Хоча ми не знаємо точно, коли була написана книга Руфь, найімовірніше, це сталося до смерті Давида, оскільки в ній немає жодної згадки про його знаменитого сина Соломона.

3. Крім того, те, що Руфь була моавітянкою, пояснює те, що інакше залишилося б загадкою: коли ситуація ускладнилася, Давид відвів своїх батьків до Моаву, щоб знайти там притулок (1 Самуїл 22:3–4).

4. Нарешті, автор, здається, не схильний вставляти власні факти. У Руфі 1:7 було б легко просто назвати якесь місто в Моаві. Однак автор зазначив лише, що Ноомі «покинула місце, де вона жила». Автор не збирався намагатися розповісти нам, де саме в Моаві жила Ноомі, оскільки, очевидно, сам цього не знав.

Можна стверджувати, що ми не маємо жодних доказів, окрім того, що люди написали в книзі Рут та 1-й книзі Хронік. Хоча це правда, ми не маємо жодних історичних доказів, окрім артефактів та того, що люди написали. Наприклад, ми не маємо жодних доказів того, що Юлій Цезар взагалі мав матір (чи, може, він вилупився з яйця?), окрім того, що люди написали. Так само ми не маємо жодних доказів того, що Давид мав прабабусю, окрім того, що люди написали.

Питання: У Рут 1:1 Елімелех був бідним через голод, чи Ноомі була «забезпеченою», як сказано в Рут1:21 ?

Відповідь: Не потрібно багато грошей, щоб мати багате сімейне життя. Вони покинули Юдею через голод. Те, що Ноомі пішла «задоволеною» (Рут 1:21), означає, що вона мала чоловіка та двох синів, які згодом померли. Люди можуть бути бідними в матеріальному сенсі, але все одно мати повноцінне життя. Див. книгу «Труднощі в Біблії», с. 335–336, де наведено, по суті, ту саму відповідь.

Питання: Чому в Рут 1:1 люди залишають те, що дав їм Бог, заради чогось кращого?

Відповідь: Як кажуть, «трава завжди зеленіша по той бік паркану». Моав, що на схід від Йордану, мав родючі землі на схід від Мертвого моря. Пізніше в історії Мешу, царя Моаву, можна було б назвати «царем овець», оскільки ця земля була надзвичайно сприятливою для розведення овець.

Бог сказав і Мойсею, і Йошуа, що Він дав землю Ханаанську ізраїльтянам. Хоча багато людей у Віфлеємі не бачили потреби виїжджати через голод, Елімелех вирішив, що самостійно йому буде краще, і вирушив до багатших пасовищ, які не були тим, що дав їм Бог.

Іноді у людей стільки відволікаючих чинників — чи то розваги, чи то речі, на які вони не можуть вплинути, чи то дрібниці, — що їм не вистачає часу замислитися над тим, чи справді вони живуть так, як хочуть.

Сьогодні віруючі, які заявляють, що вірять у Бога, мають поставити собі ще одне запитання: чи справді вони вірять, що Божий шлях — найкращий? Чи справді вони вірять, що в кінцевому підсумку будуть щасливішими, залишаючись у межах того, що Бог для них приготував, чи піддаються спокусі думати, що можуть бути щасливішими, прагнучи «додаткового», що виходить за межі того, що Бог для них приготував?

Питання: Чому в Рут 1:2 мешканців Віфлеєму називали ефратцями?

Відповідь: Це тому, що існувало два міста з назвою Віфлеєм, і вони народилися в південному з них. Південне місто називалося Віфлеєм-Ефрата, як свідчать Буття 35:19, 1 Самуїл 17:12 та Міхей 5:2.

Питання: У Рут 1:2 саме Віфлеєм, а не Моав, був тим місцем, де Бог мав їх благословити. Якими способами ми сьогодні можемо опинитися поза місцем Божого благословення?

Відповідь: Іноді ми ставимо щось інше вище за те місце, де Бог хоче, щоб ми були. Більше того, іноді ми робимо це в ім’я служіння Богу. Я чув про численні випадки, коли чоловіки — як військовослужбовці, так і цивільні — йдуть на службу або влаштовуються на роботу, знаючи, що будуть розлучені зі своїми дружинами протягом кількох років і зможуть бачитися лише зрідка. Це створює значне навантаження на шлюб, що часто призводить до його розпаду. Постійне перебування далеко від дому, або принаймні щодня, крім вихідних, також може негативно вплинути на вашу здатність правильно виховувати дітей. Перш ніж прийняти таке рішення — чи то заради більших заробітків, щоб утримувати сім’ю, чи заради грошей на навчання дітей у коледжі, чи заради того, щоб віддати більше грошей Господу, — обов’язково запитайте: «Боже, чи справді Ти хочеш, щоб я це зробив?»

Другий варіант полягає в тому, що ми можемо любити Бога і прагнути служити Йому, але маємо якусь залежність, яку любимо настільки, що просто не хочемо від неї відмовлятися. Ми хочемо служити Богу і водночас мати цю залежність. Але так не буває.

Третій спосіб — це йти на компроміс, роблячи щось неетичне чи незаконне, щоб заробити більше грошей. Навіть якщо ми віддаємо частину наших нечесно зароблених коштів церкві, Бог не хоче, щоб гроші надходили з таких джерел.

Четвертий спосіб, який може зруйнувати шлюби пасторів, — це витрачати стільки часу на служіння іншим, що ви нехтуєте часом і турботою, яких Бог хоче, щоб ви приділяли своєму подружжю та дітям.

Питання: Чи імена Махлон (що означає «хвороба») та Хіліон (що означає «виснаження») у Рут 1:2 більше підходять для художньої літератури, як стверджує «Посібник з Біблії» Азімова, с. 263–264?

Відповідь: Можна припустити, що це не обов’язково були їхні справжні імена, а те, як їх називали пізніше, після їхньої смерті.

Однак більш ймовірну відповідь можна знайти, вивчаючи не західні культури. Ізраїльтяни, як і багато африканців навіть у ХХ столітті, давали імена, значення яких ґрунтувалося на поточних подіях, незалежно від того, були вони добрими чи поганими. Тож якщо сини народжувалися у важкі часи, для ізраїльтян було цілком природно давати їм відповідні імена.

Доказом цього є те, що Рахіль, помираючи, назвала свого сина Бен-Оні (син мого горя) (Буття 35:18), а дружина Фінеаса, помираючи, назвала свого сина Іхабод (немає слави, « » або «слава відійшла») (1 Самуїл4:19 –20). Бог наказав Осії назвати свого першого сина Єзреелем після різанини в Єзреелі, дочку — Ло-Рухамою (не кохана), а другого сина — Ло-Аммі (не мій народ). Бог наказав Ісаї назвати свого сина Махер-Шалал-Хаш-Баз (швидкий до грабунку, швидкий до здобичі) (Ісая 8:1–4).

Отже, для людей було цілком звичним отримувати імена, пов’язані з епохою, навіть з важкими часами. Щодо моїх дітей, то я, мабуть, зупинюся на простіших іменах.

Питання: Чи правильно вони вчинили, взявши за дружин моавітянок (Рут 1:4)?

Відповідь: Незалежно від того, чи було це правильно, Біблія просто описує те, що робили ці прості люди. Це не було б мудро, оскільки діти моавітян були б виключені з релігійної громади.

Питання: У Рут 1:1–5 Бог дарує нам благословення, коли ми чекаємо на Нього й виконуємо Його волю. Яку пораду ви б дали віруючому, який думає обійти це, забезпечуючи себе самостійно, без Бога?

Відповідь: Чи справді ви вважаєте, що знаєте краще за Бога, що принесе щастя, не спричиняючи при цьому ще більшого жалю та смутку? Більшість людей у блаженній невіданні не усвідомлюють усього того душевного болю, страждань, смутку, горя (та тюремного ув’язнення), яких вони уникнули, не чинячи зла. Чи справді ви хочете пережити ці жахливі речі? Божий шлях — найкращий шлях, і ви можете навчитися цьому легким шляхом або важким.

Питання: Що в Рут 1:6 означає вислів: «Господь подбав про Свій народ, забезпечивши його їжею»?

Відповідь: На перший погляд, відповідь проста: голод минув. Однак не ясно, чи

а) голод був спричинений нестачею дощу, чи

б) голод був спричинений набігами та війною, і Бог визволив їх від гнобителів.

У будь-якому разі, головне — це те, що голод минув.

Питання: Чому в Рут 1:6-18 Ноомі намагалася переконати своїх двох невісток не повертатися разом з нею?

Відповідь: У Рут 1:6 обидві невістки спочатку мали намір піти за Ноомі. Можна припустити, що вона, ймовірно, вважала це не найкращим рішенням з двох причин.

З фінансової точки зору вона не була в змозі утримувати своїх двох невісток. Здавалося б, у них було б більше шансів вийти заміж або принаймні знайти підтримку серед своїх кровних родичів у Моаві. Голод і голодування були дуже серйозними реаліями.

З духовної точки зору не було сенсу їм їхати до Ізраїлю, якщо вони не збиралися поклонятися Єдиному Істинному Богу.

Рут добровільно відмовилася від перспективи безпеки та щастя з новим моавітським чоловіком на користь невизначеності життя з літньою жінкою. Не маючи синів, Ноомі не мала б жодних засобів фінансового забезпечення. Яку обіцянку мала Рут? Ноомі чітко дала зрозуміти Рут, що у неї немає ні обіцянки, ні гарантії, ні чогось подібного. Ноомі хотіла бути впевненою, що Рут усвідомлює, яке рішення вона приймає.

Це щонайменше четвертий приклад у Біблії, коли хтось стає частиною Божого народу завдяки власному активному вибору, а не просто за походженням. Див. також обговорення Рут 1:15 для отримання додаткової інформації.

Питання: У Рут 1:6-18, коли ви кажете комусь: «Повертайся до своїх богів»?

Відповідь: Якщо людина взагалі ніколи не залишала своїх богів, ви можете вказати на те, яке рішення вона приймає зараз. Справжній християнин «не може повернутися до своїх богів» (у множині), бо незалежно від його дохристиянського минулого, ці ідоли вже не є його богами.

Питання: Що б ви сказали віруючому, який сильно згрішив, але тепер хоче покаятися й повернутися до Бога (Рут 1:7)?

В: Погляньте на історію про блудного сина. Коли він вирішив повернутися (безсумнівно, цьому сприяло те, що він був без грошей і голодний), його літній батько одразу ж радісно вибіг йому назустріч. Ось так Бог вітає нас, коли ми повертаємося. Коли ти каєшся і повертаєшся, ти не є якимось «християнином другого сорту», а слугою Божим, як і всі інші. Хоча можуть бути деякі посади, на які людина вже не відповідатиме вимогам, наприклад, старійшина чи диякон, все одно залишається багато способів служити Богу. Не пропусти цю радість і можливості, зволікаючи зі своїм поверненням!

Питання: У Рут 1:10 дві молоді жінки хотіли залишитися з Ноомі після того, як та спочатку сказала їм повертатися. Як нам розвинути привабливу поведінку, щоб люди хотіли бути з нами?

Відповідь: На цьому етапі Руфь через Ноомі наблизилася до Бога Ноомі. Завдяки Ноомі Руфь прагнула пізнати Бога Ізраїлю. Загалом, щиро цікавтеся іншою людиною та її благополуччям. Піклуйтеся про неї та висловлюйте це. Приділяйте їй час, радійте її перемогам і співчувайте їй у поразках.

Питання: У Рут 1:11, коли було б розумно відмовитися від Божого благословення?

Відповідь: Для того, хто не хоче отримати Боже благословення, не допоможе ні напівсерйозна спроба, ні звернення до Бога з умовами, які Він має виконати.

Якщо ви не збираєтеся слухатися Бога, то краще для вас не знати, якою була б Божа воля та благословення, ніж знати про них і відвернутися від них. Прочитайте про серйозну помилку, яку вчинив народ, попросивши Єремію звернутися до Бога з проханням відповісти на їхнє запитання (Єремія 42:19–22).

Для слухняного християнина може існувати щасливе, приємне місце, яке Бог хоче, щоб ми залишили, аби проповідувати тим, хто більше цього потребує. Це не відвернення від Божого благословення (це було б відверненням, щоб залишитися), але іноді на той момент це може здаватися саме таким.

Питання: У Рут 1:12-13 сама Ноомі мала певні проблеми, називаючи себе гіркою. Чому Ноомі вважала, що Божа рука проти неї?

Відповідь: Ноомі все ще слідувала за Богом, але через голод, смерть чоловіка та двох синів, а також відсутність надії на нащадків, вона, безперечно, переживала й кращі часи. Та хоча Ноомі й помилялася, відчуваючи гіркоту та розповідаючи про це людям, вона все одно зберігала надію на Бога і продовжувала служити Йому.

Див. також обговорення Рут 1:20, щоб дізнатися більше про її реакцію.

Питання: Чи вказують арамейські слова в Книзі Рут (1:13 та 1:20) на те, що вона була написана у V столітті?

Відповідь: Ні. Навіть скептичний «Посібник Азімова з Біблії» (Asimov’s Guide to the Bible), с. 262, стверджує, що вона була написана у V столітті до н. е. Нижче спочатку буде розглянуто, чому так звані арамейські слова не мають значення, а потім — чому, ймовірно, вона була написана раніше.

1. Слово «lahen» у Книзі Рут (1:13 ) дійсно означає «отже» арамейською мовою, але в івриті воно також означає «їм». Слово «Mara» у Книзі Рут 1:20 написано за арамейським зразком, але в івриті воно має ідентичне звучання і лише незначно відрізняється за написанням. Звісно, оскільки книга копіювалася протягом багатьох років, переписувачі, які знали арамейську мову, могли легко внести цю другу зміну.

2. Автор Глісон Арчер також зазначає, що, ймовірно, книга була записана в період між часами Давида та Соломона. Хоча Давид не є частиною цієї історії, його було конкретно згадано. Соломон, ймовірно, також був би згаданий, якби він правив у той час, коли книга записувалася. Крім того, книга Рут чітко показує час, що передував тому, коли моавітяни почали ненавидіти ізраїльтян через їхнє постійне поневолення.

Питання: Чому в Рут 1:15 Ноомі сказала Руфі повернутися до своїх [моавітських] богів, як це зробила її невістка?

Відповідь: У цій ситуації Ноомі, можливо, усвідомлювала, що робить. Ноомі наполягала на тому, щоб Руфь твердо визначилася зі своїм рішенням. Ноомі не хотіла, щоб Руфь пішла з нею з фінансових чи емоційних міркувань. Те, що Руфь заявляла про бажання служити Живому Богу, теж не принесло б користі, якби це було лише прикиданням. Ця розмова показує, що це не було прикиданням, і саме Руфь, а не Ноомі, хотіла слідувати за Богом Ноомі.

Іноді в сучасній євангелізації нам потрібно дати людям простір для прийняття рішення і дозволити їм усвідомити, що це справді їхнє рішення. Другий приклад, який має певні подібності до цього, див. у книзі Йошуа 24:14–25.

Питання: Чи мала рацію Ноомі в Рут 1:20, бажаючи, щоб її називали Мара, що означає «гірка»?

В: Наомі пережила трагічні випробування, відчувала гнітючу порожнечу та пережила гірко-солодке повернення. Втративши трьох членів родини, Наомі не мала жодної обґрунтованої надії на нащадків, що було надзвичайно важливим у тій культурі. Вона все ще слідувала за Богом, але її бажання, щоб її називали «гіркою» ( ), цілком зрозуміле. Однак те, що це зрозуміло, ще не означає, що це було добре. Віруючі можуть грішити по-різному, і вона дуже зневірилася. Бог милостиво підняв її з відчаю та дав їй велику надію.

Сьогодні ви, можливо, інколи відчуваєте сильне зневіру; так само відчував Павло у 2 Коринтян 1:8-10. Можливо, вам здається, що «погані новини» чи «гірка» теж мали б стати вашим ім’ям. Бог може підняти вас із цього стану та показати вам справжню надію. 1 Петра 1:3-12 розповідає нам про нашу велику надію, так само як і Павло в Посланні до Римлян 8:18. Послання до Євреїв 12:1-3 говорить про витривалість та надію Ісуса й інших перед обличчям страждань, а також про те, як нам потрібно мати ту саму надію. Не слабку, боязку надію, а надію, яка дає нам силу витримати будь-яке випробування.

Питання: У Рут 2:4 (двічі), 2:12, 2:19, 2:20, якою має бути роль благословення в нашому житті?

Відповідь: Перше, що може спасти на думку людині, — це те, як нам перебувати в Божому благословенні. Але наводиться думка, що є дві речі, важливіші за це. По-перше, як ми можемо благословляти Бога у своєму житті? По-друге, як ми можемо благословляти інших?

Наомі вшанувала й благословила Рут, вісім разів назвавши її «моєю дочкою» у книзі Рут.

У книзі Рут кожна молитва є молитвою благословення, і на кожну молитву дається відповідь.

Боаз говорив мовою віри, благословляючи інших. А що виходить з наших вуст?

Питання: Чому, згідно з Рут 2:4 (двічі), ми повинні звертати увагу на наші привітання (та прощання)?

Відповідь: Наші привітання та прощання не повинні бути банальними, а повинні мати значення. Ми хочемо, щоб вони мали добрий зміст, тож чому б не перетворити їх на прохання до Бога благословити інших?

Питання: Чому в Рут 2:6-7 головний слуга дозволив Руфі збирати колоски за жниварями, не повідомивши про це Боаза заздалегідь?

Відповідь: Писання цього не вказує, але можуть бути дві причини.

Юридична: Згідно з ізраїльським законом (Левит19:10 ;23:22 ; та Повторення Закону 24:21) фермерам було наказано не проходити поля вдруге, а залишати залишки врожаю для чужинців та бідних.

Стосунки: Очевидно, стосунки між Воозом і старшим слугою були такими, що старший слуга міг взяти ініціативу на себе, не повідомляючи про це Вооза, і не сумніваючись, що Вооз захоче бути скупим і порушити закон. У стосунках «керівник — підлеглий» однією з найцінніших рис підлеглого є те, що йому можна довіряти виконувати те, чого хоче керівник.

До речі, сьогодні в ділових відносинах одна зі сторін часто отримує більше вигоди, якщо «залишає трохи грошей на столі» для іншої сторони. Коли обидві сторони перебувають у ситуації, вигідній для обох, у них є стимул продовжувати ці взаємовигідні відносини.

Питання: Як у Рут 2:12 Рут опинилася «під Божими крилами», і чи є серед християн такі, що перебувають під Божими крилами, а інші — ні?

Відповідь: Єврейське слово, що означає «кут одягу», — «канап». Воно також може означати «крило».

У юридичному сенсі кожен істинний віруючий перебуває під Божими крилами, оскільки кров Ісуса спасає його від покарання за гріх. Але в повсякденному житті християнин не повинен думати, що може розраховувати на Божі захисні крила, коли йде шляхом, яким Бог заборонив йому йти, і прагне до того, чого Бог заборонив йому прагнути. Але навіть коли ми живемо в послуху Богу, під Його крилами, з нами все одно можуть траплятися хвороби, нещасні випадки та інші болісні події, але нічого, крім того, що Бог дозволяє, і Він буде поруч із нами, щоб допомогти нам це пережити.

Питання: Як ви гадаєте, чому в Рут 2:15-16 Вооз сказав це про Рут жниварям, чи, на вашу думку, він сказав це про всіх?

Відповідь: Хоча він, можливо, так ставився до всіх на своєму полі, найімовірніше, що він особливо сказав це своїм жниварям про Рут. Йому подобалася Рут, і він захоплювався тим, що вона залишилася, щоб піклуватися про свою свекруху. Сьогодні, коли людина шукає собі партнера, вона може замислюватися над такими речами, як «чи приємно з нею спілкуватися», «наскільки вона приваблива» або «наскільки вона заможня». Але важливіші запитання такі: «Чи є ця людина зрілим віруючим?», «Який у неї характер?» та «Чи є вона тією людиною, яка залишиться поруч, навіть якщо мої обставини погіршаться?». Навіть найбагатший, найпривабливіший і найвеселіший чоловік чи дружина у світі не принесе вам щастя, якщо покине вас.

Питання: Чому в Рут 2:19 Ноомі сказала це?

Відповідь: Коли Ноомі побачила, що це була ціла ефа, вона зрозуміла, що відбувається. Хтось звернув увагу на Руфь і був до неї особливо щедрий.

Питання: Як у Рут 3:1 ми можемо знайти «місце спочинку» (дім)?

Відповідь: Єврейське слово, що означає «відпочинок» — «менуха» — майже схоже на слово, що означає «дім» — «маноа». Як віруючі, ми ніколи не повинні задовольнятися досягнутим, а завжди прагнути наблизитися до Бога та робити більше для Його слави. Але водночас ми маємо бути задоволеними та почуватися «як вдома», відпочиваючи у Божій волі.

Питання: Що зробили тут Руфь і Вооз у Рут 3:7-9?

Відповідь: Хоча дехто намагається витлумачити цей уривок так, ніби вони тут мали статеві стосунки, у книзі Рут про це конкретно не сказано. У Біблії вираз «лежати з кимось» ( ) означає мати статеві стосунки з кимось, але Рут цього не робила. Те, що Рут лягла, означає лише те, що вона лягла спати.

Як зазначено у книзі «Складні вислови Біблії» (с. 199–200), Вооз «злякався» посеред ночі, коли його ноги виявилися оголеними, а поруч лежала Руфь. Отже, очевидно, що до цього Вооз жодним чином не мав стосунку до Руфі, інакше він би не здивувався. І ця книга, і видання «Відповіді на 735 загадкових біблійних питань» (с. 98) пояснюють, що те, як Вооз накинув на неї куток свого одягу, було звичаєм, який означав, що він одружиться з нею. У книзі «Складні вислови Біблії» (с. 200) також згадується, що й досі серед деяких арабів існує звичай, коли чоловік накидає одяг на жінку, з якою збирається одружитися.

Прихід Руфі вночі не створював публічного тиску на Вооза, щоб він погодився на шлюб з нею. Згідно з книгою «Коли критики запитують» (When Critics Ask), с. 153, те, що Руфь оголила ноги Вооза, було звичаєм, який демонстрував її покірність Воозу.

Питання: Чи була смілива прохання Руфі в Рут 3:7–9 фактично пропозицією руки й серця Воозу, і чи було це правильно?

Відповідь: У непрямий, шанобливий спосіб Руфь насправді проявила велику сміливість. У нашому житті бувають моменти, коли треба бути сміливими, а бувають — коли ні. Але навіть коли ми маємо бути сміливими, ми можемо бути сміливими в смиренності, поважаючи інших.

Питання: Чому у Рут 3:11 Вооз назвав Рут «жінкою благородного характеру»?

Відповідь: Тому що Боаз побачив, що відданість Руфі йому була сильнішою за її бажання вийти заміж за молодшого чоловіка.

Питання: Чому в Рут 3:12-13 Вооз тоді не прийняв пропозицію Рут?

Відповідь: Вооз, очевидно, симпатизував Руфі, і він був і щасливий, і задоволений тим, що вона хотіла вийти за нього заміж. Але спочатку слід було запитати найближчого родича. Тож, незважаючи на свою радість, Вооз цінував те, що було правильним і належним, більше, ніж шлюб із конкретною дівчиною. З одного боку, Вооз, мабуть, не мав би нічого проти, якби найближчий родич вирішив одружитися з Руфі. Але з іншого боку, Вооз уже знав, хто був найближчим родичем.

Питання: Чому в Рут 3:14 Боаз не хотів, щоб стало відомо, що на ток прийшла жінка?

Відповідь: Ймовірно, Вооз боявся навіть видимості зла (2 Коринтян8:21 ; 1 Солунян5:22 ). Крім того, якби стало відомо, що Вооз дозволив Руфі прийти, то інші жінки, наприклад, їхні дружини, могли б захотіти прийти й відвідати молодших чоловіків. Бувають випадки, коли нам потрібно берегти свою репутацію, навіть якщо ми не зробили нічого поганого.

Питання: Чому в Рут 3:18 і Ноомі, і Рут, здавалося, були такі спокійні, хоча саме тут вирішувалася доля Рут, яка мала зазнати кардинальних змін?

В: Зважаючи на пораду Наомі та дії Руфі, обидві зробили все, що могли. Тепер їм більше нічого не залишалося робити. Все було в Божих руках. Бог, який, здавалося б, випадково влаштував так, щоб Рут збирала колоски на полі Вооза, міг і надалі піклуватися про них. Коли ми опиняємося в подібній ситуації, коли більше нічого не можемо зробити, нам потрібно навчитися спокійно покладатися на Бога, незалежно від того, наскільки важливим буде результат.

Питання: Чи застосував Боаз у Рут 4:1-9 добре продуману стратегію?

Відповідь: Можливо, так. Якщо найближчий родич мешкав за межами міста, а працював у місті, Боаз знав, що той рано чи пізно увійде через браму.

У англійській мові немає точного відповідника привітання Вооза. «Мій друже» — це як сказати «Джон Доу» або привітатися, коли ти знаєш людину, але не хочеш офіційно називати її ім’я. Можливо, Вооз хотів полегшити цьому чоловікові можливість відмовитися, не ставлячи його в незручне становище.

Спочатку Вооз виклав позитивну сторону: земля була виставлена на продаж, і якщо у чоловіка були гроші, він міг би її придбати. Вооз сказав, що сам хотів би її купити, але великодушно (а насправді — згідно із законом) дозволив чоловікові придбати її, оскільки той мав на це право як найближчий родич.

Потім Вооз згадав про Рут. Це означало, що спадщина землі буде зарахована до Елімелеха та Махлона, а не до родини того чоловіка. Крім того, якщо той чоловік ще не мав дітей, цей син, народжений від Рут, стане первістком і отримає подвійну спадщину.

Він також нагадав чоловікові, що Руфь була моавітянкою, що теж могло відштовхнути його від думки одружитися з нею.

Нарешті, згадуючи і Ноомі, і Руфь, можна припустити, що, зважаючи на передчасну смерть чоловіка Ноомі та чоловіка Руфі — Махлона, той чоловік міг побоюватися, що й його може спіткати така ж доля.

Однак, хоча Вооз добре виклав справу, не було жодної гарантії, що це спрацює. Все, що міг зробити Вооз, — це залишити результат у руках Господа.

Питання: Чи суперечило те, що описано в Рут 4:3-8, законам про одруження чоловіка з дружиною свого померлого брата, викладеним у Втор 25:5-10?

Відповідь: Зовсім ні. У відповіді слід врахувати шість моментів.

1. Живого брата не було. Тому вони керувалися правилом про найближчого родича чоловічої статі.

2. Зверніть увагу, що в Рут 4:4 найближчий родич спочатку був готовий купити маєток, доки не дізнався, що в результаті цієї угоди Рут стане його дружиною. Найближчий родич, ім’я якого зараз забуте, більше турбувався про те, щоб усі його нащадки носили його прізвище, ніж про добробут Рут чи навіть про сам маєток.

3. Руфь не була ізраїльтянкою, а моавітянкою, що, можливо, пояснює небажання найближчого родича чоловічої статі.

4. Накази з Повторення Закону 25:5–10 тут не застосовувалися, оскільки цей чоловік не був братом покійного чоловіка. Проте вони намагалися дотримуватися принципу та духу Повторення Закону 25:5–10.

5. Оскільки Повторення Закону 25:5–10 тут не було заповіддю, вони також не дотримувалися покарання в суворій формі. Чоловік сам зняв свою сандалю; Руфь не плюнула йому в обличчя. Арчер зазначає, що Руфь, очевидно, не бажала принизити цього чоловіка.

6. Існували розбіжності між законом, викладеним у Повторенні Закону 25:5–10, та тим, що вони зробили в Книзі Рут. Книга Рут просто описує те, що зробили ці люди.

Питання: У Рут 4:3, кому належала земля до цього продажу?

Відповідь: Ймовірно, Елімелех заклав її, коли вирушив до Моаву, як зазначено у «Коментарі до Біблії для віруючих» (Believer’s Bible Commentary), с. 292. Іншими словами, він продав землю комусь іншому, але якщо її не викупили, вона мала повернутися до «спадкоємця» Елімелеха (ким би той не був) у п’ятдесятому році Ювілею.

Питання: Чому в Рут 4:6 найближчий родич спочатку погодився купити землю, а потім відмовився?

Відповідь: Причиною, яку він навів, було те, що він не міг одружитися з Рут, інакше міг би поставити під загрозу власний маєток. Оскільки в ті часи практикувалася полігамія, справжня причина полягала в тому, що якби Рут народила йому первістка, інші могли б вважати, що цей син успадкує як ім’я чоловіка Рут, так і майно цього чоловіка. У Повторенні Закону 25:5–10 зазначено, що чоловік повинен одружитися з вдовою свого брата, якщо брати жили разом. Однак у цьому випадку вони не були братами і не жили разом.

Питання: Чи є в Рут 4:8 ще якісь свідчення про укладення угоди шляхом обміну сандалями?

Відповідь: Так. Не тільки в Повторенні Закону 25:7–10 сказано, що вони мали це робити, але й на Нузьких табличках (кінець XIV століття до н. е., одразу після часів Мойсея) також зафіксовано відмову від майнових прав шляхом передачі сандалі новому власнику, згідно з «The NIV Study Bible» 1985 р., с. 369.

Згідно з «The Nelson Study Bible» (с. 447), обмін сандалями може також метафорично означати право ходити по землі, що продається. У «Коментарі до Старого Завіту» Кейля-Деліцша, т. 2, с. 490, зазначено, що у народів Німеччини та Індії також існував звичай вступати у володіння придбаною власністю, ступаючи на землю.

Питання: Чому в Рут 4:12 згадується Тамар?

Відповідь: Ймовірно, люди згадали про це, оскільки це був ще один приклад левіратного шлюбу, хоч і недосконалий. Коли «Юда взяв дружину для Ера, свого первістка» (Буття 38:6), Писання не зазначає, що вона була онукою Якова ( ). Отже, це був би ще один приклад левіратного шлюбу, хоча це сталося до того, як Бог дав Закон через Мойсея. Коли Ер помер, Юда змусив Онана й Тамар одружитися, щоб продовжити рід Ера. Коли Онан помер, Юда пообіцяв Тамар, що вона зможе вийти заміж за Шелу, хоча згодом він не дотримав цієї обіцянки. Тож рід було збережено завдяки самому Юді.

Тамар вчинила зло, віддавшись у розпусту Юді, своєму свекру. Але народ шанував свою прародичку, пам’ятаючи про її плодючість після цього, не зважаючи на її гріх. Вона була вірною чоловікові, Юді, який боявся одружитися з нею.

Питання: Чому в Рут 4:10 Руфь називають «придбаною дружиною»? (Один мусульманин зазначив, що це дуже погано.)

Відповідь: Вооз «придбав» Руф (тобто заплатив за неї придане), купивши землю у Ноомі. Вооз дбав про Руф та свою тещу, вдову Ноомі, і мені незрозуміло, чому цей мусульманин має заперечення проти цього милосердного вчинку Вооза. Сподіваюся, він не просто вирвав з Біблії перший-ліпший вірш, який трапився йому під руку.

Якщо цей мусульманин має заперечення щодо приданого для дружин, зверніть увагу, що Мухаммед заплатив 4 000 дирхамів за свою дружину Умм Хабібу (Абу Дауд, т. 2, № 2103, с. 565). Крім того, Алі ібн Абі Таліб купив собі дочку Рабії. Вона народила йому дочку на ім’я Умм Рукайя (аль-Табарі, т. 11, с. 66).

Питання: Чому в Рут 4:13 Махлон і Рут ще не мали сина?

Відповідь: Махлон і Руфь були одружені близько десяти років і не мали дітей. Можливо, або Махлон, або Руфь були безплідними. У Рут 4:13 сказано, що «Господь дав їй змогу зачати».

Питання: Чи усиновила Ноомі сина, як зазначено в Рут 4:16–17?

Відповідь: Ймовірно, ні. Але Ноомі так раділа за свого онука, що її радість не відрізнялася від радості матері. Інша точка зору, викладена у «Коментарі до Біблії: Старий Завіт» (с. 428), полягає в тому, що це могло бути офіційним усиновленням з боку Ноомі.

Питання: Як у розділах 1–4 книги Рут це викуплення є прообразом викуплення нас Христом?

Відповідь: Давайте «розкриємо» книгу Рут і розглянемо дванадцять способів, у яких це стосується Христа та нас.

1) Імовірність того, що Руфь випадково матиме нащадка, який стане царем Ізраїлю, фактично дорівнювала нулю. Такого не сталося з жодною іншою моабітянкою. Збирання колосків на полі Вооза, те, що Вооз її помітив, те, що Вооз був родичем-викупителем, а найближчий родич не хотів вплутуватися в цю справу тощо — все це мало скластися саме так, як треба.

2) У книзі Рут 1:1-2 родина Ноомі вирішила покинути Землю Обітовану і прожила в Моаві десять років. Вони могли б просто залишитися в забутті, як і багато інших ізраїльтян, які асимілювалися в навколишніх краях. Так само й люди вирішили відвернутися від Бога та Його «захисного парасольки» — Його охорони та волі — і вирушити до своєї чужої землі.

3) У книзі Рут 3:10 Рут могла б проігнорувати це питання про родича-викупителя, адже вона все одно була моавітянкою, і просто знайти собі молодого чоловіка, можливо, заможнього і без зайвих клопотів у Моаві. Зрештою, так і вчинила Орфа. Рут усвідомлювала своє становище як чужинки (Рут 2:10), але вона прийняла це і скористалася добротою Вооза.

4) У Книзі Рут 3:11–13 Вооз пообіцяв Рут, що вирішить цю справу, і як Рут, так і Ноомі повністю повірили в обіцянку Вооза.

5) Руфь не належала до Божого народу, а була чужоземкою-моабіткою, і моабіти були відчужені від ізраїльтян. Згідно з Колосян 1:21, ми колись були відчужені й ворогами Бога. Але так само, як Вооз привів Руфь до Божого народу, так і Христос привів нас до Свого особливого народу.

6) Однак у книзі Рут 4:17 Рут не просто стала ізраїльтянкою, однією з Божого народу; вона стала прародителькою царського роду Давида. Так само ми є царським священством, царями та священиками у Христі, згідно з 1 Петра 2:9-10.

7) У Книзі Рут 3:1-9 Ноомі запропонувала, що робити, і Рут виконала свою роль, але Ноомі та Рут не мали можливості купити землю та одружитися; це мав зробити Вооз.

8) Вооз, родич-викупитель, був прообразом Христа. Христос викупив нас від прокляття Закону. Але тоді як Вооз використав гроші, щоб придбати землю та Руфь і продовжити рід Махлона, Христос використав Свою власну кров, щоб викупити нас, Свій святий народ.

9) У книзі Рут 4:3 «найближчий родич» може символізувати Закон. Закон мав першочергове право на нас, але він не зміг нас викупити. Ми не знаємо напевно, чому Вооз вимагав десять свідків, але це нагадує нам про Десять Заповідей.

10) Коли ми виступаємо свідками хрещення когось, згадаймо про Рут. У книзі Рут 4:2 старійшини та мешканці Віфлеєму були свідками того викупу в ті часи.

11) У книзі Рут 4:13-17 Рут і Вооз одружилися, «щоб бути плідними», щоб народити нащадків, які продовжили б рід Елімелеха та Махлона. Так само й ми спасенні, щоб бути плідними, створені «для добрих справ, які Бог заздалегідь приготував, щоб ми в них жили» (Ефесян 2:10).

12) Бог часто використовує скромні та несподівані засоби, щоб проявити Свою славу. Боже провидіння може діяти в незвичайних обставинах, і будь-хто може стати віруючим, отримати спасіння та Божі благословення. Бог використав Вооза та Рут не лише для роду Давида, а й для роду Христа — як юридично через Йосипа, так і біологічно через Марію. Навіть сьогодні Бог спасає грішників, несподіваних людей, непридатних для неба, і приводить їх у Свою сім’ю та Свій народ, а зрештою — у Своє досконале небо.

Питання: Хто з ранньохристиянських авторів згадував книгу Рут?

Відповідь: Єдиним донікейським християнським автором, який згадував Книгу Рут, є Мелітон/Мелето із Сардів (170–177/180 рр. н. е.). Він перелічує всі книги Старого Завіту, і його « » включає всі книги, які ми маємо, за винятком Книги Неємії та Книги Естер. Фрагмент 4 із «Книги витягів», с. 759.

Після Нікеї

Євсевій Кесарійський (318–339/340 рр. н. е.)

Анонімний «Синопсис Святого Письма» (350–370 рр. н. е.)

Атанасій (367, 325–373 рр. н. е.)

Ефраїм/Ефрем (350–378 рр. н. е.)

Афрахат Сирійський (337–345 рр. н. е.) згадує про Руфь

Григорій Назіанзенський (330–391 рр. н. е.) перерахував усі книги Святого Письма у вірші, зазначивши, що будь-які книги, які виходять за межі цього переліку, не є справжнім Святим Письмом. Його перелік збігався з тим, що використовують сьогодні протестанти, за винятком того, що він не включив книги Неємії, Естер та Об’явлення. Він не згадав «Плач Єремії», але, можливо, вважав, що ця книга входить до книги Єремії. Він не згадував листів Павла чи Послання до Євреїв за назвою, але зазначив, що Павло написав чотирнадцять листів. Вірш Григорія (грецькою мовою) міститься у томі 37 «Патрології Грецької» Міньє (Migne’s Patrologia Graeca), стовпці 471–474 (Carmina Dogmatica, Книга 1, розділ 1, Carmen XII). Докладнішу інформацію див. на сайті http://www.bible-researcher.com/gregory.html.

Епіфаній Саламський (360–403 рр. н. е.)

Амброзій Міланський (370–390 рр. н. е.)

Руфін (374–406 рр. н. е.)

Єронім (373–420 рр. н. е.) розглядає книги Старого Завіту. Зокрема, він аналізує «Буття», «Вихід», «Левіт», «Числа», «Повторення Закону», П’ятикнижжя, «Йова», «Ісуса, сина Наве [Йошуа]», «Суддів», «Рут», «Самуїла», «Царів» (2 книги), дванадцять пророків: Осію, Йоіла, Амоса, Овадію, Йону, Міхея, Нахума, Авакума, Софонії, Аггея, Захарії, Малахії, Ісаї, Єремії, Єзекіїля, Даниїла, Естер, Езри, Неємії, Лист 53, розд. 7–8, с. 99–101.

17-й Карфагенський собор (393–419 рр. н. е.) (218 єпископів)

Питання: Які найдавніші рукописи книги Руфь збереглися до наших днів?

Відповідь: Сувої Мертвого моря: (бл. 1 р. до н. е.) 4 окремі копії згідно з книгою «The Dead Sea Scrolls Today», с. 30, та «Wycliffe Bible Dictionary», с. 436–438. Вони мають назви 2Q16, 2Q17, 4Q104, 4Q105. («Сувої Мертвого моря англійською мовою», 4-те вид., xxix–xlii) 2Q17 насправді складається з двох фрагментів, 4Q104 — з трьох фрагментів, один із яких є початком. 4Q105 — це три дуже маленькі фрагменти іншої копії книги Рут. («Перекладені сувої Мертвого моря: Кумранські тексти англійською мовою», 2-ге вид., с. 471, 481)

4QRuth(a) 1:1–12;2:13 –23; 3:1–8; 4:3–4

4QRuth(b) 1:1–6, 12–15;3:13 –18

Загалом у сувоях Мертвого моря збереглися такі вірші з книги Рут: 1:1-12;2:13 -23; 3:1-8, 13-18; 4:3-4. Див. «Значення сувоїв Мертвого моря» для отримання більш детальної інформації.

Християнські рукописи Біблії, що датуються приблизно 350 роком н. е., містять Старий Завіт, зокрема книгу Рут.

У рукописі «Ватиканус» (325–350 рр. н. е.) збереглася вся книга Рут.

У рукописі «Александринський» (бл. 450 р. н. е.) збереглася вся книга Рут.

У рукописі «Синайський» (340–350 рр. н. е.) не збереглося жодної частини цієї книги.

Питання: Які ранні автори згадували Книгу Рут?

Відповідь: Єдиним донікейським автором, який згадував або натякав на вірші з книги Рут, є Мелітон/Мелето з Сардів (170–177/180 р. н. е.), який називав її за назвою.

Юлій Африканський у своєму «Листі до Арістіда» (розд. 5) згадує родоводи Ахіора Аммонітянина та Руфі Моавітянки, але не назвав книгу Руфі за назвою.

Питання: Які існують розбіжності у перекладі книги Рут між гебрейським текстом та грецькою Септуагінтою?

Відповідь: Ось кілька таких відмінностей у перекладі. Щоб ознайомитися з прикладами відмінностей між гебрейським масоретським текстом (перший) та грецьким перекладом Септуагінти (другий), у цій частині ми зосередимося на 1-му розділі.

Рут 1:1 «поля Моаву» проти «землі Моаву»

Рут 1:2: імена дещо відрізняються (Наомі, Махлон, Хіліон проти Ноемін, Маалон, Хелаїон)

Рут 1:3: невістка Рут «Орфа» проти «Орфа»

Рут 1:6 «поля Моаву» проти «країни Моаву»

Книга Рут1:13 : «Мені це набагато гірше, ніж тобі» проти «Я сумую за тобою»

Рут1:14 «поцілувала свою свекруху» проти «поцілувала свою свекруху і повернулася до свого народу». (Натяк на те, що вона повернулася до свого народу, однаковий в обох випадках.)

Книга Рут1:18 «перестала говорити з нею» проти «більше не говорила з нею» (В обох випадках контекст натякає на те, що вона більше не говорила з нею на цю тему.)

Книга Рут1:19 «зворушила їх» проти «проникло до них»

Рут1:20 «гірко» проти «дуже гірко»

Рут1:21 «направив [Своє] око проти мене, і Всемогутній заподіяв мені зло?» проти «принизив мене, і Всемогутній спіткав мене лихом?»

Рут1:22 «поля Моаву» проти «країна Моаву»

Рут3:15 «тоді він повернувся» (багато гебрейських текстів) проти «тоді вона повернулася» (багато гебрейських рукописів, Септуагінта, сирійська версія) (Сувій Мертвого моря 2QRuth(b) [=2Q17] належить до Рут3:13 –18, але невідомо, що саме там написано). Донікейські церковні автори не посилаються на цей вірш.

Рут 4:4 «але якщо ти не захочеш» (більшість масоретських текстів, Септуагінта) проти «але якщо він не захоче» (багато гебрейських рукописів)

Книга Рут 4:5 «Наомі та Рут, моавітянку, ти купуєш вдову померлого» (масоретський текст) проти «Наомін та Рут, моавітянку, дружину померлого, ти також повинен купити її» (Септуагінта) проти «Наомі, ти купуєш Рут, моавітянку, вдову померлого» (Вульгата, сирійська версія)

Рут4:20 : «Салма» (більшість масоретських текстів) проти «Салмон» (деякі гебрейські рукописи, частина Септуагінти, Вульгата)

Бібліографія до цього питання: переклад з івриту взято з «Literal Translation» Джея П. Гріна, а переклад Септуагінти — з перекладу сера Ланселота К. Л. Брентона «The Septuagint: Greek and English». Також використовувалися «The Expositor’s Bible Commentary» та примітки в Бібліях NASB, NIV 1985, NKJV та NRSV.